Повна версія

Головна arrow Історія arrow Історія сучасного світу

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Друга світова війна (1939-1945 рр.)

Отже, до Другої світової війни світ підштовхнули такі чинники:

  • - недосконалість Версальської системи;
  • - світова економічна криза, яка загострила суперечності між країнами;
  • - встановлення під впливом, у тому числі кризи тоталітарних режимів у ряді країн, відкрита пропаганда мілітаризму, расизму;
  • - "політика умиротворення", яку проводили Англія і Франція;
  • - певна підтримка агресора з боку СРСР {пакт Молотова - Ріббентропа).
  • 1 вересня 1939 р. Німеччина нападає на Польщу. Незважаючи на договори про взаємодопомогу з Англією і Францією, Польща не отримує від них підтримки ("дивна війна"). 16-17 вересня польський уряд починає евакуацію у Румунію, а 17 вересня 1939 р. Червона Армія вступає на східні кордони Польщі. На кінець вересня була встановлена лінія розділу польської території на радянську і німецьку. 29 вересня підписується німецько-радянський договір "Про дружбу і кордони". Таким чином, Польща як самостійна держава перестає існувати.

Необхідно зазначити, що радянський уряд, визнавши ліквідацію Польщі, також засудив західні держави як агресорів, які намагаються продовжувати війну заради умов Версальської угоди, породженням якої була Польща. Це ще більше загострило ситуацію у світі. А через місяць, 30 листопада 1939 р. СРСР припиняє переговори з Фінляндією про територіальний розподіл і починає проти неї війну. у грудні 1939 р. СРСР визнають як агресора і виключають із Ліги Нації. І хоча війна з Фінляндією закінчилась перемогою радянських військ, вона дуже підірвала і без того хиткий авторитет СРСР (потрібно враховувати, що у цій війні загинуло понад 100 тис. радянських солдат).

У 1940 р. німецькі війська захопили Данію, почали окупацію Норвегії (знову англо-французькі союзники не активно допомагали Норвегії).

Навесні 1940, завдяки пасивності союзників, німецькі війська увійшли до Бельгії і Голландії, а уже 22 червня 1940 р. капітулювала Франція. Тепер протистояти німецько-італійським агресорам повинна була одна Англія.

Отже, на середину 1940 р. в Європі склалась така ситуація:

  • - по-перше, утворені фашистські і профашистські держави: Німеччина, Італія, Іспанія, Португалія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, авторитарна Югославія, профашистські Швейцарія, Фінляндія, країни Балтії, Греція та ін.;
  • - по-друге, щодо відношення до війни, то частина країн (Португалія, Швейцарія, Швеція, Іспанія) заявили про нейтралітет;
  • - по-третє, складною була ситуація на Балканах: на початку весни 1941 р. об'єднані війська Англії і Греції відбили грецькі землі у італійців і зайняли Албанію, інші країни Балкан були під контролем Німеччини.

На африканському континенті ситуація складалась не на користь Німеччини та її союзників, оскільки італійці зазнали там поразки. Японія на Далекому Сході вела свою політику, намагаючись захопити території, які належали Англії і Франції, а у квітні 1941 р. вона підписала з СРСР договір про нейтралітет. США, розуміючи загрозу, насамперед з боку Японії, починає тісніше взаємодіяти з Англією, надаючи останній економічну допомогу.

Готуючись до війни з Радянським Союзом, Німеччина підписує ряд договорів про спільну боротьбу з країнами -сателітами. 22 червня 1941 р. Німеччина нападає на СРСР. Це означало деяку зміну ідеологічних акцентів.

Після нападу на СРСР у Німеччині активізується антисемітизм у формі не просто антиєврейської пропаганди, а фізичне знищення євреїв на окупованих територіях (відомо, що у 1943 р. нацистське керівництво приймає рішення про те, що на кінець війни євреї повинні бути остаточно знищені). Так починається голокост.

Однак не потрібно вважати, що знищувалися тільки євреї. За нацистськими рішеннями знищувались поголовно цигани, слов'яни, народи тюркської мовної групи. Тобто це була політика геноциду щодо багатьох народів Європи. Тому уже у ті часи, а особливо сьогодні багато дослідників вважають Другу світову війну планетарною битвою між Добром і Злом.

