Повна версія

Головна arrow Товарознавство arrow Товарознавча характеристика продукції свинарства

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ПОТРЕБИ СВИНЕЙ В ЕНЕРГЕТИЧНОМУ ТА ПРОТЕЇНОВОМУ ЖИВЛЕННІ

У процесі вивчення багатьох факторів живлення (протеїнового, мінерального, вітамінного) та виявлення ролі біологічно активних речовин було встановлено, що потреба свиней у багатьох поживних речовинах визначається рівнем енергетичного живлення як одним із основних факторів продуктивних якостей раціонів. Нестача енергії в кормах здебільшого є причиною низької продуктивності тварин, ніж нестача ряду інших компонентів раціону: вітамінів, мінеральних речовин, амінокислот. Крім того, із загальної вартості кормів більше половини припадає на долю основних джерел енергії - вуглеводів і жиру.

Водночас наявна енергія корму при недостатньому нормуванні годівлі й балансування раціонів використовується тваринами на відкладання в тілі надто неекономно. Так, в звичайних умовах годівлі використання енергії корму як основного компоненту живлення, на утворення продукції у свиней становить лише 25 %.

Коефіцієнт корисної дії корму при годівлі свиней, тобто процент використаної загальної енергії раціону можна значно підвищити.

При достатній і збалансованій годівлі рівень трансформації поживних речовин корму в речовини продукції при відгодівлі свиней може становити 45-50 %. Головним методом в здійсненні цього є організація повноцінної збалансованої годівлі свиней, тобто використання раціонів, які за вмістом основних поживних і біологічно активних речовин найкраще відповідають потребам тварин.

Для раціоналізації годівлі свиней, більш ефективного використання кормів шляхом збалансованої годівлі виникає необхідність поліпшити проектування, розробку та перевірку кормових раціонів з врахуванням задоволення потреби тварин в основних елементах живлення. При цьому обов'язковими показниками, які слід регулювати і контролювати при складанні кормових раціонів для свиней, повинні бути такі: кормові одиниці (вівсяні або енергетичні), суха речовина, перетравний і сирий протеїн, лізин, метіонін + цистин, триптофан, кальцій, фосфор, натрій, калій, каротин, вітамін Б. рибофлавін, пантотенова кислота, нікотинова кислота, холін, вітамін В12, клітковина, мікроелементи - залізо, мідь, цинк, кобальт, йод, марганець та інші. Всі ці елементи живлення треба регулювати у раціонах відповідно до потреб тварин за існуючими нормами, стосовно до типів годівлі та структури кормових раціонів, враховуючи хімічний склад і поживну цінність кормів. При цьому балансування раціонів за вказаними речовинами в основному можна забезпечити за рахунок доброякісних кормів, вирощених в господарствах. Нестача в протеїні поповнюється кормами тваринного походження, нестача в мінеральних речовинах та вітамінах - за рахунок відповідної кількості мінеральних кормів та вітамінних добавок.

Новий підхід до нормування годівлі свиней пов'язаний з необхідністю по-новому оцінювати й енергетичну поживність кормів, визначити в них потенціальну поживність, тобто доступну для тварин кількість енергії в тому чи іншому кормі. Показники енергетичної цінності корму повинні гарантувати вміст в ньому певної кількості доступної енергії, яка характеризує енергетичну поживність корму або раціону. Утилізація цієї енергії при виробництві продуктів свинарства характеризує всю організацію і техніку годівлі, якість тварин та інші умови.

Кращим показником доступної для тварин енергії є фізіологічно корисна, або обмінна, енергія. Фізіологічно корисна (обмінна) енергія засвоєних тваринами органічних речовин бере участь у біохімічних процесах, що відбуваються в середині клітин і тканин організму. В цих процесах обміну одні реакції пов'язані з трансформацією засвоєних речовин в енергії теплопродукції, інші - з синтезом структурного матеріалу, необхідного для росту, репродукції, відкладення в організмі резервних речовин і т.д.

Таким чином, обмінна енергія є науково обґрунтованим критерієм визначення енергетичних потреб тварин і енергетичної оцінки кормів.

Нова система оцінки поживності кормів і нерозривно пов'язана з нею система нормування забезпечать високі виробничі показники тільки при організації годівлі на основі обліку енергетичної поживності в раціонах, збалансованих за необхідними для тварин поживними речовинами.

Під нормою годівлі розуміють ту кількість поживних і діючих речовин, яка необхідна тваринному організму на добу для забезпечення фізіологічно-життєвих процесів та утворення продукції.

