Повна версія

Головна arrow РПС arrow Регіональна економіка

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Соціальний комплекс

Основи наукових досліджень соціальних комплексів

У зростанні добробуту народу, підвищенні рівня його життя одне з центральних місць належить соціальному комплексу. Його вивчення та наукове осмислення в рамках регіональної економіки та економічної і соціальної географії в різні роки здійснювали Я.Б. Олійник, В.І. Куценко, О.О. Любіцева, A.B. Степаненко, І.Т. Твердохлєбов, Т.І. Шпарага та ін.

Так, на думку Т.І. Шпараги, соціальний комплекс - це сукупність галузей та видів діяльності, спрямованих на задоволення потреб людини і суспільства в цілому у формуванні й удосконаленні фізичних, культурних, духовних, інтелектуальних якостей, створенні належних матеріально-побутових умов життєдіяльності.

До соціального комплексу належать: освіта, наука, культура, охорона здоров'я, фізична культура і спорт, соціальне забезпечення, рекреаційне господарство, кредитування, страхування, торгівля, громадське харчування, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, транспорт і зв'язок з обслуговування населення.

Отже, до складу соціального комплексу входять як галузі матеріального виробництва, так і невиробничої сфери, тому не слід ототожнювати його із жодною з цих сфер господарства окремо. Він є похідним від усіх елементів господарського комплексу, оскільки критерій його виділення лежить абсолютно в іншій площині. З одного боку, соціальний комплекс включає галузі невиробничої сфери, а з іншого - галузі матеріального виробництва, які об'єднані спільністю функції - забезпечення комплексу послуг, необхідних для задоволення життєвих потреб людини відповідно до реальних можливостей держави на конкретному етапі історичного розвитку. Функціональна роль соціального комплексу в суспільстві полягає у відтворенні головного елементу національного багатства - гармонійно розвинутої, економічно і соціально активної особистості.

На думку Т.І. Шпараги, залежно від економічної природи і цільового призначення галузей, у межах соціального комплексу розрізняють три підкомплекси: матеріально-побутовий, який охоплює житлово-комунальне господарство та побутове обслуговування населення, торгівлю і громадське харчування, кредитування, соціальне забезпечення; культурно-освітній та науковий, який включає систему освіти, науки, культури; рекреаційно-оздоровчий, до складу якого входять охорона здоров'я, фізична культура і спорт, лікувально-оздоровча і рекреаційна діяльність.

З іншої позиції соціальний комплекс поділяється на підкомплекси галузей з обслуговування населення (житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, соціальне страхування, охорона здоров'я, фізична культура і спорт, освіта, культура, мистецтво), з обслуговування суспільства (управління, охорона громадського порядку) та науковий комплекс (рис. 2.8).

Соціальний комплекс можна визначити також як сукупність підприємств і установ, що створюють особливі споживні вартості - У формі матеріальних і нематеріальних послуг.

Послуга - це праця, спрямована безпосередньо на задоволення потреб певної особистості - індивідуального замовника, клієнта, споживача конкретної послуги.

У сучасній економічній літературі існують суперечливі погляди на саму природу послуг, їх класифікацію, структуру. І хоча ці питання є переважно об'єктами вивчення економічної науки, їх вирішення впливає на перебіг географічних досліджень.

Зазначимо лише, що послуги можуть виступати в чистому вигляді (прийом у лікаря, юриста, послуги бібліотекаря) або в речовій формі (виготовлення на замовлення одягу, взуття, меблів, або ремонт цих предметів, а також різноманітної побутової техніки). У першому випадку діяльність з надання послуг населенню належить до матеріального виробництва, але залишається послугою, оскільки робота виконується за індивідуальним замовленням, а

Галузевий склад соціального комплексу

Рис. 2.8. Галузевий склад соціального комплексу

не у вигляді масової товарної продукції промисловості, що теж надходить у торговельну мережу.

