Повна версія

Головна arrow Фінанси arrow Нумізматика

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Грошова політика уряду радянської України

Внаслідок воєнних дій значна частина України, а з осені 1920 р. — вся її територія опинилася під владою українського більшовицького уряду, позбавленого будь-якої самостійності при вирішенні питань не тільки політичного, а й фінансового характеру. Керівництво грошово-емісійною політикою перебувало у монопольному віданні Москви. В умовах постійних воєнних дій більшовики не змогли провести радикальної грошової реформи, тому продовжували у величезній кількості друкувати підготовані Тимчасовим урядом грошові знаки номіналом 1, 3, 5, 10, 25, 50,100, 250, 500,1000, 5000 та 10 000 рублів. Лише у 1919 р. на ринку з'явилися так звані "расчетные знаки" вартістю 1, 3 та 5 рублів. Вони мали вигляд поштових марок, і на них вперше було розміщено радянську символіку. Потреба у дедалі більшій кількості грошей змусила радянський уряд дозволити використання різноманітних грошових сурогатів — купонів, векселів, облігацій тощо. Крім того, вдалося налагодити випуск грошових знаків царського зразка, до яких населення ставилося з більшою довірою.

Особливість грошового ринку України в той час — відсутність єдиної грошової системи. В обігу перебували всі емісії російських урядів, українські випуски, білогвардійські грошові знаки, а також величезна кількість місцевих бон, купонів, квитанцій тощо. Не маючи можливості задовольнити потреби ринку у грошовій масі радянського зразка, радянський уряд України змушений був тимчасово дозволити використання грошей попередніх випусків. Грошових сум, що надходили з радянської Росії, не вистачало для покриття видатків, необхідних для фінансування державних органів, Червоної Армії, промислових підприємств, які працювали не лише для потреб України, заходів соціальної та культурної політики.

За цих умов уряд радянської України здійснив спробу започаткувати емісію власних грошових знаків. Народний комісаріат фінансів України підготував "Тези з питання про загальний фінансовий стан", де вказувалось на наявність у Києві матеріальної бази, необхідної для випуску власних грошей. Виходячи з умов договору з Російською Федерацією про проведення єдиної економічної політики, передбачалось домовитись про обіг українських грошей на території обох радянських держав. У 1919 р. було розроблено план випуску грошового знака вартістю 50 карбованців. Нарком фінансів М. Литвиненко 12 травня отримав доручення розробити проекти грошових знаків. Такий стан справ повністю відповідав його переконанням члена Української партії соціалістів-революціонерів (комуністів), яка виступала проти тісного союзу з радянською Росією. Виходячи з цього, М. Литвиненко опрацював план проведення грошової реформи, який передбачав негайне запровадження національної валюти. Однак даний задум суперечив прагненню Леніна уніфікувати грошову систему всіх радянських республік. Уже 22 травня він разом з головою ВЦВК М. Калініним та наркомом фінансів РСФРР М. Крестинським від імені ЦК РКЩб) надіслав Голові Раднаркому України X. Раковському шифротелеграму з вимогою не ставити на засіданні уряду фінансових питань щодо випуску нових грошових знаків або обміну українських карбованців без попереднього погодження з ЦК РКП(б). При цьому підкреслювалось, що такі питання можуть вирішуватися лише у всеросійському масштабі.

Спроба випуску Україною одного грошового знака була розцінена у Москві як прояв сепаратизму. Уряд "незалежної" радянської України тут же було попереджено про недопустимість даних рішень. А вже 1 червня 1919 р. у Москві було прийнято Декрет про військово-політичний союз України, Білорусії, Литви, Латвії та інших радянських республік з Російською Федерацією. Він передбачав провести об'єднання військових організацій та військового командування, залізничного управління та господарства, фінансів тощо. Для керівництва цими галузями були створені єдині колегії. Вже 28 червня було прийняте рішення про об'єднання наркоматів РРФСР та УСРР, яке передбачало створення єдиного народного банку, спільної грошової системи та затвердження кошторису радянської України Раднаркомом РСФРР. Було зазначено, що грошові знаки українських емісій не будуть прийматися в Росії, вони оголошувались недійсними, і їх обмін на рублі припинявся.

До червневих рішень Москви Наркомату фінансів України за короткий проміжок часу (між 12 і 22 травня) вдалося розробити проект власного грошового знака. Згідно з представленим зразком, купюра несла відповідне ідеологічне навантаження. На її аверсі було вміщено нову назву держави — Українська Соціалістична Радянська Республіка, герб республіки, затверджений у Конституції УСРР 14 березня 1919 р., лозунг "Пролетарі всіх країн, єднайтеся!" тощо. Всі написи на купюрі виконані українською та російською мовами. 9 травня 1919 р. Рада народних комісарів УСРР ухвалила декрет про випуск грошових знаків вартістю 10 карбованців, що за зовнішнім оформленням відповідали аналогічному номіналу, який друкувався Директорією УНР у Кам'янці-Подільському. Відрізнялися вони тим, що були відкарбовані на тоншому папері фарбою більш насиченого червоного кольору. Випускалися вони в Києві влітку 1919 р. і перебували в обігу до середини 1920 р. Вважається також, що органи радянської влади випускали, як і денікінці, грошові знаки зразка 1918 р. вартістю 60 карбованців (серії AO 236-250).

 
<<   ЗМІСТ   >>