Французька хартія прав журналістів (Липень 1918 — переглянуто в 1939 р.)

Журналіст, гідний так називатися, несе відповідальність за все ним написане, навіть не під своїм ім'ям; вважає наклеп, обвинувачення без доказів, підробку документів, викривлення фактів, брехню найсерйознішими професійними помилками; визнає тільки осуд колег — журналістів, які мають на те повне моральне право, погоджується виконувати тільки такі редакційні завдання, які не йдуть усупереч його професійній честі та гідності; не дозволяє собі представлятися кимось іншим, а не журналістом; використовувати незаконні способи отримання інформації або похитнути довіру будь-кого; не отримує грошей від приватних осіб або від тих, хто, в принципі, може використати його журналістське становище, впливовість та контакти, зманіпулювати ним; не підписує своїм ім'ям комерційний, фінансовий рекламний матеріал; не займається плагіатом, посилається на тих, чиї матеріали використовує; не зазіхає на місце іншого, не "підсиджує" його, змушуючи перейти на гірші умови праці; тримає професійну таємницю (секрет джерела); не маніпулює поняттям "свобода слова" з будь-яких корисних мотивів; вимагає собі свободу надавати чесну, правдиву інформацію; переконаний, що совість та справедливість — основні постулати; не плутає свій фах із роботою поліції.

Етична хартія щоденної та щотижневої британської преси (Листопад 1989 р.)

21 листопада 1989 р. директори всіх британських щоденних видань (за винятком "Файненшл Таймс") та тижневиків ухвалили кодекс гарного поводження задля захисту життя та унеможливлення урядового втручання у функціонування преси. Директори газет вважають цю етичну хартію за необхідну після зазіхань на приватне життя, зокрема, королівської родини. Переклад цієї хартії з газети "Ліберасьон" виглядає так.

Ми, директори британської преси, підтверджуємо своє прагнення захистити демократичне право кожного на пресу, вільну від втручання уряду.

У рамках нашої кампанії на підтримку Закону про свободу інформації та реформ правового врегулювання питання наклепу та образи честі й гідності, ми також приділяємо увагу критичним зауваженням з боку парламенту та суспільства. Підтримуючи Пресову раду (Press Council), кожна газета усвідомлює потребу поліпшити власні методи саморегуляції, включно з необхідними заходами щодо прискорення задоволення скарг.

Директори ухвалили Кодекс гарного поводження і домовилися запровадити структурний підрозділ, у який включать керівників своїх видань, які діятимуть як представники читачів і збиратимуть інформацію про скарги з їхнього боку та факти порушення норм кодексу. Цим медіаторам буде надано особливий статус, чітко виписаний у відповідних документах.

Ці відповідальні особи редакцій дбатимуть про точність та збалансованість наданої інформації, а також про дотримання журналістами норм порядності. Вони будуть уповноважені владою проводити розслідування за фактом порушення як журналістом, так і керівництвом редакції цих засадничих норм етики, їм надаватиметься право вимагати якнайшвидшої публікації спростування, а також право оприлюднювати висновки свого розслідування. Якщо конфліктна ситуація з читачем не буде вичерпана, то читач зберігає за собою право апеляційно оскаржувати це в Пресовій раді (Press Council).

Повага до приватного життя: втручання лише за умови великої соціальної значущості інформації. Прано відповіді надаватиметься винятково за поважних підстав.

Швидке спростування: у найкоротші строки і щоб не залишилось непоміченим.

Професійна поведінка журналіста: діяти з урахуванням тільки інтересів читача, глядача; інформацію здобувати чесним шляхом.

• 1. Обов'язок журналіста — повністю дотримуватися етичних фахових норм та вимог.
• 2. Журналіст мас завжди захищати принцип свободи преси та інших мас-медіа, коли йдеться про збирання інформації та розміщення коментарів та критики. Він мас боротися проти цензури, скорочення важливої інформації в тексті, перекручення змісту шляхом редакційної обробки.
• 3. Журналіст має боротися, щоб інформація, яку він поширює, була правдивою і точною, уникати подачі оцінювальних суджень та коментарів як доведених фактів, а також маніпулювати ними, перекручуючи зміст.
• 4. Журналіст мас одразу виправити припущену ним неточність, яка може зашкодити; переконатися, що внесена коректива буде помічена, а також гарантувати право відповіді скривдженій стороні, коли йдеться про серйознішу похибку.
• 5. Журналіст мас отримувати інформацію, фото- та документальні матеріали тільки законним шляхом. Пояснити використання інших способів отримання інформації молена лише особливою суспільною значущістю інформації.
• 6. За винятком таких випадків, про які не можна не говорити з міркувань великої суспільної значущості, журналіст не має робити нічого, коли йдеться про людське горе чи біль.
• 7. Журналіст має зберігати таємницю джерела конфіденційної інформації.
• 8. Журналіст не може дозволити себе підкупити чи прийняти будь-яку послугу, що може вплинути на виконання професійного обов'язку.
• 9. Журналіст не повинен дозволяти перекручення чи приховування правди з пропагандистських або інших міркувань.
• 10. Журналіст не повинен готувати або робити прийнятним матеріал, який містить образу на ґрунті національних, расових, етичних та релігійних, сексуальних уподобань і розпалювати ворожнечу.
• 11. Журналіст не може використовувати з метою наживи отриману ним інформацію перед тим, як її опублікувати.
• 12. Журналіст не повинен ні своїми заявами, ні діями, ні присутністю робити рекламу будь-чого або будь-кому, за винятком його власного інформаційного продукту або мас-медіа, па яке працює.