Повна версія

Головна arrow Право arrow Громадські об’єднання в Україні

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ВЕТЕРАНСЬКІ ТА ПАТРІОТИЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

Ветеранські організації

Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соці­ального захисту" зробив загальним поняття "ветеран війни", яке об'єднує в порядку пріоритету такі категорії:

  • – інваліди війни;
  • – особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщи­ною;
  • – учасники бойових дій;
  • – учасники війни;
  • – особи, на яких поширюється чинність Закону.

Пріоритетність категорій і визнання їх заслуг підкреслюєть­ся рівнем пільг. Нині відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" майже 10 % населення України зараховано до ветеранів війни.

Об'єднання в загальному законі усіх категорій ветеранів, які воювали, працювали та стали жертвами війни, має як позитив­ні, так і негативні наслідки. Суттєве розширення категорій, на які поширюється закон, призвело до того, що менше уваги при­діляється пріоритетним категоріям.

Найдоцільнішим вважається наближення до міжнародних стандартів і визначення категорії ветеранів війни як озброєних учасників військових подій та окреме розмежування категорії жертв війни, працівників державного господарства у воєнні роки та учасників миротворчих операцій.

Щодо змісту закону, то принциповим є питання переходу від поняття пільг до динамічної системи державних адресних ви­плат компенсацій і забезпечення достойного рівня життя вете­ранам війни.

Громадські організації ветеранів війни (ГОВВ) в Україні створюються і діють на підставі Закону України "Про об'єднання громадян" із міжнародним, всеукраїнським або місцевим ста­тусом.

Об'єктивні підґрунтя для створення ГОВВ зумовлені попе­редніми масштабними військовими подіями, які відбувалися на території України або на інших територіях за участю меш­канців і громадян України. Важливими умовами створення

ГОВВ є наявність групового інтересу , спільної мети, яка може бути досягнута тільки спільними діями, і наявність у цьому середовищі суспільства лідерів, які спроможні провести органі­заційну роботу зі створення ГОВВ і забезпечити його функціо­нування.

За даними Міністерства юстиції України, зареєстровано дев'ять громадських організацій ветеранів війни, які мають всеукраїнський і міжнародний статус. Чотири з них – це орга­нізації, до складу яких входять виключно жертви війни.

Однією з найбільших ветеранських організацій в Україні є Фонд соціального захисту ветеранів Великої Вітчизняної війни, створений Указом Президента України від 24 лютого 1996 р. № 145/96.

Фонд соціального захисту ветеранів Великої Вітчизняної війни (далі – Фонд) є добровільною громадською благодійною організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб з метою фінансового забезпечення та надання матеріальної допомоги ветеранам Великої Вітчизняної війни та особам, на яких поши­рюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі – ветерани війни).

Фонд незалежний від будь-яких політичних партій і громад­ських рухів та організацій, співпрацює з органами державної виконавчої влади, громадськими організаціями, їх об'єднаннями та громадянами. Діяльність Фонду поширюється на всю тери­торію України.

Головними завданнями Фонду є:

  • – фінансування програм та інших заходів щодо соціально­го захисту ветеранів війни;
  • – мобілізація та акумулювання коштів для забезпечення адресної допомоги ветеранам війни і членам їх сімей, організа­ції їх оздоровлення і відпочинку;
  • – участь у міжнародній співпраці у сфері соціально-право­вого захисту ветеранів війни.

З метою забезпечення виконання вказаних завдань Фонд:

  • – визначає порядок використання коштів Фонду, складає розрахунки потреби в коштах на надання матеріальної, соці­ально-побутової та медичної допомоги ветеранам війни, утри­мання органів управління Фонду і здійснює контроль за їх витрачанням;
  • – сприяє розробці та фінансуванню програм соціального захисту ветеранів війни;
  • – організовує збір благодійних пожертвувань від фізичних і юридичних осіб України та іноземних держав;
  • – надає фінансову допомогу підприємствам, які будують житло для ветеранів війни;
  • – здійснює за рахунок власних коштів будівництво та ре­конструкцію житла, об'єктів культурно-побутового призначен­ня, профілакторіїв і пансіонатів для ветеранів війни та членів їх сімей;
  • – самостійно або разом з іншими організаціями проводить конгреси, конференції, симпозіуми, у тому числі й міжнародні;
  • – здійснює іншу діяльність, що відповідає меті та завдан­ням Фонду і не суперечить законодавству України.

Кошти Фонду утворюються за рахунок благодійних пожерт­вувань та добровільних внесків юридичних і фізичних осіб, а також інших надходжень, одержаних на підставах, не заборо­нених законодавством України. Невикористані на кінець року кошти Фонду вилученню не підлягають і використовуються для фінансування заходів відповідно до завдань та цілей Фонду в наступні роки.

Фонд відповідає за своїми зобов'язаннями усіма належними йому майном і коштами.

Фонд, створені ним установи та організації ведуть бухгал­терський облік і статистичну звітність відповідно до законодавс­тва України.

