Захист населення у разі ядерної аварії

При аварійному викиданні в атмосферу радіоактивних речовин можливі такі види радіоактивного впливу на населення:

• а) зовнішнє опромінення при проходженні радіоактивної хмари;
• б) внутрішнє опромінення при вдиханні радіоактивних аерозолів (інгаляційна небезпека);
• в) контактне опромінення внаслідок радіоактивного забруднення шкіри і одягу;
• г) зовнішнє опромінення, зумовлене радіоактивним забрудненням поверхні землі, будівель, споруд та ін.;
• д) внутрішнє опромінення при використанні забруднених продуктів харчування і води.

Розрахункові дані та результати прямих вимірювань рівня радіації і дози опромінення мають бути основою для вжиття заходів захисту населення від зовнішнього і внутрішнього опромінення, в тім числі й профілактичне застосування стабільного йоду.

Основою розробки заходів захисту населення в умовах радіоактивного забруднення при ядерній аварії є рекомендації Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) 1988 p., а також норми радіаційної безпеки України (НРБУ—1997).

Враховуючи рівень радіації, а також прогноз можливих аварійних викидів радіоактивних речовин та метеорологічні дані, приймається рішення про проведення таких термінових і невідкладних заходів захисту в умовах ранньої фази радіаційної аварії:

• — укриття населення;
• — обмеження перебування населення на відкритій місцевості;
• — евакуація у разі загрози здоров'ю;
• — проведення йодової профілактики;
• — тимчасова заборона вживання продуктів харчування і води із зони радіоактивного забруднення.

Крім цих заходів у період ранньої і пізньої фази проводяться довгострокові заходи:

• — тимчасове відселення;
• — евакуація — переселення на постійне місце проживання;
• — обмеження вживання води і продуктів харчування забруднених радіоактивними речовинами;
• — заходи захисту при виробництві продукції тваринництва, рослинництва і лісогосподарської діяльності;
• — дезактивація території і будівель;
• — інші заходи: гідрологічні, протиповіневі, обмеження лісокористування, полювання, рибної ловлі, перебування у полі при проведенні сільськогосподарських робіт.

Критерієм для прийняття рішення про заходи захисту населення на ранній і середніх фазах після аварії є дози зовнішнього і внутрішнього опромінення (табл. 111) з установленими двома рівнями радіаційного впливу — нижнім і верхнім — згідно з рекомендацією МАГАТЕ і НРБУ—1997.

Таблиця 111. Критерії для прийняття рішень на ранній фазі розвитку аварії

* Тільки до щитовидної залози.

При прогнозованому опроміненні, що не перевершує нижнього рівня, заходи, перелічені в табл. 111 і 112, не проводяться. Якщо прогнозоване опромінення перевищує нижній рівень, але не досягає верхнього рівня, то проведення вказаних заходів може бути відкладене.

Якщо прогнозоване опромінення досягає або перевищує верхній рівень, то обов'язково необхідно проводити заходи, наведені в табл. 111, 112, навіть якщо вони пов'язані з порушенням нормальної життєдіяльності населення і об'єктів.

Таблиця 112. Критерії для прийняття рішення на середній фазі розвитку аварії

Якщо наявні заходи захисту не забезпечують безпеки населення, необхідно проводити його евакуацію.

Щоб реально оцінити можливість проведення евакуації, необхідно враховувати: період року, погодні умови, стан доріг, наявність транспорту, кількість населення, яке підлягає евакуації, місця для евакуації, наявність житлових приміщень та ін.

З метою зменшення впливу іонізуючого опромінення на людей всі заходи мають бути спрямовані на зменшення потрапляння радіоактивних речовин в органи дихання, травлення і на поверхню тіла.