На Східному фронті реальними союзниками Німеччини були італійські, фінські, румунські частини. Щодо Словаччини, Хорватії, Угорщини, то їхні війська частково використовувались в основному для допоміжних робіт.

Студентам необхідно звернути увагу на питання утворення антигітлерівської коаліції. її основи були закладені у серпні - листопаді 1941 р., коли Англія і США підписали так звану "Атлантичну хартію", в якій йшлося про необхідність ліквідації фашизму, і головним завданням проголошувалася капітуляція Німеччини.

Коли 7 грудня 1941 р. Японія, продовжуючи свою самостійну політику, напала на Перл-Харбор, США вступили у війну, хоча цей напад не був узгоджений з Німеччиною і дещо ускладнив ситуацію.

Проте саме на кінець 1941 р. почала складатись антигітлерівська коаліція. Однак на початку війни Англія залишилася наодинці у протистоянні з фашизмом та його союзниками. Вона вела війну в Африці, де у серпні 1940 р. німці захопили Сомалі, частину Кенії і Судану, пізніше вторгайсь у Лівію та Єгипет. Проте уже у грудні їх було розбито англійськими військами. А у першій половині 1941 р. англійці звільнили від італійців Сомалі, Кенію, Судан, Ефіопію.

Пізніше англійцям довелося вести бої у Північній Африці з танковим корпусом генерала Е.Роммеля. Найбільш невдалою була операція під Торбуком (червень 1942 р.), де німецько-італійські війська здобули перемогу, багато британських солдат потрапили у полон (близько 80 тис).

Лише восени 1942 р. (жовтень-листопад) відбувся перелом на користь союзників. Англійські війська здобули перемогу під Ель-Аламейном, потім англо-американські війська звільнили Туніс. На кінець весни 1943 р. була звільнена вся Північна Африка.

Серйозний вплив на перебіг війни мали події на Східному фронті, особливо розгром німецьких військ під Сталінградом (бої велися з кінця серпня 1942 р. до 2 лютого 1943 р.). Під впливам подій під Сталінградом активізувався Рух Опору в Європі, остаточно відмовились від війни з СРСР Японія і Туреччина. Інша перемога - битва на Курській дузі (5 липня - 23 серпня 1943 р.) - зміцнила міжнародний авторитет Червоної Армії.

У тому ж 1943 р. англо-американським військам вдалося витіснити війська фашистського блоку із Середземномор'я. у цей період Радянський Союз отримував серйозну економічну і військово-технічну допомогу від союзників.

Важливим кроком до утворення антигітлерівської коаліції стала угода, підписана 1 січня 1942 р. у Вашингтоні, про "Об'єднані нації" (її підписами 26 держав), в якій йшлося про боротьбу з фашизмом у глобальному масштабі.

У січні 1943 р. у м. Касабланка (Марокко) відбулася зустріч Т. Рузвельта і у. Черчилля, на якій йшла мова про подальші дії. Головним напрямом удару стала Італія. Під час битви на

Курській дузі (10 липня 1943 р.) англо-американські війська з Північної Африки висадилися на Сицилії.

А 19 липня 1943 р. відбулася Велика фашистська рада в Італії, яка прийняла рішення про відставку Муссоліні і його арешт. 8 вересня 1943 р. Італія капітулювала. Проте німецькі війська з півночі окупували частину Італії, утворивши італійський фронт, який поділив країну на дві частини: на півночі діяв італійський профашистський уряд, який очолив Муссоліні, звільнений німецькими десантниками, на півдні - уряд Бадальйо під контролем англо-американських військ.

У тому ж 1943 р. (з 28 листопада по 1 грудня) відбулася конференція за участі Сталіна, Черчилля, Рузвельта у м. Тегерані (Іран). Головними питаннями, які розглядалися на цій конференції, були: проблема відкриття Другого фронту, питання післявоєнних кордонів Європи тощо. Ця конференція підтвердила рішучість союзників продовжити боротьбу з фашизмом.

