Формування та використання резервів за цінними паперами і кредитними операціями

Ще одним видом резервів банку є резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків. Порядок формувати та нормувати відрахування до нього встановлює НБУ. З цим Порядком ви ознайомились під час вивчення теми "Кредитні операції банків".

Кредитна діяльність банку пов'язана з кредитними ризиками.

Надання кредитів у значних обсягах одному контрагентові або групі контрагентів призводить до концентрації кредитного ризику, тому банки зобов'язані дотримувати таких вимог:

• а) під час надання кредитів, гарантій і поручительств банки не повинні застосовувати пільгові умови, зокрема, не встановлювати більші пільгові процентні ставки (комісійні).
• б) загальна сума кредитів, позик, авансів готівкою, гарантій, порук та індосаментів не повинна бути більшою за 10% основного капіталу банку, а в кооперативних банках вона не повинна бути більшою за 25% основного капіталу.

З метою обмеження кредитного ризику за операціями з пов'язаними особами надання банком кредиту, позики, гарантії чи поручительства здійснюється за таких умов:

• а) особі, яка належить до перших керівників банку, якщо загальна сума кредиту цій особі перевищує еквівалент 5 000 євро у гривнях за курсом, установленим Національним банком, - за спільним письмовим рішенням правління та ради банку, шляхом таємного голосування більшістю у 2/3 голосів за присутності щонайменше половини членів обох органів без участі зацікавленої особи;
• б) особі, яка належить до перших керівників банку, якщо загальна сума кредиту цій особі не перевищує еквівалент 5 000 євро у гривнях за курсом, установленим Національним банком, - за письмовим рішенням, прийнятим правлінням банку шляхом таємного голосування більшістю у 2/3 голосів за присутності щонайменше половини членів правління банку без участі зацікавленої особи;
• в) особі, яка належить до іншого управлінського персоналу банку, - за письмовим рішенням, прийнятим правлінням банку шляхом таємного голосування більшістю у 2/3 голосів за присутності щонайменше половини членів правління банку.

Банки мають повідомити Національний банк про будь-яке надання кредиту, позики, авансу готівкою, поручительств чи індосаменту (якщо в

кожному окремому випадку вони перевищують еквівалент 30 000 євро у гривнях за курсом, установленим Національним банком) фізичній особі, яка:

• • належить до управлінського персоналу банку;
• • є керівником, контролером споріднених осіб;
• • є акціонером (учасником) банку з істотною участю в капіталі банку або членом кооперативного банку.

Банки зобов'язані здійснювати щомісячне формування та корегування резерву під активи у формі цінних паперів, що визнані нестандартними.

Формування резерву за нестандартними цінними паперами здійснюються на основі Положення про порядок визначення справедливої вартості та зменшення корисності цінних паперів, затвердженого постановою № 561 Правління НБУ від 17 грудня 2003 року.

Вкладення банку в цінні папери класифікуються так:

• • торговий портфель цінних паперів;
• • портфель цінних паперів на продаж;
• • портфель цінних паперів, що утримуються до погашення;
• • інвестиції в асоційовані та дочірні компанії.

Банк здійснює перегляд на зменшення корисності цінних паперів, що віднесені до портфеля на продаж, портфеля до погашення та інвестицій в асоційовані компанії (крім акцій бірж та депозитаріїв).

Зменшення корисності цінних паперів банки визнають у разі втрати економічної вигоди в сумі перевищення балансової вартості цінних паперів над сумою очікуваного відшкодування. Зменшення суми очікуваного відшкодування цінного папера може бути спричинено погіршенням фінансового стану емітента цінних паперів та / або зміною ринкової ставки дохідності.

Оцінка фінансового стану емітентів цінних паперів та їх класифікація здійснюється аналогічно до оцінки фінансового стану позичальника відповідно до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою № 279 Правління Національного банку України від 06.07.2000 р. (зі змінами).

Якщо емітент цінних паперів є одночасно і позичальником банку, то за результатами класифікації клас емітента та клас позичальника мають збігатися.

Банки повинні створювати резерви під цінні папери, що обліковуються в портфелях банку 15 і більше робочих днів, у сумі перевищення їх балансової вартості над сумою очікуваного відшкодування, що коригується на фактор ризику емітента.

Цінні папери, що віднесені до торгового портфеля і обліковуються лише за справедливою вартістю, не підлягають перегляду на зменшення корисності та відповідно резервуванню.

Резерв формується в сумі перевищення собівартості або амортизованої собівартості над сумою очікуваного відшкодування, яка обчислюється на підставі ринкової ставки дохідності та реальних строків отримання грошових платежів за такими цінними паперами.