Повна версія

Головна arrow Туризм arrow Економіка туризму

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Механізми забезпечення інвестиційної привабливості регіональної економіки туризму

Сьогодні залучення інвестицій у реальний сектор економіки, до якого належить туризм і інфраструктура, що його обслуговує, є питанням виживання. Інвестиції необхідні насамперед для забезпечення розширеного відтворення, виробництва нових послуг з поліпшеними кількісно-якісними показниками, що додасть їм привабливості і конкурентоспроможності. Будуть інвестиції - буде розвиток реального сектора і, отже, економічне зростання; не вдасться їх залучити - неминучі старіння основних фондів, обмеження впровадження інновацій, зростання витрат на виробництво туристичних послуг за зниження їх якості (наприклад, моральне і фізичне старіння туристичних транспортних засобів, відсутність у них сучасних зручностей змушують туристів відмовлятися від таких послуг). Відбуваються згортання туризму, погіршення стану регіональної економіки, зубожіння і посилення відпливу трудових ресурсів з регіону, соціальні вибухи та інші супутні явища.

Основними умовами виваженої і привабливої для інвесторів політики є такі умови:

  • - доступна і повна інформація про об'єкти;
  • - чітка процедура набуття прав;
  • - критерії визначення переможців у тендерах за право;
  • - зрозумілий механізм оцінки вартості прав;
  • - державний інститут реєстрації прав;
  • - державні заходи стимулювання і підтримки інвесторів. На підставі цих умов можна окреслити завдання інвестиційної політики регіону:
  • - підвищення загальної інвестиційної привабливості регіону;
  • - формування нових джерел податкових і рентних платежів;
  • - створення нових робочих місць;
  • - розвиток інфраструктури;
  • - відновлення історичної об'єктів на території регіону;
  • - формування здорового конкурентного середовища;
  • - підтримка в регіоні сприятливого екологічного клімату;
  • - створення умов для розвитку малого бізнесу на базі об'єктів нерухомості.

Поліпшити становище можна лише за динамічного, стійкого, планомірного і пропорційного розвитку інфраструктури туризму, у тому числі об'єктів привабливості, спільними зусиллями всіх зацікавлених: туристів, туристичних організацій, місцевих і державних органів, громадськості, населення регіону.

Традиційно поняття "інвестиційна привабливість" означає наявність таких умов інвестування, які впливають на вибір інвестором об'єкта інвестування - окремого проекту, підприємства, корпорації, дестинації, міста, регіону чи країни. Об'єкт кожного рівня (і, відповідно, його інвестиційна привабливість) має власний набір значущих властивостей, але регіон у цьому ряді посідає особливе місце: він має як особливості, що відрізняють його серед інших подібних і водночас дає змогу порівнювати регіони між собою.

Найбільш значущими для оцінки інвестиційного потенціалу регіону є такі фактори:

  • o ресурсно-сировинний (забезпеченість підприємств запасами основних видів природних ресурсів, у тому числі туристсько-рекреаційних і санаторно-курортних);
  • o виробничий (сукупний результат господарської діяльності населення в регіоні), виражений не тільки у формуванні системи суб'єктів господарювання, (і відповідних об'єктів промислових підприємств, підприємств сільського господарства тощо), а й у створенні системи об'єктів соціально-побутового, культурного обслуговування населення і гостей регіону, зручної транспортної мережі, об'єктів туристичної інфраструктури);
  • o споживчий (зростання сукупної купівельної спроможності населення регіону, і, як наслідок зростання витрат на туризм);
  • o інфраструктурний (економіко-географічне положення регіону і його інфраструктурна облаштованість, включаючи транспортну мережу регіону і розвитку сполучення між населеними пунктами);
  • o інтелектуальний (освітній і культурний рівень населення, збереження і розвиток місцевих звичаїв, місцевої культури);
  • o інституціональний (ступінь розвитку провідних інститутів ринкової економіки, якість нормативно-правової діяльності регіональних і місцевих органів влади);
  • o інноваційний рівень, упровадження і результативність досягнень науково-технічного прогресу у регіоні.

Не менш важливою є оцінка інвестиційних ризиків:

  • o економічного (тенденції, темпи і перспективи економічного розвитку регіону);
  • o політичного (поляризація політичних симпатій населення за результатами останніх парламентських виборів і деструктивність у можливому прояві цієї поляризації);
  • o соціального (рівень соціальної напруженості, пов'язаний зі ступенем соціального захисту населення, якістю життя);

* екологічного (рівень забруднення навколишнього середовища, включаючи радіаційне);

* кримінального (рівень злочинності в регіоні з урахуванням тяжкості злочинів).