Фонд не відповідає за зобов'язаннями держави, держава не відповідає за зобов'язаннями Фонду, за винятком випадків, коли вони беруть на себе такі зобов'язання.

У разі припинення членства у Фонді або відмови вкладника від співпраці з Фондом внесені кошти поверненню не підляга­ють. Фонд є єдиним розпорядником своїх коштів.

Членами Фонду можуть бути юридичні та фізичні особи Украї­ни та іноземних держав. Порядок вступу до Фонду та виходу з нього регламентується положенням про членство, яке затвер­джує Конференція Фонду. Члени Фонду мають право:

  • – брати участь в управлінні справами Фонду;
  • – висувати для обрання до органів управління Фонду своїх повноважних представників із числа громадян України;
  • – подавати на розгляд органів управління Фонду пропози­ції про розгляд питань, що стосуються діяльності Фонду, брати участь у їх обговоренні та реалізації;
  • – добровільно виходити з Фонду.

Відмова у прийнятті до Фонду може оскаржуватися до Нагля­дової ради Фонду та Конференції Фонду. Члени Фонду зобов'язані:

  • – дотримуватися вимог Положення, виконувати рішення органів управління Фонду, прийняті в межах їх повноважень;
  • – своєчасно виконувати свої фінансові, майнові та інші зо­бов'язання перед Фондом.

Член Фонду може бути виключений із нього, якщо він не бере участі в діяльності Фонду. Рішення щодо членства у Фонді та виключення з нього приймає Конференція Фонду.

Органами управління Фонду є: Конференція, виконавча ди­рекція, Наглядова рада, ревізійна комісія та регіональні відді­лення.

Вищий керівний орган Фонду – Конференція Фонду, яка скликається один раз на три роки і є правомочною за присутно­сті на ній не менше як двох третин загальної кількості обраних делегатів. Час і місце скликання Конференції, норми представ­ництва і порядок обрання делегатів встановлюють співголови Фонду.

Конференція Фонду:

  • – обирає на три роки Наглядову раду та ревізійну комісію Фонду, призначає виконавчого директора Фонду та його заступ­ників;
  • – затверджує положення про Наглядову раду, ревізійну комісію та виконавчу дирекцію Фонду;
  • – затверджує звіти керівних органів Фонду та ревізійної комісії Фонду;
  • – приймає рішення про припинення діяльності Фонду;
  • – розглядає і затверджує довгострокові програми та плани діяльності Фонду.

Усі рішення, у тому числі й про вибори керівних органів Фонду, приймаються простою більшістю голосів делегатів, при­сутніх на Конференції Фонду, шляхом відкритого голосування. Позачергова Конференція Фонду скликається на вимогу вико­навчої дирекції, ревізійної комісії Фонду або третини його членів. У період між Конференціями Фонду органом його управ­ління е виконавча дирекція.

Фонд очолюють його співголови, які забезпечують вирішен­ня усіх питань діяльності Фонду, розпоряджаються його кош­тами і майном, представляють Фонд у взаємовідносинах із віт­чизняними та іноземними державними і недержавними органі­заціями та установами стосовно питань організації виконання конкретних програм соціального захисту ветеранів війни, зві­тують перед Конференцією про роботу Фонду, виконують інші повноваження, делеговані їм Фондом.

Співголови Фонду за посадами входять до Наглядової ради Фонду. Вони виконують свої обов'язки на громадських засадах. Співголів Фонду призначає Президент України. Виконавча дирекція Фонду:

  • – здійснює організаційне забезпечення та оперативне керів­ництво діяльністю Фонду в межах своїх повноважень;
  • – розглядає і затверджує перспективні напрями роботи Фонду;
  • – приймає рішення про створення та ліквідацію регіональ­них відділень Фонду і затверджує положення про них;
  • – затверджує річний бюджет Фонду.

Виконавчий директор укладає від імені Фонду угоди, від­криває рахунки в установах банків, підписує фінансові доку­менти, здійснює інші повноваження, передбачені посадовою інструкцією.

Штатний розклад, кошторис витрат на утримання виконав­чої дирекції Фонду та умови оплати праці її працівників затвер­джують співголови Фонду. Контроль за фінансово-господар­ською діяльністю виконавчої дирекції Фонду здійснює ревізій­на комісія Фонду.

Виконавча дирекція Фонду веде оперативний бухгалтерський облік, статистичну звітність, вирішує інші питання, пов'язані з діяльністю Фонду.

Для визначення основних напрямів діяльності Фонду та здій­снення контролю за цільовим використанням коштів утворю­ється Наглядова рада Фонду, яку обирає Конференція Фонду, і у своїй діяльності керується Положенням, що затверджує Кон­ференція Фонду.

Наглядова рада:

  • – розглядає та затверджує основні напрями діяльності Фонду;
  • – приймає рішення щодо фінансування запропонованих програм і проектів, організовує контроль за їх виконанням;
  • – розглядає плани і звіти про діяльність виконавчої дирек­ції Фонду.

Голову Наглядової ради призначає Президент України. Голо­ва та члени Наглядової ради виконують свої обов'язки на гро­мадських засадах.