Студентам також необхідно звернути увагу на такі аспекти війни, як історія Руху Опору та колабораціоналізм.

Рух Опору почався ще до війни. Так, після подій 1938 р. (Мюнхенська змова) у Чехословаччині виникає підпілля, куди входили представники різних партій. Правда, єдності серед них не було. Частіше об'єднували зусилля представники лібералів і соціалістів. Рідше до них приєднувалися консервативні партії. Комуністи діяли окремо.

Часто досить активно діяли емігрантські уряди (наприклад, польський уряд). у Польщі утворилася досить напружена ситуація, оскільки там були складні відносини між емігрантським урядом (Ст. Миколайчик) у Лондоні і прокомуністичним рухом у самій Польщі

Менш складна, але тепер досить гостра ситуація складалась у Югославії (зіткнення між "Червоними партизанами" (прокомуністичний напрям) і "четниками".

Студентам треба пам'ятати, що Рух Опору також мав місце і у самих фашистських країнах та їх сателітах: Німеччині, Італії, Румунії, Угорщині, Словаччині, Болгарії. Тут цей рух, по-перше, не був численним, по-друге , не був загальнонаціональним. Лише з 1943 р., коли на фронтах проти гітлерівців були отримані серйозні перемоги, у ряді країн утворюються "національні фронти" (Болгарія, Словаччина, Італія), які починають активну боротьбу з фашизмом.

В останній період війни Рух Опору став багатопартійним, об'єднуючи різні течії та ідейні напрямки.

Важливо пам'ятати, що колабораціоналізм - явище, яке виникло не під час Другої світової війни. у різні епохи були люди, іноді цілі народи, які приєднувалися до агресора. Причини цього явища різноманітні.

У роки Другої світової війни колабораціоналізм також мав місце. Так, у 1938 р. у Чехії було сформовано уряд Еліаша, утворено так звану "національну державу", а у Словаччині - уряд Тисо, теж профашистської орієнтації.

У 1940 р. було утворено норвезький уряд В. Квіслінга ("квіслінгівський"), який співробітничав із німцями.

Після розгрому Франції, почав діяти уряд Петена, у Югославії було утворено "незалежну Хорватію" на чолі з Павелечем.

У цілому, за роки війни у різних країнах окупованої Європи створювалися колабораціоналістські уряди, які повинні були співпрацювати із фашистами.

Крім того, колабораціоналізм проявлявся у діяльності різних структур (наприклад,адміністративних) на окупованих та підлеглих територіях.

Проте чим ближче до кінця війни, тим більша кількість маріонеткових урядів намагається перейти на бік союзників.

Друга світова війна закінчилася 2 вересня 1945 року повною поразкою Німеччини і Японії та їх союзників. Ці країни були окуповані і мали виплачувати репарації. Крім того, передбачалась ліквідація їх армій, реорганізація політичних систем тощо.

Студентам необхідно звернути увагу на те, що оскільки однією із причин війни були протиріччя територіального устрою країн Європи, після війни були переглянуті кордони. Так, Польща отримала землі Силезії, Помор'я і Данциг (Гданьськ); Чехословаччині повернули землі, втрачені у 1938-1939 рр. (крім Підкарпатської Русі). Частково були повернуті території країнам Центральної і Західної Європи. Значні території відійшли до СРСР як на Заході, так і на Сході.

Потрібно підкреслити, що не всі ці зміни були позитивними. Наприклад, була ліквідована давня історична німецька земля Східна Пруссія (її поділили СРСР і Польща), із Східної Європи у Центральну було переселено декілька мільйонів німців, які жили там з давніх часів.

У цій ситуації багато народів покладалися на роль нещодавно (1945 р.) утвореної Організації Об'єднаних Націй (ООН). Основним призначенням ООН, згідно із Статутом було забезпечення загального миру та безпеки в усьому світі. Головними робочими структурами ООН затверджувались: Генеральна Асамблея,яка приймала рішення від імені ООН 2/3 голосів, та Рада Безпеки. Але через політичні та ідеологічні протиріччя ООН не стала реальним механізмом для врегулювання спірних питань.

 
<<   ЗМІСТ   >>