Повна версія

Головна arrow Психологія arrow Класичні експерименти в психології

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Номотетичний та ідеографічний підходи до вивчення особистості

Уперше терміни для визначення двох основних підходів до вивчення особистості запропонував Гордон Оллпорт.

Номотетичний підхід полягає в порівнянні індивідів з певного погляду. За ним підходом особистісні риси релевантні для всіх і необхідно з'ясувати, яку ділянку кривої розподілу посідає показник певної людини. Недоліком номотетичного підходу є те, що, даючи концептуальне та емпіричне розуміння певного виміру особистості, він не дає змоги підійти до розуміння окремої людини. Згідно зі старим латинським висловом, наука не займається окремими випадками (scienta non est individuorum), закони та теорії і не повинні нічого говорити про індивідуальність.

Основні переваги номотетичного підходу: широта, точність, відтворюваність, можливість прогнозування. Основні недоліки: відсутність яскравості, життєвості.

Ідеографічний підхід полягає у вивченні одного індивіда без зіставлення його даних з іншими. При аналізі окремої особистості слід використовувати терміни і поняття, що підходять саме для неї. Такий опис особистості можна отримати за допомогою різних джерел: самоопису, описів інших осіб, а також певних об'єктивних вимірів самої особистості. Ідеографічний підхід вимагає інтенсивного вивчення окремого випадку. Він спрямований на всебічне емпатичне розуміння унікального складу особистості окремої людини. Проблема застосування цього підходу в тому, що дослідження окремої особистості можуть привести до відкриття психологічного механізму, однак для встановлення закономірності їх недостатньо. Пояснення унікального випадку недостатньо для виявлення загальних законів.

Основні переваги ідеографічного підходу: глибина, яскравість, життєвість, унікальність, всебічний підхід до особистості, глибина вивчення й аналізу. Основні недоліки: недостатня точність, несистематичність даних, суб'єктивізм інтерпретації.

У психології особистості номотетичний підхід домінував в останні ЗО років. Його прибічники не заперечують унікальності кожної особистості. Вони лише вважають, що вона є наслідком унікального поєднання різних рівнів особистісних рис, а самі ці риси однакові у всіх. Найбільш лаконічно сформулював цю точку зору Айзенк: "Для вченого унікальний індивідуум - це просто точка перетину ряду кількісних змінних" (1952).

Прибічниками номотетичного підходу частіше стають учені, схильні до строгого наукового мислення (tough-minded). Вони вважають, що справжні ідеографічні методи не є науковими, вони по суті-лише номотетичні оцінки окремого випадку. Ідеографічність, на їхню думку, означає лише те, що дослідник фіксує свою увагу на окремому випадку. Якби не було схожості між індивідуумами, то ідеографічне дослідження було б позбавлено будь-якого сенсу. Також прибічники номотетичного підходу наполягають на тому, що всі аспекти особистості та її поведінки, в тому числі цінності, настрої, примхи, можна оцінити цілком точно і надійно. Вони вважають, що емпіричні методи є найкращими для дослідження складних структур.

Прибічниками ідеографічного підходу частіше г дослідники з ліричним складом розуму (tender-minded), які переконані, що особистість неможливо охопити якоюсь теоретичною схемою. Вони часто досить енергійно заперечують методи номотетичної школи, які, на їхню думку, механістично та спрощено представляють цілісну особистість. Вони вважають, що якісні характеристики не піддаються визначенню, а головною рисою особистості є унікальне поєднання або унікальна структура особистісних рис, здібностей і потреб.

Ідеотетичний підхід (Дж. Т. Ламієл, 1981) пропонує використання ідеографічних методів для опису особистості та номоте-тичних - для її дослідження. Більшість психологів дотримується номотетичного підходу, однак теоретики особистості завжди прихильно ставилися до ідеографічного. Ідеографічною методологією особливо часто користуються клінічні психологи, і на саме на цій основі вони наповнили психологію великою кількістю цікавих гіпотез.

Персонологія - це наука, яка визначає, що є закономірним для всіх людей, певної групи людей і якою є окрема особистість. Розвиток психології особистості є, звичайно, показником розвитку психології як сучасної науки. Сучасна психологія особистості перетворює стихійні повсякденні уявлення про індивідуальні відмінності на концепції, що можуть бути підтверджені експериментально. І хоча емпіричній науковій перевірці можуть піддаватись іноді лише достатньо прості й чіткі концепції, тим не менше, більшість сучасних персонологів переконана, що в поясненні особистості майбутнє належить саме науковому підходу, а в ньому мають посісти гідне місце не просто емпіричні дослідження, а саме експериментальні.


 
<<   ЗМІСТ   >>