Розвиток вчення про нормативну годівлю свиней пов'язаний із завданнями підвищення продуктивності тварин, економії кормів та з визначенням потреби тварин у різних поживних, а також активно діючих речовинах. Нормування годівлі свиней та раціональне використання кормів для одержання продукції свинарства (м'яса, сала) треба вважати одним з головних завдань зоотехнічної науки. Використання встановлених норм годівлі свиней у господарствах дає можливість організувати годівлю на науковій основі та здійснювати контроль за одержанням продукції і витрачанням кормів.

При складанні раціонів за існуючими нормами, як правило передбачається нормування лише 6 елементів живлення: енергії, перетравного протеїну, кухонної солі, кальцію, фосфору і каротину, однак відомо, що тваринам не досить лише зазначених елементів. Тому збалансування протеїново-енергетичного співвідношення при добавках у раціони дефіцитних амінокислот, клітковини, деяких жирних кислот, мінеральних речовин, мікроелементів, вітамінів, антибіотиків забезпечує кращий ріст, розвиток і відгодівлю свиней без збільшення при цьому витрат кормів.

Численні дослідження останніх років у нашій країні і за рубежем по з'ясуванню фізіологічної ролі зазначених факторів у живленні свиней свідчать, що при використанні кормів з достатньою кількістю всіх необхідних поживних речовин можна одержати високі показники відтворення, росту, розвитку та відгодівлі свиней. У дослідах при утриманні свиней на збалансованих раціонах (інтенсивна відгодівля) за період з 3,5- до 5,5-місячного віку свині давали приріст по 600, 800, 900 г при оплаті корму 295 г приросту на кормову одиницю. Це на 64 % більше в порівнянні з діючими нормативами. Така оплата корму відповідає затратам на 1 кг приросту

3,4 кормової одиниці повноцінного раціону, що свідчить про дуже високий коефіцієнт корисної дії корму.

Із всіх поживних речовин, які мають те чи інше значення для живого організму, протеїну належать провідна роль. Він є основою всіх життєвих функцій організму тварин.

Виняткове значення, що надається протеїновим речовинам в годівлі свиней, пояснюється не лише тим, що вони є специфічними носіями життєвих властивостей, входять до складу кожної клітинної субстанції, ферментів, деяких гормонів тощо, але й тим, що синтез білкової молекули в організмі може здійснюватись тільки за рахунок продуктів розщеплення самого протеїну до більш простих його складових частин - амінокислот.

Проблема повноцінного протеїнового живлення є однією із найважливіших у годівлі свиней. Вона вирішується як в напрямку збільшення виробництва протеїну за рахунок розширення площ під білковими культурами та пошуками нових джерел азотних речовин, так і в напрямку раціонального використання білкових ресурсів при годівлі свиней. Забезпечувати свиней протеїном слід регулярно, відповідно до фізіологічних потреб в ньому залежно від віку, фізіологічного стану і продуктивності тварин.

Організація безперебійної, різноманітної і біологічно повноцінної протеїнової годівлі є важливим фактором, який забезпечує нормальне відтворення стада, високу скороспілість, життєздатність і продуктивність тварин.

Використання протеїну тваринами залежить від багатьох факторів: співвідношення поживних речовин у раціоні, якості та повноцінності протеїнової годівлі, застосування біологічно активних речовин (вітамінів, антибіотиків, мікроелементів), загального рівня живлення та типу годівлі.

Із всіх сільськогосподарських тварин свині мають найбільш високу енергію росту. Ця енергія може проявлятися повністю лише тоді, коли тварини систематично одержують достатню кількість біологічно повноцінного протеїну, комплекс вітамінів і мінеральних речовин.

Одним із методів раціонального використання кормового протеїну при годівлі свиней є підвищення його повноцінності. Відомо, що повноцінність протеїнової годівлі залежить від багатьох факторів, передусім від того, наскільки наявний комплекс амінокислот в протеїні відповідає фізіологічним потребам тварин.

Біологічно неповноцінна і недостатня протеїнова годівля спричиняє у свиней пригнічення росту і зменшення продуктивності. У відгодовуваного молодняка свиней знижуються прирости, подовжується строк відгодівлі, витрата кормів підвищується на 25- 30 %, що призводить до зростання собівартості продукції. У маток

, що призводить до зростання собівартості продукції. У маток падає молочність та життєздатності приплоду. При поліпшенні умов годівлі і утримання ріст тварин посилюється, продуктивність підвищується.