На відміну від продукції промисловості та сільського господарства, послуги не утворюють товарних запасів і не складуються, а тому діяльність закладів і підприємств з їх надання повинна мати безперервний характер. Послуги не можна транспортувати, з метою одержання послуг можуть переміщуватись споживачі, а з метою їх реалізації - виробники послуг.

Послуги групують за такими ознаками:

  • - за частотою і невідкладністю попиту (повсякденні, періодичні, епізодичні, рідкоепізодичні);
  • - характером користування (універсальні і розраховані на певний контингент населення);
  • - характером поширення (масові й унікальні);
  • - ступенем стаціонарності (стаціонарні, тимчасові, пересувні);
  • - ступенем залежності від адміністративно-територіального поділу (територіально-замкнені, вільного вибору, комбіновані).

Незважаючи на широку вживаність у науковій літературі, термін "соціальний комплекс" ще не отримав однозначного трактування. У дослідженнях, присвячених даній проблемі, він часто замінюється поняттями "соціальна сфера", "сфера послуг", "сфера обслуговування", "соціальна інфраструктура". Усі ці категорії близькі за змістом, але кожна з них має власне смислове навантаження.

Поняття сфера обслуговування показує, що у цій сфері створюються і доводяться до споживача особливі споживні вартості - послуги.

Дефініція сфера послуг вказує лише на той момент, що у цій сфері створюються особливі споживні вартості - послуги.

Термін соціальна сфера є більш сучасним. У ньому підкреслюється суспільна значимість даного комплексу галузей, проте не наголошується на її цілісному взаємозумовленому, комплексному характері.

Поняття соціальна інфраструктура більше стосується матеріально-речової бази соціального комплексу - сукупності споруд, мереж, систем, необхідних для забезпечення повсякденного життя людей, тобто лише однієї зі сторін складного процесу обслуговування.

Отже, лише термін "соціальний комплекс", на думку Т.І. Шпараги, охоплює всю змістову частину попередньо висвітлених термінів - матеріально-речову базу, виробництво послуг, кадровий потенціал, і саме в ньому наголошується соціальна спрямованість комплексу.

У суспільстві соціальний комплекс виконує соціальні та економічні функції. Соціальні полягають у тому, що він забезпечує життєдіяльність і розвиток населення, підвищення його життєвого рівня, сприяє гармонійному розвитку особистості. Економічні функції полягають у тому, що розвиток соціального комплексу, а саме якість, доступність та повнота набору послуг впливає на продуктивність праці людей, зайнятих у виробництві, тобто людей, які створюють ВВП і національне багатство країни.

Критично проаналізувавши літературу, можна встановити закономірності територіальної організації соціального комплексу. Центральне місце серед них займає закономірність планомірного, динамічно-пропорційного відносно населення і збалансованого з його потребами розміщення соціально обслуговуючих підприємств. З неї логічно випливають дві інші закономірності: територіальної доступності об'єктів соціального комплексу для населення і комплексоутворення різних елементів соціального обслуговування в одному населеному пункті для задоволення потреб його населення. Особливість процесів комплексоутворення полягає у тому, що вони здійснюються не по лінії зв'язків між підприємствами й організаціями, а зумовлені комплексним характером потреб людини. Оскільки ці потреби утворюють комплекс, то обслуговуватись вони повинні й відповідними об'єктами соціального комплексу.

Загальна економіко-географічна закономірність поєднання концентрації і дисперсії виступає в обслуговуванні населення у вигляді закономірності оптимального поєднання великих спеціалізованих і дрібних підприємств та організацій у соціальному комплексі. Надмірна концентрація об'єктів веде до відриву їх мереж від систем розселення населення. Розміщення підприємств соціального комплексу в поселеннях з малою людністю не завжди економічно раціональне, але соціально виправдане. Отже" поряд з великими підприємствами, що мають високу економічну ефективність виробництва, повинні існувати і дрібні підприємства, максимально наближені до споживача.

