Повна версія

Головна arrow Право arrow Адвокатський іспит

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Законодавство про довкілля (земельне, водне, про надра тощо)

Суб'єкти права власності на землю. їх права, обов'язки. Захист права власності на землю

Відповідно до ст. 80 Земельного Кодексу України (далі - ЗК) суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності (ст.ст. 81, 82 ЗК); б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності (ст. 83 ЗК); в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Суб'єктами права власності на землю можуть бути іноземні юридичні особи на земельні ділянки несільськогосподарського призначення: а) у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні; б) за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна (ч. 2. ст. 82 ЗК), іноземні держави (ст. 85 ЗК).

Поняття суб'єкта права власності як учасника відповідних відносин на землю тісно пов'язано з поняттями правоздатності та дієздатності.

Власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати ЇЇ в оренду, заставу, спадщину; б) самостійно господарювати на землі; в) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; г) споруджувати житлові будинки, виробничі та інші будівлі, споруди тощо. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ст. 90 ЗК).

Власники земельних ділянок зобов'язані: забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добро сусідства та обмежень, пов'язаних зі встановленням земельних сервітутів та охоронних зон тощо. Законом може бути встановлено інші обов'язки власників земельних ділянок (ст. 91 ЗК).

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхами, передбаченими ст. 152 ЗК, ст. 16 ЦК. Власника не може бути позбавлено права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених ЗК та іншими законами України. У законодавчо встановлених випадках допускається викуп земельної ділянки для суспільних потреб, при цьому відшкодовується ЇЇ вартість.

Органи виконавчої влади та місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатися у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати не передбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження. Натомість ці органи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну їх неправомірним втручанням у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою (ст. 154 ЗК).

Право і види власності на землю. Спільна і сумісна власність на землю. Порядок і умови отримання землі у приватну власність

Право власності на землю (ч. 1 ст. 78 ЗК) - право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками, а також сукупність правових норм, які регулюють відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею. У чинному законодавстві розрізняють такі форми права власності на землю: державну, комунальну та приватну. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.

Земельна ділянка може перебувати у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без такого (спільна сумісна власність).

Право спільної часткової власності на землю виникає за обставин, передбачених ст. 87 ЗК. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: а) подружжя; б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; в) співвласників житлового будинку.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності і права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК (ст. 116 ЗК). Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатно передають земельні ділянки у власність громадян у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної та комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ст. 121 ЗК. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачено ст. 118 ЗК.

Приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій передбачено ст. 25 ЗК.

Громадяни можуть набути права власності на земельні ділянки на підставі набувальної давності (ст. 119 ЗК).

Органи державної влади та місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, - на конкурентних засадах (аукціон), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовано об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок (ст. 127 ЗК).

Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави, іноземним юридичним особам здійснюється Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України (ст. 129 ЗК).

Громадяни та юридичні особи України мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі цивільно-правових угод, міни, дарування, успадкування та інших відповідно до ЦК з урахуванням вимог ЗК (ст. 131 ЗК). Угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення (ст. 132 ЗК).

Земельні ділянки державної або комунальної власності, призначені для продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову, підлягають продажу на конкурентних засадах (земельні торги), порядок проведення якого регулює глава 21 ЗК.

 
<<   ЗМІСТ   >>