Інтенсивність росту свиней в різні вікові періоди значно змінюється, тому змінюється й потреба в протеїні. Загальна потреба по-росят-сисунів у протеїні винятково велика, в перші дві декади життя у поросят відкладається по 8-16 г білка на 1 кг живої маси. З віком ця потреба зменшується.

Добова потреба ростучого, відгодованого молодняка свиней в перетравному протеїні підвищується з віком і збільшенням живої маси. Так, добова потреба в перетравному протеїні для 2-місячних поросят становить 165-190 г, для 4-місячних - 180-225, для 7-місячних - 260-330, для 10-місячних - 300-350, для 12-місячних - 340-405 г. Проте в перерахунку на 1 кг живої маси добова потреба в перетравному протеїні поступово зменшується з 9-10 г в 2-місячному віці до 4-6 г в 4-місячному, 3-4 г в 7-місячному і 2 г в 12-місячному віці, тобто зменшується за 10-місячний період росту в 5 разів.

Дослідами доведено, що рівень протеїнової годівлі у раціонах ростучих свиней має значний вплив на величину приросту, його склад і калорійність.

У нових умовах кормовиробництва в більшості областей України, за яких в раціонах свиней значне місце займають кукурудза та цукрові буряки, багаті на вуглеводи, але бідні на протеїн, вирощування кормів, багатих на білок, набуває особливо важливого значення. Серед культур, які можуть забезпечити свиней рослинним протеїном, основне місце займають зернобобові (горох, соя, люпин, чина). Важливим джерелом протеїну є також доброякісне трав'яне борошно та сіно з бобових культур (люцерни, конюшини, еспарцету), кормові дріжджі, макуха, шроти, пшеничні висівки та ін.

Найбільш повноцінний протеїн за складом амінокислот містять корми тваринного походження, такі як збиране молоко та молочні відходи, рибне, кров'яне, м'ясне та м'ясо-кісткове борошно. Тому поєднання протеїнових кормів рослинного та тваринного походження дає найкращий зоотехнічний ефект при годівлі свиней.

Тварини в складному процесі обміну речовин будують білки свого тіла в основному з амінокислот тих білків, що потрапляють в організм з кормом, але деякі амінокислоти можуть синтезувати в організмі і перетворюватись одна в одну. Тепер відомо більше як 80 природних амінокислот, з них найбільш поширені в кормових протеїнах 22 амінокислоти. Деякі з них обов'язково повинні надходити з кормом. Це, так звані, незамінні амінокислоти - їх

10, вони мало або зовсім не синтезуються в живому організмі. До них належать валін, лейцин, ізолейцин, тирозин, метіонін, фенілаланін, триптофан, лізин, гістидин, аргінін. Згодом виявилося, що поділ амінокислот на замінні і незамінні має відносне значення. Відомо, що деякі з амінокислот можуть бути в одних випадках незамінними, а в інших можуть синтезуватися в організмі в достатній кількості.

Дослідженнями встановлено, що коли корми підібрані так, що амінокислоти раціону повністю відповідають потребі тварин (без нестачі й лишку), то при інших нормальних умовах досягається найвищий ефект в рості, продуктивності та використанні протеїну. Корми, які використовують для годівлі свиней у наших господарствах, сильно різняться між собою за амінокислотним вмістом. Протеїни основних рослинних кормів для свиней дефіцитні за лізином, метіоніном і триптофаном. Тому при балансуванні раціонів користуються перш за все даними амінокислотного складу кормів та підбирають їх так, щоб уникнути дефіциту в основних амінокислотах. Для цього використовують різні корми тваринного походження, а також кормові дріжджі, макуху, трав'яне борошно та ін.

Потреба свиней в амінокислотах визначається по-різному: в процентах до рівня енергії в раціоні, в грамах на голову на добу, в грамах на кормову одиницю, в процентах до повітряно сухої або сухої речовини раціону, в процентах до сирого або перетравного протеїну раціону.

Контроль за вмістом амінокислот в раціонах для свиней за тими чи іншими нормами та вибір норм амінокислотного живлення при балансуванні раціонів проводяться залежно від структури раціону та типу годівлі. Так, якщо використовується раціон концентратного типу, що складається лише з концентрованих зернових кормів, макухи та кормів тваринного походження. Розрахунок наявності амінокислот й балансування раціону зручно проводити за нормами, якими передбачено потребу в амінокислотах в процентах від сухої речовини раціону або в процентах від сирого чи перетравного протеїну. При годівлі тварин за раціонами, до яких входить велика кількість соковитих і грубих кормів, нормування амінокислот краще проводити з розрахунку на голову на добу.