Особливістю вияву загальної закономірності ієрархічності є існування територіальної ієрархії об'єктів, центрів і систем соціального комплексу. Ієрархічність структур обслуговування тісно пов'язана з ієрархією систем розселення і виробництва. З цією закономірністю тісно пов'язана закономірність системоутворення, котра синтезує в собі дію усіх зазначених вище закономірностей, її сутність полягає в об'єктивному формуванні територіальних систем обслуговування населення, покликаних забезпечити необхідні умови для життя і розвитку людей у межах окремих поселень певного рангу.

Виходячи із наведених закономірностей" відповідно до мети розвитку і наявних ресурсів території, розробляються принципи розміщення підприємств і установ соціального комплексу. В основу територіальної організації підприємств соціального комплексу в містах і в сільській місцевості покладено принцип ступінчастості. Згідно з ним, вихідною точкою переміщення споживача послуг є житло, частота споживчого попиту визначає доцільні радіуси доступності підприємств повсякденного, періодичного та епізодичного користування відносно житла. Кожному ступеневі обслуговування відповідає у міському розрізі свій структурно-планувальний елемент міста (мікрорайон, жилий район, загальноміський центр), а в розрізі міжпоселенного обслуговування - населений пункт певного рангу. Потреба в одержанні послуг реалізується за умови пересування людини в системі центрів обслуговування від їх нижчого рангу до вищого.

Однак ступінчаста побудова мереж обслуговування не позбавлена недоліків, хоча і є важливим етапом на шляху наукового осмислення оптимізації розміщення об'єктів соціального комплексу. По-перше, вона не враховує специфіки соціальної поведінки людини, що виявляється у зростаючій мобільності. По-друге, побудовані за ступінчастим принципом системи обслуговування виступають своєрідним "трампліном", що виносять населення з сільської місцевості у міста.

Подальшим розвитком системи ступінчастого обслуговування став функціональний принцип розміщення об'єктів. Згідно з ним, розміщення підприємств і установ соціального комплексу має охоплювати всі види діяльності сучасної людини і прив'язуватись як до місць проживання, так і до місць роботи, відпочинку, суспільної діяльності тощо. Ефективне функціонування даної системи передбачає також існування розвиненої мережі нестаціонарних форм обслуговування (автомагазинів, автоклубів, бібліобусів, пересувних амбулаторій тощо).

Проблема обґрунтування принципів раціональної побудови мереж обслуговування й досі актуальна. Це один з перспективних напрямів у галузі географії та економіки соціального комплексу.

На територіальну організацію соціального комплексу впливає безліч неоднотипних і різнорідних факторів. Кожен з них характеризується своїми особливостями: характером і силою впливу, масштабом, рівнем постійності, просторовим охопленням. Індивідуальна специфіка окремих факторів не виключає можливості їх об'єднання в групи залежно від наявності спільних рис. На думку Т.І. Шпараги, фактори на групи можна поділяти за:

  • 1) просторово-територіальною позицією - на групи загальних, регіональних і локальних факторів;
  • 2) напрямом дії на соціальний комплекс - на групи зовнішніх та внутрішніх факторів;
  • 3) характером впливу - на групи факторів прямого і опосередкованого впливу;
  • 4) мобільністю - на групи факторів обмеження і активізації розвитку;
  • 5) особливостями впливу на територіальну структуру об'єкта - на групи факторів інерційності (стабільності), динамічності (розвитку);
  • 6) напрямами розвитку соціального комплексу - на групи інтенсивних та екстенсивних факторів;
  • 7) результативністю впливу - на групи факторів розміщення, взаємодії, комплексування;
  • 8) ступенем впливу на сферу обслуговування - на групи основних і другорядних факторів;
  • 9) постійністю впливу - на групи постійний і тимчасових факторів тощо.

