Повна версія

Головна arrow Економіка arrow Економіка малого підприємства

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ФІНАНСОВО-КРЕДИТНА БАЗА ФУНКЦІОНУВАННЯ І РОЗВИТКУ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ

Поняття фінансових ресурсів та фінансово-кредитної бази функціонування малого підприємства

Світовий досвід доводить, що високоефективна ринкова економіка оптимально поєднує діяльність великих, середніх, малих підприємств і приватних підприємців. Особливої уваги, відповідно до виконуваних функцій та місця у національній економіці, потребує розвиток малого підприємництва в Україні як основи формування середнього класу суспільства та вирішення багатьох соціально-економічних проблем.

Водночас варто зазначити, що частка збанкрутілих та збиткових малих підприємств нині дуже висока. При цьому, за оцінками фахівців, що менший бізнес, то вища його економічна нестійкість. Нові мікропідприємства (до 10 осіб) мають менше 75 % шансів на виживання протягом першого року існування і до 33 % - у наступні чотири роки. Дещо більші підприємства (10-20 осіб) мають 95 % ймовірності виживання у перший рік функціонування, а протягом чотирьох наступних років цей рівень становить уже 50 %. Причиною цього здебільшого є труднощі, пов'язані з фінансуванням діяльності, та висока вартість зовнішнього капіталу.

Відтак важливою проблемою для малих підприємств є доступ до фінансових ресурсів. Фінансові ресурси необхідні малому підприємству на етапі заснування (у вигляді статутного капіталу), для реалізації підприємницьких проектів та подальшого розвитку (фінансування діяльності).

У вітчизняній економічній літературі відсутня одностайна думка вчених щодо сутності поняття "фінансові ресурси малого підприємства". Зокрема, О. Василик трактує фінансові ресурси як "грошові фонди, створені в процесі розподілу, перерозподілу і використання валового внутрішнього продукту країни [14, с. 821]. Натомість О. Устенко розглядає їх як "грошові кошти, якими розпоряджається певна господарська система" [14, с. 208]. З цим погоджуються вчені Л. Брагін та Т. Данько.

Деякі науковці (О. Бандурка, М. Коробов) розуміють під фінансовими ресурсами підприємства грошові фонди лише "цільового призначення, які формуються у процесі розподілу і перерозподілу національного багатства, сукупного суспільного продукту і національного доходу, і використовуються у статутних цілях підприємства" [25, с. 20].

Низка авторів (О. Волков, Л. Мельник, А. Каринцева, Н. Колчина) розглядають фінансові ресурси підприємства як сукупність власних грошових доходів і надходжень ззовні, що призначені для виконання фінансових зобов'язань підприємства, фінансування поточних витрат і витрат, пов'язаних із розширенням виробництва.

Чи не найбільш глибоке розуміння сутності фінансових ресурсів підприємницьких структур висловлює 3. Варналій: "Це - грошові доходи та надходження, що перебувають у розпорядженні суб'єктів господарювання і призначені для виконання фінансових зобов'язань, здійснення витрат на розширене відтворення й економічне стимулювання працівників" [11, с. 74].

Отже, усі наведені трактування засвідчують, що "фінансові ресурси" є "грошовими коштами", які залучаються господарським суб'єктом для здійснення витрат, пов'язаних з поточною діяльністю та розширенням виробництва. Водночас аналіз дефініції "фінансові ресурси малого підприємства" практично відсутній. Під фінансовими ресурсами малого підприємства розуміємо сукупність усіх грошових коштів і надходжень, якими воно розпоряджається на певну дату і які спрямовуються ним на виконання фінансових зобов'язань, виробничий та соціальний розвиток.

В умовах ринкової економіки найчастіше використовується поняття "капітал підприємства". При цьому капітал і фінансові ресурси мають одну природу - грошові кошти. Але, як зазначають деякі дослідники, капітал є тією частиною фінансових ресурсів, яка призначена для розвитку виробничого процесу, а саме - придбання предметів праці, знарядь праці, робочої сили та інших факторів виробництва. Іншими словами, капітал малого підприємства - це ті фінансові ресурси, за рахунок яких здійснюється формування активів підприємства, необхідних для провадження господарської діяльності (під час його заснування) та поповнення і оновлення активів (у процесі розвитку малого підприємства). Оскільки капітал не може тривалий час перебувати у вигляді грошових ресурсів, він є перетвореною формою фінансових ресурсів.

У процесі формування малого підприємства необхідно придбати будівлі та обладнання, виконати будівельні чи ремонтні роботи. Витрати, які спрямовані на ці цілі, називають основним капіталом.