Тому необхідно:

• — на підставі інформації про радіаційну обстановку підрозділами радіаційної розвідки формувань цивільного захисту і відділу з питань НС та цивільного захисту населення нанести дані радіоактивного забруднення господарства (села) на карту-схему;
• — визначити необхідну кількість людей, робочих змін, тривалість їх роботи, враховуючи допустимі дози опромінення і фактичний рівень радіації та умови перебування людей у приміщеннях, техніці на полі;
• — інформувати населення про стан радіаційної обстановки та небезпеку радіаційного опромінення;
• — розробити, впровадити і контролювати дотримання населенням режимів поведінки;
• — обмежити перебування людей на відкритій місцевості; розмістити людей в житлових, виробничих приміщеннях чи захисних спорудах;
• — провести герметизацію житлових і виробничих приміщень, дверей, вікон, димарів, вентиляційних отворів на час розсіювання радіоактивних речовин у повітрі й формування радіоактивного забруднення території;
• — провести йодову профілактику (табл. 113);
• — захистити органи дихання підручними засобами (табл. 114);
• — використовувати засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіри, виходячи з приміщень, під час проведення польових робіт, догляду за тваринами й обслуговування техніки;
• — евакуювати населення;
• — регулювати доступ у район забруднення;
• — організувати санітарну обробку населення при забрудненні шкіри й одягу радіоактивними речовинами вище встановлених норм;
• — провести дезактивацію поверхневого забруднення радіоактивними речовинами продуктів харчування (обмивання, видалення поверхневого шару);
• — воду використовувати із захищених джерел водопостачання, на робочих місцях запас води має бути по 3 л на людину на час робочої зміни;
• — продукти використовувати з герметичних складських приміщень, погребів, із щільно закритих діжок, герметичної скляної і металевої тари;

Таблиця 113. Захисний ефект у результаті проведення калій йодової профілактики

Примітки. 1. Дорослим і дітям старшим 5 років рекомендується 0,25 г на один прийом, дітям віком 2—5 років — 0,125 г, до 2 років — 0,04 г. 2. Максимальний захисний ефект може бути в разі завчасного або одночасного надходження радіоактивного йоду і прийняття його стабільного аналога. 3. Захисні властивості препарату значно знижуються, якщо його буде застосовано через більш як 2 год після потрапляння в організм радіоактивного йоду. Але й за таких умов прийняття стабільного йоду ефективно захищає щитовидну залозу від опромінення при повторному потраплянні радіоактивного йоду. 4. Одноразовий прийом таких доз йодистого калію забезпечує високий захисний ефект протягом доби. В умовах тривалого надходження в організм радіоактивного йоду необхідні повторні прийняття препарату, щоб підтримувати високі захисні властивості.

Таблиця 114. Предмети побутового призначення і ефективність їх використання для негайного захисту органів дихання від радіоактивних речовин

• — харчову продукцію з присадибних ділянок, з лісу і рибу використовувати, тільки попередньо перевіривши на радіоактивне забруднення;
• — свіжі овочі та фрукти перед вживанням в їжу старанно промити водою, з капусти зняти три-чотири верхні листки;
• — бажано перевести населення, насамперед дітей, на харчування продуктами привезеними з чистих територій;
• — періодично проводити дезактивацію внутрішніх поверхонь житлових і виробничих приміщень, обмітати стелю і стіни, протирати меблі, пилососити або вибивати на вулиці килими, доріжки, матраци, ковдри, верхній одяг, проводити вологе прибирання в приміщеннях;
• — провести дезактивацію будівель, присадибних ділянок, колодязів, доріг, залучивши для цього формування цивільного захисту.

На ранній фазі після аварії, яка триває від початку до припинення викидання в атмосферу радіоактивних речовин (від декількох годин до декількох тижнів), а також на середній фазі, яка триває після формування радіоактивного сліду (від декількох діб до року), в захисті населення ефективними є заходи, наведені в табл. 111—115.