Найдоцільнішим, на думку Т.І. Шпараги, є групування факторів за їх належністю до суспільних чи природних процесів - на групи природно-географічних та суспільно-географічних факторів. При цьому до переліку віднесено фактори, що визначають можливості розвитку соціального комплексу, обумовлюють дислокацію його об'єктів, впливають на прямі й опосередковані затрати щодо надання послуг, на надійність функціонування всіх форм обслуговування, на потреби населення у тих чи інших видах товарів і послуг та характеризують можливості їх одержання.

До природно-географічних факторів територіальної організації соціального комплексу можна віднести: рельєф, клімат, ґрунти, рослинний і тваринний світ, природні ресурси. У групі суспільно-географічних можна виділити підгрупи загальноекономічних, соціально-економічних, демографічних і розселенських, що складаються з окремих факторів. Останні в свою чергу характеризуються факторними ознаками - елементами, котрі описують різноманітні сторони факторів і поглиблюють уявлення про них.

Природно-географічні фактори не мають вирішального впливу на територіальну організацію соціального комплексу. Провідна роль, беззаперечно належить суспільно-географічним чинникам, пріоритетними серед яких є рівень економічного розвитку регіону, рівень доходів населення, демографічні фактори.

Рівень економічного розвитку регіону

Економічний стан регіону створює передумови для його культурно-побутового розвитку. Чим вищий його економічний стан і створюваний дохід, тим більша сума засобів може направлятись у галузі соціального комплексу й обслуговування населення.

Склад населення - один з основних факторів розвитку соціального комплексу. Віковий склад визначає потреби в послугах підприємств соціального комплексу, призначених окремим віковим групам: це послуги дитячих садків, загальноосвітніх шкіл, будинків ветеранів і будинків для людей похилого віку.

Віковий склад визначає потреби в житлі різних типів (квартири для одинаків, сімей різного розміру і складу), в предметах тривалого користування. Наявність членів сім'ї, зайнятих тільки домашнім господарством, знижує потреби в суспільному обслуговуванні (дитячих садках, громадському харчуванні, пральнях тощо). Вплив на соціальний комплекс соціально-професійного складу населення і складу за рівнем освіти виявляється в тому, що зі зростанням частки осіб з високим рівнем освіти та осіб, що займаються кваліфікованою працею, особливо розумовою, підвищується загальний рівень потреб, особливо духовних, і вони більш різноманітні. Етнічний склад населення впливає на розвиток соціального комплексу таким чином, що потреби населення значною мірою визначаються національними традиціями, звичками тощо.

Рух населення визначає два основних моменти розвитку соціального комплексу: 1) рівень народжуваності визначає потреби в закладах охорони здоров'я, що надають послуги матері і дитині; 2) рухомість населення (як зі зміною проживання, так і у вигляді маятникових трудових міграцій, поїздок за послугами, на відпочинок) визначають рівень навантаження загальних потреб населення на певній території, оскільки люди мають можливості порівнювати стан обслуговування в різних регіонах.

Обсяг і структура доходів населення визначають попит на платні послуги, особливо на дорогі їх види, на товари тривалого користування і на співвідношення самообслуговування та суспільного обслуговування населення (зі зростанням доходів відпадає необхідність економити грошові засоби шляхом самообслуговування в домашньому господарстві).

Характер розселення і транспортна освоєність території впливають на територіальну організацію соціального комплексу, а через неї - на потреби населення. Чим далі один від одного розміщені населені пункти і чим гірші транспортні зв'язки між ними, тим більшим має бути ступінь автономності кожного поселення, що збільшує потреби в потужностях обслуговуючих установ і кількості зайнятих.

Досягнутий рівень обслуговування населення дуже істотно впливає на розвиток потреб у послугах соціального комплексу. Як стверджують соціологи, "театрали живуть тільки в театральних центрах", тобто потреба в регулярному відвідуванні театру виробляється лише тоді, коли у людини є така можливість. Те саме можна сказати і про багато інших послуг (громадського харчування, культурного і побутового обслуговування).

 
<<   ЗМІСТ   >>