Балансування раціону за амінокислотним складом як шлях комбінування кормів, так і додаванням синтетичних амінокислот може бути успішним лише тоді, коли в раціоні міститься достатня кількість енергії в безазотистих речовинах, а також коли протеїн не витрачається в організмі на забезпечення енергетичних потреб. Треба, щоб калорійність корму не лімітувала кількість амінокислот, які можуть бути використаними для синтезу білків тіла тварин.

Споживання корму також залежить від рівня та амінокислотного складу протеїну. Встановлено, що з підвищенням вмісту протеїну збільшується потреба в амінокислотах, якщо її виразити в процентах до сухої речовини раціону. Отже, рівень протеїну може впливати на кількість дефіцитних амінокислот, які необхідно додати для балансування протеїну.

Незбалансованість протеїну може бути викликана як нестачею, так і лишком однієї або декількох незамінних амінокислот. Нестача тієї чи іншої амінокислоти неминуче обмежує використання й інших амінокислот в раціоні, внаслідок чого погіршується синтез протеїну в організмі та ефективність всього раціону, створюються такі умови, як і при нестачі протеїну в раціоні.

Інколи причиною незбалансованості є включення до раціону порівняно великої кількості неповноцінного протеїну або суміші амінокислот, в якій відсутня яка-небудь незамінна амінокислота. Оптимального співвідношення замінних і незамінних амінокислот не встановлено, замінні амінокислоти повинні становити 35-40 %.

Використання протеїну тваринами і потреба їх в амінокислотах лімітується також співвідношенням амінокислот і вітамінів. Нестача вітаміну В12, та холіну збільшує потребу в метіоніні; нестача ні-ацину впливає на потребу в триптофані; піридоксин потрібен для нормального обміну триптофану і т.д.

Самим раціональним способом регулювання амінокислотного складу кормів є добавка чистих амінокислот до комбікормів. В таких країнах, де налагоджено промислове виробництво амінокислот, цей спосіб ввійшов у практику кормовиробництва сприяє одержанню високих показників.

Норми амінокислот для молодняка свиней визначають з врахуванням норм вмісту протеїну в раціоні. При наявності повноцінних за амінокислотами кормів можна відгодовувати свиней на раціонах із зниженим рівнем протеїну (на 15-20 % в порівнянні з існуючими нормами). Якщо немає повноцінних за амінокислотами кормів (рибного, м'ясо-кісткового борошна, соєвого шроту, зернобобових та ін.), знижувати норму протеїнового живлення не слід. При нестачі в раціонах вітамінів групи В (пантотенової кислоти, холіну, рибофлавіну, нікотинової кислоти, піридоксину та інших) погіршується використання амінокислот. При нестачі вітаміну В12 і холіну потрібно більше метіоніну. Якщо в раціоні не досить нікотинової кислоти, для її утворення витрачається триптофан. Дефіцит вітаміну А, В, В2, В6 та інших призводить до порушення обміну і погіршення використання тваринами всіх амінокислот.

В деяких кормах (макусі, шротах, м'ясо-кістковому борошні) при їх заводському виробництві під дією високої температури частина амінокислот, особливо лізин, приймає не засвоювану форму. Іноді втрата лізину внаслідок перенагрівання досягає 40-60 %. Особливо великими бувають втрати лізину при самонагріванні зерна або довгому його зберіганні (3-5 років). Перетравність протеїну такого корму низька. Засвоювання амінокислот свинями також знижується, якщо в раціонах багато клітковини.

Особливо чутливий до нестачі незамінних амінокислот в раціоні молодняк свиней. Тому раціони для них необхідно збагачувати повноцінними за амінокислотами кормами - горохом, соєвим і соняшниковим шротами, рибним, м'ясо-кістковим борошном, збираним молоком, сироваткою. Без цих кормів не можна успішно вирощувати молодняк. Потреба дорослих свиней в окремих амінокислотах і протеїні забезпечується легше.

При нестачі кормів, які містять в достатній кількості лізин і метіонін, доцільно застосовувати синтетичні амінокислоти. Вітчизняна промисловість виробляє синтетичний метіонін і лізин. Застосовувати їх як добавку найбільш доцільно для відгодівлі молодняка свиней. Добавка синтетичного лізину в кількості 2,5 кг на 1 т комбікорму із зерна, соняшникового, бавовникового, лляного шротів і макух для відгодівлі свиней сприяє підвищенню приростів на 10,9 %, знижує витрати кормів на 1 кг приросту на 10,4 %.

 
<<   ЗМІСТ   >>