Повна версія

Головна arrow РПС arrow Географія промислових комплексів

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Транспортні комунікації як основа формування чинників комунікативності території

Транспортні комунікації є одним із провідних факторів формування та розвитку промислових комплексів. Вони не лише слугують основою об'єднання окремих промислових поселень в єдину цілісну складну взаємопов'язану систему, а є також однією з головних передумов розвитку процесів вузлової концентрації, агломерування і зростання на цій основі економічної ефективності промислового виробництва. Нині розвиток комунікацій починає набувати ще більш важливого значення, оскільки він стимулює зростання рівня інформаційної забезпеченості, науково-інноваційної спрямованості, ринково-комерційної активності, міжнародної орієнтованості різних видів людської діяльності.

У класичній економічній географії XX ст. транспортним комунікаціям відводилась одна з провідних ролей у формуванні системи розселення та територіально-виробничих комплексів. Зокрема, щільність шляхів сполучення та їх пропускна спроможність визначали рівень просторової доступності певних ресурсів виробництва (природних, трудових та ін.), а їх конфігурація - особливості формування опорного каркаса системи населених пунктів, об'єднаних на основі складних взаємозв'язків. Відомо також, що транспорт (переважно вантажний) створює своєрідний виробничий ефект, оскільки продукція інших підприємств, віддалених від певної території, надходить до проміжних чи кінцевих споживачів фактично так само, як виготовлена на місці (зрозуміло, з певними транспортними затратами). Нарешті, соціальний ефект транспортних комунікацій у класичному економіко-географічному розумінні полягає у консолідації суспільства, нівелюванні диспропорцій соціально-економічного розвитку, поширенні передового досвіду та інновацій, формуванні ефективних методів регіонального управління.

Із розвитком глобалізованого суспільства та інформаційних технологій значення транспортних комунікацій починає переосмислюватись. Усе більше учених роблять висновки про те, що

розвинена мережа транспорту і зв'язку формує своєрідну властивість простору - комунікативність середовища. Вона полягає у створенні специфічних економічно вигідних умов для розвитку різних видів людської діяльності, що виникають на основі зростання функціональної зв'язаності, контактності, консолідованості, модульності, емерджентності, конгломеративності, взаємної проникності та доповнюваності різних елементів соціальних систем. У висококомунікативних точках простору виникають і формуються складні форми територіальної організації суспільства - вузли, агломерації, метрополітенські ареали, мегалополіси та ін. Для них характерні високий рівень розвитку соціального середовища, глибока перетвореність ландшафту, підвищені показники ефективності різних видів людської діяльності та високий ступінь їх інноваційності, піонерності, прогресивності, репрезентативності, ринкової спрямованості, міжнародної орієнтованості, модульності. Це все визначає індекс комунікативності поселень. Він також визначає характер розвитку промислового комплексу території, його інтегрованість, зв'язаність, відкритість зовнішнім факторам, рівень інформатизації та модульності.

В Україні рівень комунікативності окремих поселень безпосередньо залежить від населення міста і зростає зі збільшенням його чисельності (рис. 3.4). Наприклад, найвищий індекс комунікативності мають столиця України м. Київ (10,8 бала), а також низка великих міст - ядер агломерування (Одеса - 8,3, Львів - 6,6, Харків - 6,9, Донецьк - 5, Дніпропетровськ - 5) і вузлів (Запоріжжя - 5,4, Маріуполь - 4, Луганськ - 4, Кривий Ріг - 3,3 та ін.) Цьому сприяли такі чинники:

  • 1) всебічна розвиненість мережі різних видів транспортних комунікацій;
  • 2) високі показники щільності магістралей, інтенсивності руху та пропускної здатності;
  • 3) інтеграція зазначених вище міст до європейських і євразійських транспортних коридорів (ЄМТК № З, ЄМТК № 5, ЄМТК № 9, Гданськ - Одеса, Дунайський водний, ТНАСЕСА). Завдяки високій комунікативності середовище цих міст почало динамічний суспільний розвиток, активізувались ринкові та підприємницькі сили, відбувався стрімкий перебіг соціальних процесів, формувалися прогресивні тенденції в промисловому комплексі, репрезентативність на міжнародному рівні.

Крім того, високий рівень комунікативності притаманний окремим обласним центрам України (Миколаїв, Житомир, Полтава, Івано-Франківськ) і потужним транспортним вузлам: заліз-

Індекс комунікативності міст України

Рис. 3.4. Індекс комунікативності міст України

ничним (Дебальцеве, Сміла, Миронівка, Коростень, Фастів), авіаційним (Бориспіль), морським (Керч, Южне). Основним чинником є зручне транспортно-географічне положення. Низький рівень комунікативності спостерігається в малих і середніх містах України, які не мають розвиненої мережі транспорту і зв'язку. Середовище таких міст, унаслідок віддаленості від потоку інформації та обмеженого доступу до основних ресурсів виробництва, менш схильне до активізації ринкових функцій, підприємницької, науково-інноваційної діяльності, розвитку передових високорентабельних галузей промислового виробництва.

Однак в Україні формується певний клас малих і середніх міст, які самі по собі характеризуються невисокими показниками індекса комунікативності, проте внаслідок сприятливого географічного положення для них властивий підвищений рівень економічної ефективності виробництва. Здебільшого це міста, які компактно розташовані в периферійній зоні великих ядер системи розселення. За рахунок розвитку процесів агломерування, зростання скупченості населення і концентрованості різних видів людської діяльності, на основі перетину і взаємного накладання шляхів комунікацій вони підпадають під дію сукупного комунікативного потенціалу території.

Загалом розвиток комунікацій та зв'язку тісно пов'язаний із показниками економічної ефективності виробництва, особливо в середовищі високорозвинених промислових агломерацій України (Київської, Харківської, Дніпропетровсько-Дніпродзержинської). Розвинена мережа шляхів сполучення істотно сприяє формуванню додаткового економічного ефекту розвитку виробництва цих територій, підвищенню інтенсивності ринкових трансформацій та активізації підприємницької ініціативи, зростанню переваг розміщення високорентабельних галузей господарства.

 
<<   ЗМІСТ   >>