Контролює фінансово-господарську діяльність Фонду ревізій­на комісія Фонду. Вона є підзвітною Конференції Фонду.

Припинення діяльності Фонду може бути здійснено шляхом його реорганізації або ліквідації в установленому порядку.

У разі ліквідації Фонду майно та кошти, що залишаються після задоволення вимог усіх кредиторів, не розподіляються між членами Фонду, а використовуються на цільові державні потреби, пов'язані з забезпеченням соціального захисту вете­ранів війни.

Фонд є юридичною особою, має самостійний баланс, розра­хунковий, валютний та інші рахунки в установах банків.

Фонд має круглу печатку із зображенням власної символіки та своїм найменуванням, штамп, бланки встановленого зразка, свою атрибутику, зразки яких затверджуються виконавчою дирекцією Фонду та реєструються в установленому порядку.

Чітку межу кількості громадських організацій за участю ветеранів війни провести неможливо. Особи, яких зараховано до ветеранів війни, можуть поєднуватися за іншими ознаками і входити до складу організацій, у назві яких немає ключових слів "ветеран війни". Наприклад, інваліди війни можуть вхо­дити до складу загальних організацій інвалідів, учасників бойо­вих дій та інвалідів війни – до складу організацій ветеранів військової служби. Загальна кількість обласних громадських організацій ветеранів війни становить 227.

У Законі України "Про об'єднання громадян" немає такої вимоги, щоб громадські організації мали фіксоване членство. Це дає змогу мати "генералів без війська", тобто створювати "вершкові" організації, які, крім керівників і апарату управ­ління, не мають реальних членів, але мають претензії робити заяви від широких кіл, ветеранів, для отримання матеріальної державної, благодійної допомоги або здійснення представниць­ких функцій.

Тільки дві громадські організації – Організація ветеранів України (голова – І.О. Герасимов) та Українська спілка вете­ранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів, голова – С.В. Червонописький) – мають осередки в усіх областях України. Інші організації не мають легалізованих обласних осередків.

Ст. 9 Закону України "Про об'єднання громадян" дає змогу створювати громадські об'єднання, які мають однакові статуси, але непорівнянні розмірні вплив на суспільні процеси. Напри­клад, у юридичному управлінні м. Києва зареєстровано 23 місь­кі громадські організації ветеранів війни. Однак тільки чотири з них мають від б до 14 осередків у районах, а інші зовсім їх не мають.

У назві громадських об'єднань немає показників статусу, а поняття "спілка", "асоціація", "союз" однаково стосуються як об'єднання громадян-особистостей, так і спілок об'єднань гро­мадян. З метою подальшого упорядкування і вдосконалення роботи з об'єднаннями громадян Державний комітет України у справах ветеранів розробляє відповідні пропозиції до змін у Законі України "Про об'єднання громадян".

Про підтримку громадських організацій ветеранів війни йдеться у Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (ст. 20): "Органи державної виконавчої влади, місцеві органи державної влади і самоврядування, уряд Автономної Республіки Крим у межах своєї компетенції нада­ють ветеранським організаціям фінансову підтримку, кредити з коштів відповідних бюджетів, а також безкоштовно надають будинки, приміщення, обладнання та інше майно, необхідне для існування і виконання їх статутних завдань. Ветеранські організації звільняються від платні за користування комуналь­ними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) у межах середніх норм споживання, телефоном у приміщеннях і будинках, які вони займають.

Підприємства ветеранів війни, на яких не менше 60 % від середньооблікової чисельності працівників становлять учасни­ки бойових дій і учасники війни, звільнюються від сплати подат­ку на прибуток".

Але призупинення дії законодавчих актів, невиконання чин­ного законодавства, обмеження підзаконними актами і некорект­не виконання не завжди діють на користь організаціям ветеранів війни. Наприклад, практично не діють наведені вище статті за­кону України, що не сприяє створенню власної матеріальної бази і проведенню організаційної роботи у громадських організа­ціях. Державна матеріальна підтримка не відповідає значимості громадських організацій і їх внеску до суспільно-корисної діяль­ності. Такий порядок фінансування не тільки не створює умов для об'єднання організацій, а навпаки, мотивує для їх роз'єднан­ня або зміни структури з метою отримання більш суттєвої фінан­сової державної допомоги кожною з ланок окремої організації, яка забезпечує важливі напрями діяльності.

Негативний вплив на єдність і впорядкування діяльності гро­мадських організацій справляє існування і створення так званих "паралельних" організацій, які мають однакові цілі та завдан­ня і спираються на той самий контингент суспільства. Є при­клади і спроби створення таких організацій як із всеукраїн­ським, так і з місцевим статусом.

Світова практика свідчить про багатогранність неурядових організацій і рухів. Тільки у США нараховується понад ЗО не­урядових організацій ветеранів війни у В'єтнамі. Але всі вони мають фіксоване членство і власні бюджети.

У складних суспільних і економічних умовах перед ветера­нами війни, ветеранами праці і ветеранами військової служби постає важливе питання зміцнення власного руху.

 
<<   ЗМІСТ   >>