ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Основна мета розділу — розгляд підприємницької діяльності як необхідного елемента формування ринкової економіки, з'ясування основних форм організації підприємницької діяльності у країнах з розвинутою ринковою економікою, розкриття процесу становлення нових форм господарювання в Україні.

Суть підприємницької діяльності

Суть та умови розвитку підприємницької діяльності.

Підприємництво визначено як самостійна, ініціативна, господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Важливе значення для розвитку підприємницької діяльності в Україні має Господарський кодекс України, який набув чинності станом на 1 вересня 2004 року. Згідно з цим кодексом підприємництво виступає як особливий вид господарської діяльності, в основі якого лежать такі принципи: вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом.

Підприємництво — це також певний стиль і тип поведінки, складові якого: ініціатива, пошук нетрадиційних рішень, масштабність і ризик, ділова хватка. Крім того, підприємництво виконує в економіці особливу функцію — забезпечує розвиток і вдосконалення господарського механізму, постійне оновлення економіки, створення інноваційної сфери.

Для країн з ринковою економікою існують загальні умови розвитку підприємництва:

• — стабільність державної економічної і соціальної політики, яка є джерелом формування у підприємців й інвесторів упевненості в тому, що вони не стануть жертвами кон'юнктурних політичних рішень або кампаній;
• — позитивна громадська думка — ставлення до підприємництва як до одного із престижних занять у суспільстві, терпимість до підприємницьких невдач;
• — пільговий податковий режим, який забезпечує дійові стимули для відкриття нових підприємств і розширення існуючих;
• — наявність розвинутої інфраструктури підприємництва — інноваційних і впроваджуючих центрів, що фінансуються на пайових началах державою і приватним бізнесом, консультативних центрів і центрів з питань підготовки підприємців;
• — ефективна система захисту інтелектуальної власності, дія якої охоплює не тільки винахідництво, але й всю продукцію, в тому числі нові ідеї, концепції і методи ділової активності;
• — дебюрократизація процедури регулювання господарської діяльності з боку державних органів, зокрема скорочення форм звітності, полегшення правил реєстрації нових фірм.

Аналіз підприємницької діяльності дозволив визначити такі суттєві чинники її успіху:

• 1. Висока кваліфікація. Підприємець або сам має бути висококваліфікованим спеціалістом, або найняти того, хто має професійні знання і досвід у обраній сфері діяльності.
• 2. Вдала й обґрунтована ідея виробництва конкретного товару або послуги. Концепція повинна бути чітко сформульована в бізнес-плані та обґрунтована з усіх боків — фінансового, матеріально-технічного, маркетингу, трудових ресурсів тощо.
• 3. Широкі особисті контакти. Треба пам'ятати, що нова справа не починається з ізоляції від інших підприємців, менеджерів. Досвід показує, що успіху можна досягти тільки з допомогою партнерів і соратників, які поділяють ідею підприємця.
• 4. Достатні матеріальні та фінансові ресурси. Концепція ресурсів — одне з головних завдань підприємця. Успішний пошук і залучення ресурсів визначають його майбутню ефективність.
• 5. Наявність замовлень споживачів. Необхідно глибоко вивчити попит споживачів, свою "ринкову нішу".

Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути всі громадяни (за винятком тих, хто обмежений законом у правоздатності або дієздатності), а також юридичні особи всіх форм власності.

Стосовно деяких осіб законодавство України, як і законодавство інших країн, передбачає обмеження для заняття підприємництвом. Ці обмеження пов'язані передусім з необхідністю забезпечити незалежність функціонування державних служб. Підприємництвом не можуть займатися: народні депутати України; депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим; депутати сільських, селищних, міських, районних, обласних Рад; сільські, селищні, міські голови і голови районних, обласних Рад; службовці органів державної законодавчої та виконавчої влади, судді, прокурори і слідчі прокуратури, інші державні службовці; військовослужбовці, а також громадяни, які проходять альтернативну службу; особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини (вони не можуть також виступати співзасновниками підприємницької організації і займати в підприємствах, товариствах та об'єднаннях посади з матеріальною відповідальністю).

Підприємницька діяльність відроджує властиві їй атрибути. Узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства є прибуток, що виступає як різниця, між виручкою від реалізації продукції, робіт і послуг і сумою всіх затрат підприємства на виробництво і реалізацію. Крім того, значним джерелом доходів підприємства стають позареалізовані доходи, в тому числі за рахунок отримання засновницького прибутку.

В умовах ринку важливим механізмом регулювання господарської діяльності виступає конкуренція, тобто економічне суперництво відособлених товаровиробників за частку ринку і прибутку, отримання замовлень, досягнення певної мети або вигоди. Ринкова конкуренція заступає "адміністративну конкуренцію", притаманну адміністративно-командній системі, — суперництво за фонди, ліміти, розподіл устаткування, державні капіталовкладення.

Характерними ознаками підприємництва є ризик і майнова відповідальність за результати своєї діяльності. У господарське життя ринкової економіки, що народжується, входить незвичне для нас явище — банкрутство, тобто визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури. Банкрутство як одна з юридичних підстав ліквідації підприємств регулюється Господарським кодексом (гл. 23).

Підприємництву доступні всі сфери економіки. Разом з тим для стабілізації її функціонування, контролю за безпекою суспільства і забезпечення державного бюджету регулярними доходами держава залишає за собою право регулювати або забороняти окремі види підприємницької діяльності. Важливо відзначити, що в Україні тільки державним підприємствам дозволено виготовлення і реалізацію наркотичних засобів, зброї і вибухових речовин, а також виготовлення цінних паперів і грошових знаків тощо.

Важливим засобом регулювання підприємницької діяльності є ліцензія, тобто спеціальний дозвіл. Ліцензія необхідна для заняття такими видами діяльності, як розвідка і розробка корисних копалин, ремонт спортивної, мисливської та іншої зброї, виготовлення і реалізація медикаментів і хімічних речовин, виготовлення горілчаних, лікерних і коньячних виробів, вина, пива, тютюнових виробів, медична і ветеринарна практика, юридична практика і т. ін.

Важливою умовою швидкого розвитку підприємницької діяльності є гарантія і всебічна підтримка з боку держави. Законодавство України гарантує недоторканість майна і забезпечує захист прав власності підприємця. З метою розвитку ринкових форм господарювання в Україні закладається політика державної підтримки підприємництва.