Повна версія

Головна arrow Туризм arrow Економіка туризму

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Іспанія

Основними в іспанському законодавстві з туризму є Закон від 8 липня 1963 р. № 48/63 про компетенцію в сфері туризму й королівський указ від 14 січня 1965 р. №231/65, який регламентує діяльність приватних туристичних підприємств. Ці законодавчі акти визнають права з регламентації туристичної діяльності винятково за центральними органами. Чинними є королівські укази про передання повноважень від центральних органів управління органам управління автономних співтовариств, у компетенцію яких входить, крім іншого, сертифікація туристичних об'єктів.

Чинність указу від 14 січня 1965 р. № 231/65 поширюється як на готелі, кемпінги, апартаменти, турагентства й інформаційні агентства, які працюють із туристичною інформацією, так і на ресторани, для яких, відповідно до цього указу, визначаються умови роботи, а також права та обов'язки власника й клієнтів.

Указом від 1 березня 1991 р. № 279/91 визначаються норми протипожежної безпеки в громадських місцях.

Указом від 15 червня 1983 р. № 1634/83 визначаються мінімальні вимоги до класності готелів, апартготелів і мотелів. Два перших типи закладів діляться на п'ять категорій (від 1 до 5 зірок), мотелі мають тільки одну категорію (1 зірку).

Указом від 27 липня 1983 р. № 2288/83 для готелів встановлений стандарт "готель високого рівня обслуговування".

В указі від 28 липня 1966 р. міститься визначення поняття "туристичний кемпінг", і для кемпінгів установлені чотири категорії (від 1 до 3 зірок і 3 зірки "люкс"). В цьому ж указі визначені умови відкриття й експлуатації подібних типів засобів розміщення.

Указ від 17 січня 1967 р. стосується апартаментів і бунгало, а указом від 28 жовтня 1968 р. регламентуються умови експлуатації туристичних сіл.

Франція

Указом від 14 лютого 1985 р. № 85/249 створена комісія при Міністерстві туризму, висновок якої обов'язковий для присвоєння розряду засобам розміщення й ресторанам.

Указом від 14 лютого 1986 р. був скасований попередній указ від 16 грудня 1964 р. і визначені норми й процедура класифікації готелів і туристичних резиденцій. Відповідно до цього указу, всі готелі поділені на шість категорій (без зірок, від 1 до 4 зірок і 4 зірки "люкс"), а туристичні резиденції мають чотири категорії (від 1 до 4 зірок). Клас готелю або резиденції повинен бути відображений у його рекламі.

Указом від 29 квітня 1963 р. закріплені норми класифікації ресторанів, а згідно з указом від 8 жовтня 1965 р., ресторанам присвоюють п'ять категорій (від 1 до 5 зірок "люкс").

Законодавство для кемпінгів і караванінгів, початок якому поклав указ від 7 лютого 1959 р., базується сьогодні на Кодексі міського устрою й указі від 11 січня 1993 р. № 93-39 про кемпінги. Ділянки, призначені під кемпінги й караванінги, діляться на чотири категорії, які позначають зірками: їх кількість збільшується із зростанням класу кемпінгу.

Угорщина

Основним документом, який регламентує туристичну діяльність, тривалий час була Постанова від 17 жовтня 1979 р. № 18/1979 про класифікацію недержавних засобів розміщення. Постановами від 1 грудня 1983 р. № 13/1983 і від 1 лютого 1986 р. № 2/1986 у нього були внесені зміни й доповнення. Постановою № 18/1979 регламентується діяльність усіх туристичних засобів розміщення. Відповідно до цієї Постанови, існують:

  • - п'ять категорій готелів (від 1 до 5 зірок);
  • - чотири категорії кемпінгів (від 1 до 4 зірок),
  • - чотири категорії бунгало (з 1-го по 4-й клас);
  • - дві категорії туристичних притулків (А і Б);
  • - три категорії апартаментів, які здаються (з 1-го по 3-й клас).

Усі засоби розміщення повинні пройти сертифікацію. Власники засобів розміщення й ресторанів зобов'язані інформувати клієнтів про ціни, розряд закладу, адреси вищих інстанцій, а також надавати клієнтам книгу скарг.

Марокко. У цій країні з великим туристичним потенціалом володіє законодавчою ініціативою Міністерство з туризму.

Указом від 16 лютого 1982 р. № 2.81.471 затверджена сертифікація туристичних закладів. Рішення з цього питання ухвалюється на державному рівні тільки після того, як отримано схвалення спеціального консультативного органу - Національної атестаційної комісії. Туристичні заклади поділяються на такі категорії:

  • - готелі (від 1 до 5 зірок і 5 зірок "люкс");
  • - мотелі й будинки для приїжджих (1-ша і 2-га категорії);
  • - туристичні резиденції й туристичні села (з 1-ї по 3-тю категорію);
  • - пансіони (одна категорія);
  • - кемпінги й караванінги (1-ша, 2-га а міжнародні категорії);
  • - ресторани (1-3 - фуршети й фуршет-"люкс").

Постановою від 25 листопада 1985 р. № 899.85 встановлені норми, які відповідають тому чи іншому розряду туристичних закладів. При присвоєнні категорії враховуються рівень комфорту, якісні характеристики закладу, його оснащеність, кваліфікація персоналу, наявність кондиціонерів та ін.

 
<<   ЗМІСТ   >>