В індивідуальній аптечці АІ-2 є йодистий калій — радіозахисний препарат № 2, що знаходиться в пеналі білого кольору в гнізді № 6. Доросле населення має приймати протягом перших 5—7 діб щоденно по одній таблетці (це 0,125 г), а діти до двох років — по 1/4 таблетки (0,03 г) йодистого калію.

Якщо таблеток йодистого калію немає, можна вживати три — п'ять крапель 5 %-го розчину йоду на склянку води, дітям до двох років одну-дві краплі. 100 мг стабільного йоду захищають протягом 24 год.

Таблиця 115. Захисні властивості будівель і споруд від гамма-випромінювання радіоактивних речовин, що випали на місцевість

* У місцях, віддалених від вікон і дверей.

Щоб поглинуті дози радіації не перевищували допустимих норм опромінення, необхідний контроль опромінення. Для цього введені допустимі дози опромінення:

у воєнний час:

• — при одноразовому опроміненні (до 4 діб) — 60 Р;
• — при багаторазовому опроміненні за 30 діб — 100 Р;
• — за 3 місяці — 200 Р;
• — за 1 рік — 300 Р; у мирний час:
• — за нормальних умов за 1 рік — 0,5 бер;
• — для населення — аварійне опромінення за рік — 10 бер;
• — для персоналу АБС — у нормальних умовах за рік — 5 бер;
• — для персоналу АЕС — аварійне опромінення за рік — 25 бер. Передбачені перевищення допустимої дози опромінення згідно із Законом України "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань № 15/98-ТЗД":
• — для населення 0,1 бер за рік (1 мЗв);
• — для персоналу АБС до 2 бер за рік (до 20 мЗв).

Нормами радіаційної безпеки встановлено три категорії опромінюваних осіб: А, Б, В.

Для категорії А — встановлена граничнодопустима доза за рік, а для категорії Б — межа дози за рік.

В Україні природний радіаційний фон — від 0,01 до 0,03 м Р/год.

Поглинута доза опромінення за рік у середньому складається із таких опромінень: природного фону — 200 мбер, будівельних матеріалів — 100 мбер, медичної радіодіагностики і рентгенотерапії — 150 мбер та інших джерел опромінення — 50 мбер.

Граничнодопустима доза — це найбільше значення індивідуальної еквівалентної дози за рік, яке за рівномірного впливу протягом 50 років не призведе до небажаних змін у здоров'ї персоналу.

Межа дози — гранична еквівалентна доза за рік для обмеженої частини населення. Межа дози встановлюється в 10 разів меншою від граничнодопустимої дози для запобігання необґрунтованого опромінення цього контингенту людей.

Особи, які за попередніми розрахунками одержали одноразову дозу зовнішнього або сумарно зовнішнього і внутрішнього опромінення всього тіла більше 5 граничнодопустимої дози (ГДД) (табл. 116), або при одноразовому надходженні в організм радіоактивних речовин більше 5 ГДД, повинні бути направлені на медичне обстеження в спеціалізований лікувальний заклад.

Для жінок віком до 40 років вводиться обмеження опромінення на область тазу, яке не повинно перевищувати 10 мЗв за будь-які два місяці, доза вагітних жінок не повинна бути більшою 5 мЗв за період вагітності.

Таблиця 116. Основні дозові межі сумарного зовнішнього і внутрішнього опромінення, мЗв/рік

* Категорія А — персонал, який постійно або тимчасово працює безпосередньо з джерелами іонізуючих випромінювань. Категорія Б — частина населення, яка проживає на території радіоактивної зони або перебуває на робочих місцях, розташованих у приміщеннях та промислових майданчиках об'єктів з радіаційно-ядерними технологіями, де дози опромінення можуть перевищувати допустимі для населення. Категорія В — все населення.

** Група 1 — все тіло, кістковий мозок. Група 2 — м'язи, щитовидна залоза, жирова тканина, печінка, нирки, легені, селезінка, шлунково-кишковий тракт. Група 3 — шкіра, кісткова тканина, кисті, стопи, передпліччя і голінки.