Стратегія росту

Вперше докладно була розроблена Ігорем Ансоффом. Ним же була побудована модель росту підприємства. Вона складається з п'яти стадій:

• 1. Стадія планування. Компанія знаходиться в стані готовності до формулювання стратегії росту, тобто існує деяке сполучення зовнішніх умов і внутрішніх можливостей.
• 2. Початкова стадія. Зазвичай підприємство проходить етап дуже швидко. Протягом цього етапу виникають і ліквідуються вузькі місця в процесах і структурі реалізації конкретних проектів, які не були передбачені в плані. Також зростає обсяг продажів, хоча доходу підприємство практично не одержує.
• 3. Стадії проникнення.
• 4. Прискорений ріст.
• 5. Перехідна стадія.

Початкова стратегія

Метою початкової стратегії є помірний ріст для того, щоб забезпечити підприємства вихід на оптимальну ефективність. Керівництво займає пильну позицію стосовно прискорення темпів розвитку, намагаючись забезпечити виявлення вузьких місць й їхню ліквідацію, щоб надалі зайняти наполегливу наступальну позицію на ринку. Як уже відзначалося, керівництво повинне бути готове до того, що на першому етапі можуть виникнути складності у виробництві, адміністративні тертя, напружений фінансовий стан, пов'язаний з великими витратами і відсутністю прибутковості. Проте, однією з цілей початкової стратегії є швидкість проходження даного етапу і перехід до наступної стратегії.

Стратегія проникнення

Дана стратегія направляє зусилля підприємства на більш глибоке проникнення на ринок і додаткові зусилля зі збільшення темпів росту обсягу продажів. Якщо для цього вимагаються придбання і поглинання, то вони опрацьовуються в рамках даної стратегії. Довгострокові програми передбачають зміцнювальні і розвиваючі дії в усіх напрямках функціонування підприємства, особливо звертається увага на посилення фінансових позицій, модернізацію основних фондів.

Після досягнення цих цілей і провівши необхідні внутрішні перебудування, підприємство може перейти до наступної стратегії.

Стратегія прискореного росту

Метою цієї стратегії є повне використання внутрішніх і зовнішніх можливостей. Даний етап циклу росту повинен опрацьовуватися як можна довше, оскільки саме на ньому відбувається повне використання ресурсів; зростання доходів починає перевершувати ріст продажів, частка ринку наближається до запланованої. Але на етапі прискореного росту починають виникати і накопичуватися негативні тенденції в діяльності підприємства, тому однією з цілей даної стратегії є як можна більш раннє їх виявлення і спроби вирішення. Якщо вирішити виниклі проблеми не представляється можливим, то керівництво підприємства в рамках даної стратегії починає плавний перехід до реалізації наступної стратегії.

Стратегія перехідного періоду

Метою цієї стратегії є забезпечення після періоду прискореного росту періоду перегрупування і перебудови діяльності підприємства для входження в новий цикл росту якнайшвидше, тобто не допускаючи тривалої стагнації.

Стратегія передбачає економію, відмову від нових виробництв. Відбувається глибокий аналіз існуючого стану справ у підприємства з метою зменшення витрат, підвищення прибутковості виробів, перебудови системи управління.

Ситуації застосування стратегії росту:

• o початок підприємницької діяльності;
• o молода компанія, що бореться за своє виживання;
• o одно-продуктова спеціалізована підприємство;
• o диверсифікована підприємство, де стратегія росту підприємства в цілому може підтримуватися стратегією росту за окремим видом продукту.

Саме тому, стратегічних альтернатив росту в господарській практиці може бути запропоноване дуже багато. Перерахуємо лише деякі, що є базовими, стратегічні альтернативи:

• o інтенсифікація ринку,
• o диверсифікованість,
• o між-фірмове співробітництво і кооперація,
• o зовнішньоекономічна діяльність.

Стратегія стабілізації і виживання

В умовах розстроєної, кризової економіки відповідно до циклів ділової активності і циклами розвитку підприємства, останні можуть відчувати хворобливий період нестабільності, коли починають падати обсяги продажів і прибутку. Виникає необхідність розробки спеціальних процедур аналізу, що дозволяють уловити період переходу підприємства від стадії росту до стадії падіння, тобто переорієнтації з наступальної в наступально оборонну стратегію - стратегію стабілізації.

Стратегія стабілізації. Стратегія стабілізації спрямована на досягнення раннього вирівнювання обсягу продажів і прибутків з наступним їх підвищенням, тобто з переходом на наступний етап росту. В залежності від швидкості падіння підприємство може використовувати один із трьох найбільш ймовірних підходів:

• 1) економія з чітким наміром швидкого пожвавлення;
• 2) зрушення в тривалому спаді з меншими надіями на швидке пожвавлення;
• 3) стабілізація, коли необхідні довгострокові програми для досягнення збалансованого стану підприємства на ринку.

Стратегія виживання

Стратегія виживання - це антикризова, чисто оборонна стратегія, яка застосовується у випадках повного розладу економічної діяльності підприємства, у стані, близькому до банкрутства. Метою стратегії є стабілізація обстановки, тобто перехід до стратегії стабілізації і, надалі, до стратегії росту. Зрозуміло, що дана стратегія не може бути довгострокової. Вона вимагає, з одного боку, швидких, рішучих, цілком скоординованих дій, а з іншого - обачності і реалістичності в прийнятті рішень. Саме тому в умовах реалізації стратегії виживання відбувається тверда централізація управління, створюється "антикризовий комітет", що поряд із прийняттям швидких за реакцією відповідних заходів на збурювання зовнішнього середовища розробляє і жорстко проводить у життя наступні програми:

• o перебудова системи управління
• o фінансова перебудова
• o перебудова маркетингу