Національний валютний ринок

Національний валютний ринок можна розглядати з двох позицій. Це, по-перше, – підсистема валютних відносин під час операцій купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах, а по-друге, – інституціональний механізм (тобто сукупність установ і організацій – банки, валютні біржі, інші фінансові інститути), що забезпечує функціонування валютних ринкових механізмів. Національні валютні ринки розрізняються між собою насамперед ступенем і формами державного регулювання або державних валютних обмежень. В країнах з обмеженим валютним законодавством офіційний валютний ринок, як правило, доповнюється "чорним" (нелегальним ринком) та "сірим" (на якому банки здійснюють операції з неконвертованими валютами) ринками.

На біржовому ринку торгівля валютою здійснюється організовано на спеціальному "майданчику", який називається валютною біржею. Хоча біржі зазвичай не є комерційними підприємствами, проте за свої послуги вони стягують вагомі комісійні. Тому суб'єкти валютного ринку все менше звертаються до послуг традиційних бірж і вони поступово згортають власну діяльність. Прискорено розвивається позабіржова валютна торгівля, коли продавці і покупці валюти вступають у прямі зв'язки між собою. Сучасні засоби зв'язку й електронні інформаційні технології дають змогу зробити це значно швидше дешевше, ніж через біржу. Ці тенденції поширюються вже й в Україні. З початку 2000 р. припинила проводити операції з торгівлі валютою Українська міжбанківська валютна біржа. Вся торгівля здійснюється через міжбанківський валютний ринок, на якому комерційні банки безпосередньо один в одного купують і продають валюту за свій рахунок чи за дорученнями клієнтів, які в цьому разі є кінцевими покупцями і продавцями валюти. Як свідчить світова практика, на секторі біржового ринку поступово зосереджуються переважно окремі валютні операції, технологія яких передбачає централізоване їх виконання через біржу (ф'ючерси, опціони та ін.)^*143.

*143: { Сенейко Ю.В. Інфраструктура валютного ринку України / Ю.В. Сенейко // Регіо нальна економіка. – 2006. – № 4. – С. 199–206.}

Ринок конверсійних операцій

Ринок конверсійних операцій є найтиповішим для валютного ринку взагалі, його ключовим елементом. На ньому купівля-продаж здійснюється в традиційній формі, переважно на еквівалентних засадах шляхом обміну рівновеликих цінностей, що представлені різними валютами, а також складаються умови для формування зовнішньої ціни грошей – їх валютного курсу.

Ринок депозитно-кредитних операцій

Ринок депозитно-кредитних операцій – досить специфічний сектор валютного ринку, на якому купівля-продаж валюти має умовний характер, що виявляється у залученні банками інвалюти на депозитні вклади на узгоджені строки та в наданні банками інвалютних позичок на різні строки. На відміну від ринку конверсійних операцій на цьому ринку ціна валюти формується у вигляді процента.

У структурі валютного ринку взаємодіє розгалужена мережа фінансово-кредитних інститутів і механізмів, за допомогою яких забезпечується купівля і продаж іноземних валют.

Характерні риси суб'єктів валютного ринку наведені в табл. 6.4.

Таблиця 6.4. Характерні риси суб'єктів валютного ринку

Середній щоденний оборот операцій на світовому валютному ринку перевищує 1 млрд дол. США. На сьогодні понад 80 % усіх валютних операцій здійснюється на позабіржовому валютному ринку, головними центрами якого є Лондон, Токіо, Нью-Йорк, Цюріх, Сінгапур. Світовий валютний ринок працює практично безперервно – протягом 24 годин на добу. Робочий торговельний день на валютному ринку починається у Токіо. Поступово, у часовому розрізі, ринок рухається зі Сходу на Захід. З початком робочого дня відкриваються ринки Європи. Після обіду починає роботу ринок Східного узбережжя США. Пізніше торговельний ринок переміщується на Західне узбережжя США та Австралію. Після цього кругообігу, який триває практично добу, знову береться до справи Токійський валютний ринок. Цілодобове функціонування валютного ринку дає змогу його учасникам у будь-який час укладати угоди та здійснювати різноманітні операції з іноземною валютою.

Валютний ринок виконує такі функції (рис. 6.11).

Рис. 6.11. Функції валютного ринку

Функції валютного ринку реалізуються через виконання суб'єктами ринку широкого кола валютних операцій (рис. 6.12)^*144.

*144: { Гроші та кредит: підручник / М.І. Савлук, A.M. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; за заг. ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2001. – 604 с.}

Під валютними операціями зазвичай розуміють будь-які платежі, пов'язані з переміщенням валютних цінностей між суб'єктами валютного ринку.

Сутність поняття "валютні операції" складна й багатогранна. Головне його визначення подано в Декреті КМУ "Про систему валютного регулювання і контролю", за яким до валютних операцій належать операції, пов'язані:

• а) з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій між резидентами у валюті України;
• б) використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;
• в) ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Обов'язковим атрибутом валютних операцій є валютні цінності. Вони є об'єктами проведених операцій. Отже, валютні цінності – це:

а) іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки в обігу;

Рис. 6.12. Схема класифікації операцій валютного ринку

• б) кошти в грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;
• в) платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або монетарних металах;
• г) монетарні метали – золото і метали іридієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів з цих металів; природні дорогоцінні камені в сирому й обробленому вигляді: алмази, рубіни, діаманти, смарагди, перли.

За формою здійснення розрізняють безготівкові та готівкові валютні операції.

Безготівкові активи, якими оперує валютний відділ банку, залишками на рахунках в іноземній валюті. Необхідні платежі переказуються з одного рахунку на інший за допомогою бухгалтерських записів. Під час торгівлі готівкою валюта фізично переміщується у просторі. При цьому зростають витрати на охорону, транспортування, страхування та зберігання валюти, що збільшує різницю між курсами продавця та покупця за котируванням іноземної готівкової валюти. Розбіжності між торгівлею готівковою та безготівковою валютами наведені в табл. 6.5.

Таблиця 6.5. Розбіжності між торгівлею безготівковою та готівковою валютами

Розглянемо деякі найбільш поширені різновиди операцій валютного ринку.