Основний капітал - це грошовий вираз наявних у власності підприємства землі, будівель, споруд, обладнання, машин. Основний капітал - це одноразові витрати, оскільки вони здійснюються при організації підприємства, а приносять віддачу протягом тривалого періоду. Основний капітал на діючому підприємстві називають виробничими фондами; при цьому їх поділяють на активні виробничі фонди (верстати, машини, устаткування) та пасивні виробничі фонди (будівлі, споруди).

Для діючого малого підприємства необхідні виробничі запаси сировини, матеріалів, інструменту, готової продукції. Ці запаси створюються під час започаткування підприємства, а згодом оновлюються та замінюються. Грошовий вираз виробничих запасів підприємства називають оборотним капіталом. Основний та оборотний капітал малого підприємства створюється внаслідок одноразових значних витрат. Вони можуть здійснюватися за рахунок власних коштів засновників (учасників) та із залученням коштів з інших джерел (рис. 4.1).

За джерелами формування фінансові ресурси малого підприємства можна поділити на внутрішні й зовнішні. Серед внутрішніх джерел фінансових ресурсів, що формуються за рахунок власних та прирівняних до них коштів, варто зазначити:

  • 1. Джерела, що утворюються з доходу малого підприємства: прибуток від основної операційної діяльності; від виконання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт; від інвестиційної діяльності; від фінансової діяльності; від будівельно-монтажних робіт, що виконуються господарським способом; від надзвичайних подій, інші види доходів. Чільне місце з-поміж цих джерел належить прибутку, що залишається у розпорядженні малого підприємства. Він є головним джерелом фінансування потреб останнього, які визначаються як споживання і накопичення. Саме пропорціями розподілу чистого прибутку на накопичення і споживання зумовлені перспективи розвитку малого підприємства. Частина прибутку, що спрямовується на накопичення, використовується на розвиток господарської діяльності та сприяє зростанню активів підприємства. Важливою позитивною якістю нерозподіленого прибутку є створення ним додаткових ресурсів і, відповідно, активів, які перебувають під контролем керівництва підприємства. До переваг самофінансування розвитку малого підприємства, порівняно з позиковим фінансуванням, належать:
    • - незалежність підприємства від ринку капіталу;
    • - можливість підтримання більш високої ліквідності підприємства та відсутність тягаря забезпечення кредиту його майном;
    • - збільшення власного капіталу, зростання кредитоспроможності та зниження ризику фінансової нестабільності підприємства [27, с. 528];
  • 2. Джерела, що утворюються за рахунок внутрішніх надходжень: амортизаційні відрахування; виторг від реалізації непотрібного майна; мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві, інші надходження.

Амортизаційні відрахування - це грошовий вираз вартості зношування основних засобів і нематеріальних активів, стале джерело формування капіталу підприємства. Амортизаційні відрахування мають двоїстий характер через

Формування фінансових ресурсів малого підприємства

Рис. 4.1. Формування фінансових ресурсів малого підприємства

те, що входять до собівартості продукції й у складі виторгу від її реалізації повертаються на розрахунковий рахунок підприємства і в такий спосіб стають внутрішнім джерелом фінансування як простого, так і розширеного відтворення. Фінансовий ефект залучення амортизаційних відрахувань може полягати у вивільненні капіталу та розширенні виробничої потужності підприємства.

Ефект розширення виробничої потужності (ефект Ломана - Рухті) виявляється тоді, коли вивільнені внаслідок амортизації засоби відразу реінвестуються: реінвестування здійснюється наприкінці періоду; застосовується лінійний метод нарахування амортизації; вартість амортизованого обладнання може розподілятися на будь-які суми в такий спосіб, аби розмір амортизаційних відрахувань завжди відповідав реінвестованій сумі; ціни на обладнання залишаються постійними; термін амортизації відповідає терміну корисного використання обладнання; ефект дисконтування сум амортизаційних відрахувань протягом року не враховується.

Якщо дотримано всіх згаданих умов, то зазначений ефект відображається величиною мультиплікатора виробничої потужності (М ):

де п - термін корисного використання обладнання [28, с. 531].

Натомість у процесі реструктуризації майна підприємства здійснюється вивільнення капіталу, вкладеного в основні засоби, внаслідок продажу надлишкових, невикористовуваних активів, як-от обладнання, нерухомість тощо;

3. Джерела, що утворюються за рахунок інших внутрішніх надходжень: стійкі пасиви; пайові та інші внески членів трудового колективу малого підприємства, інші надходження. Під стійкими пасивами розуміють заборгованість малого підприємства з оплати праці працівникам, розрахунків із бюджетними та позабюджетними фондами, заборгованість зі страхування, резерви на покриття майбутніх витрат, кошти кредиторів, отримані в порядку сплати за продукцію часткової готовності, тощо. Вони утворюються через розбіжність строків нарахування відповідних коштів та строків їх сплати, внаслідок чого підприємство здійснює накопичення цих грошових коштів та може їх використовувати до моменту їх обов'язкової сплати.