Принциповий недолік такого традиційного підходу полягає в тім, що інвестиційна привабливість регіону розглядається як деяка даність, що практично не припускає активних змін; аналіз перелічених факторів і ризиків показує, що ці можливості дуже обмежені. Найбільший внесок у формування інвестиційного потенціалу вносять фактори, накопичені в процесі багаторічної господарської діяльності: інфраструктурне освоєння території, інноваційний та інтелектуальний потенціали населення. Єдиний параметр, який можна змінити досить швидко і без істотних витрат - законодавство. Проте така зміна є лише разовою (безглуздо було б змінювати його постійно); та й малоефективною, оскільки в нашому суспільстві ще не сформована правова культура, тобто закони попросту не виконуються.

Отже, у межах традиційного підходу можна вести мову тільки про одиничні можливості підвищення інвестиційної привабливості, але не про масову технологію управління цим процесом.

Регіон стане привабливим для масового інвестора тільки тоді, коли зробить пріоритетним завданням зміну таких ключових властивостей реального сектора економіки, як стратегічність діяльності, цілеспрямованість розподілу ресурсів і надійність системи управління, і власними діями досягне того, що поширення цих властивостей на об'єкти реального сектора стане стійкою тенденцією. Усе це є необхідними системними умовами формування ресурсної бази і зовнішнього середовища для розвитку в регіоні туризму як галузі економіки.

Інвестиційна політика регіону в межах даних йому законодавством повноважень повинна будуватися на таких принципах:

* доброзичливості у взаєминах з інвестором;

* презумпції сумлінності інвесторів;

* збалансованості публічних і приватних інтересів;

* відкритості і доступності інформації для всіх інвесторів;

* чіткості і простоти інвестиційного процесу;

* рівноправності інвесторів і уніфікованості публічних процедур;

* об'єктивності і здорового глузду ухвалених економічних рішень;

* незмінності рішень;

* взаємної відповідальності влади регіону й інвесторів. Регіональна система управління інвестиціями

Для ефективного управління інвестиціями в регіоні необхідно створити централізовану та ієрархізовану систему, основними завданнями якої є:

* стимулювання інвестиційної діяльності в регіоні;

* підвищення інвестиційної привабливості регіону.

Діяльність такої системи будується за трьома напрямами, кожному з яких відповідають свої завдання:

1. Регіональний брендінг:

* створення нормативно-правової бази для залучення інвестицій у регіон;

* створення регіонального фонду зі страхування інвестицій;

* створення спеціалізованого регіонального органу з координації інвестиційної діяльності.

2. Корпоративний брендінг:

* стимулювання створення інвестиційно активних корпоративних структур і поліпшення їх іміджу за межами регіону;

* підтримка перспективних корпоративних структур, виведення їх з мікро- на мезорівень;

* стимулювання регіональної вертикальної і горизонтальної інтеграції для збільшення гнучкості інвестиційних ресурсів.

3. Фіскальні заходи:

* інвестиційне податкове кредитування;

* реструктуризація взаємних боргів;

* нетарифне регулювання економічних відносин.

У межах системи управління необхідними є такі заходи:

а) сфера економіки:

* розвиток інфраструктури;

* акумуляція ресурсів;

* удосконалювання комунікацій;

б) сфера юриспруденції:

* законодавчий захист інвесторів;

* регіональні інвестиційні програми;

* бюджетні асигнування.

Створення і реалізація такої системи дасть змогу регіону підвищити свою інвестиційну привабливість і здійснити комплекс перетворень для підвищення своєї бюджетної ефективності.

Цілеспрямований вплив регіональної влади на умови, що підвищують надійність і ефективність інвестицій, забезпечення прозорості діяльності на всіх рівнях, протекціонізм стосовно ефективних інвесторів - усе це і буде тим самим управлінням інвестиційною привабливістю реального сектора економіки регіону, і туризм, що характеризується високою швидкістю обороту капіталу, може стати провідною галуззю економіки регіону. Принаймні, на цьому шляху будуть створені всі необхідні умови.

Будь-який інвестор, насамперед, зацікавлений у надійності й ефективності власних вкладень. Отже, технологія управління інвестиційною привабливістю, побудована на врахуванні цих об'єктивних інтересів, буде працювати на будь-якому рівні й будь-де. І справа не в тім, щоб лише догоджати інвесторам: управління інвестиційною привабливістю тотожне керуванню розвитком регіону, тобто, крім інтересів інвесторів, важливо враховувати інтереси суспільства. А збіг інтересів суспільства з інтересами інвесторів виводить завдання управління інвестиційною привабливістю з розряду часткових у розряд суспільно значущих.

 
<<   ЗМІСТ   >>