До зовнішніх джерел формування фінансових ресурсів малого підприємства належать:

  • 1) джерела, що залучаються до формування статутного фонду при створенні малого підприємства: внески засновників (учасників); безоплатно передане майно; доброчинні пожертви тощо;
  • 2) джерела, що надходять від фінансово-банківської системи в порядку перерозподілу: пайові внески; страхові відшкодування ризиків; цільові надходження від концернів, асоціацій; доходи від володіння цінними паперами інших емітентів; бюджетні субсидії;
  • 3) джерела, що мобілізуються на фінансовому ринку: кредитні інвестиції; доходи від продажу власних цінних паперів, інші надходження коштів.

Розмір і ступінь залучення джерел фінансових ресурсів малими підприємствами визначаються зовнішніми і внутрішніми чинниками. До зовнішніх належать:

  • - загальна економічна ситуація в країні;
  • - рівень інфляції;
  • - рівень оподаткування;
  • - рівень відсоткових ставок за користування кредитами;
  • - конкуренція на ринку та ін.

До внутрішніх чинників належать:

  • - організаційно-технічне оснащення малого підприємства;
  • - рівень організації виробництва та його фінансово-економічний стан;
  • - обсяги внутрішніх джерел формування фінансових ресурсів [10, с. 12].

Зрозуміло, що малому підприємству вигідніше використовувати власні засоби, оскільки позиковий капітал потребує повернення не лише всієї суми, а й відсотків за позику. У малому підприємстві, створеному в організаційно-правовій формі одноосібного володіння, джерелом додаткового власного капіталу слугує особисте майно його власника. Натомість у малому підприємстві, створеному в організаційно-правовій формі партнерства, джерелами додаткового власного капіталу слугують як особисте майно його засновників (учасників), так і внески до статутного фонду нових учасників.

Специфікою малих підприємств є нестача власних засобів, тому кожне мале підприємство шукає інші джерела фінансування. Так, для формування основних засобів найчастіше використовуються:

  • - придбання основних засобів на виплат (мале підприємство сплачує вартість основних засобів частинами, як правило, щомісячно, разом з відсотками, протягом визначеного за домовленістю терміну; основні засоби не передаються малому підприємству у власність до повної сплати їхньої вартості);
  • - оренда основних засобів (передача основних засобів малому підприємству в користування після сплати авансового платежу, як правило, в розмірі тримісячної орендної плати, з подальшою оплатою вартості основних засобів щомісячно чи щоквартально);
  • - операційний або фінансовий лізинг.

Водночас для фінансування оборотних активів застосовують:

  • - придбання матеріальних цінностей у кредит (термін надання такого кредиту залежить від фінансового стану малого підприємства, його господарських зв'язків і передбачає виплату відсотків у розмірах, вищих рівня інфляції);
  • - товарний кредит (надається постачальниками товарно-матеріальних цінностей на строк руху платіжних документів від постачальника до покупця і навпаки);
  • - дисконтування рахунків-фактур малих підприємств (мале підприємство продає комерційному банку рахунки-фактури з обумовленою знижкою; останній відсотки за послуги не отримує, а на суму дисконту зменшує вартість продукції, зазначену в платіжних документах, прийнятих для оплати за мале підприємство);
  • - факторингові операції.

Сукупність форм і методів забезпечення потреби малого підприємства у фінансових ресурсах формує фінансово-кредитну базу його функціонування. При цьому йдеться про фінансово-кредитну, а не лише фінансову базу, оскільки чільне місце у формуванні фінансових ресурсів малого підприємства посідають саме кредити.

Фінансово-кредитна база формується внаслідок поєднання, узгодження та комбінування різних форм фінансово-кредитної підтримки підприємницької діяльності, які визначають інфраструктуру фінансово-кредитного забезпечення суб'єктів малого підприємництва загалом (рис. 4.2). У сфері інфраструктури розвитку малого підприємництва нині в Україні функціонує близько 450 бізнес-центрів, 70 бізнес-інкубаторів, 40 технопарків, 800 лізингових центрів, 3150 інвестиційно-інноваційних фондів і компаній, 3150 інформаційно-консультативних установ, 250 фондів підтримки підприємництва, у тому числі 98 - регіональних.

 
<<   ЗМІСТ   >>