Функції та операції Національного банку України

Згідно з чинним законодавством за Національним банком України закріплено виконання значної кількості функцій (зокрема, Закон "Про Національний банк України" визначає 19 функцій). Ключовими серед них є функція центрального банку держави; функція емісійного центру; функція валютного органу; функція органу банківського нагляду; функція банку банків; функція банку держави; функція організатора міжбанківських розрахунків; функція центру грошово-кредитного регулювання економіки.

Основною функцією Національного банку України як центрального банку держави є забезпечення стабільності національної грошової одиниці — гривні. Для виконання цієї функції Національний банк України сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, — цінової стабільності в народному господарстві. Національний банк веде Республіканську книгу реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ. Комерційні банки можуть здійснювати банківські операції тільки після реєстрації в Республіканській книзі та отримання відповідної ліцензії. Національний банк представляє інтереси України у відносинах із центральними банками інших країн, міжнародними банками та фінансово-кредитними організаціями.

Функція емісійного центру полягає в тому, що Національному банку України належить монопольне право на емісію грошей в обіг, а також випуск національних грошових знаків (банкнот, монет). Для друкування банкнот та карбування монет створено власний Банкнотно-монетний двір. На теперішній час, із введенням у дію Малинської фабрики банкнотного паперу, Україна має замкнутий цикл виготовлення національних грошей. Забезпечення економіки готівковими грошима здійснюється через мережу обласних управлінь Національного банку України на замовлення комерційних обласних банків. Національний банк організує діяльність Державної скарбниці України, нагромаджує золотовалютні резерви, які зараховуються на баланс Національного банку.

Виконання функції валютного органу означає, що Національний банк України є головним державним органом, який визначає валютну політику. Національний банк України діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.

У сфері валютного регулювання Національний банк:

— складає разом із Кабінетом Міністрів платіжний баланс країни;

контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

— визначає ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених комерційних банків нерезидентам;

нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

— видає нормативні акти щодо ведення валютних операцій; видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає

рішення про їх скасування;

- визначає способи встановлення і використання курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях.

Національний банк визначає структуру валютного ринку України і організовує торгівлю валютними цінностями на ньому відповідно до законодавства України про валютне регулювання. Національний банк України проводить дисконтну та девізну валютну політику і застосовує в необхідних випадках валютні обмеження. Дисконтна політика полягає у зміні облікової ставки Національного банку для регулювання руху капіталу та балансування платіжних зобов'язань, а також коригування курсу грошової одиниці України до іноземних валют. Девізна валютна політика здійснюється на підставі регулювання курсу грошової одиниці України до іноземних валют шляхом купівлі-продажу іноземної валюти на фінансових ринках. Відповідно до наданих повноважень у сфері валютного регулювання Національний банк встановлює умови та порядок конвертації (обміну) гривні на іноземну валюту. В той же час Національний банк України не може обмежувати права суб'єктів валютного ринку на здійснення операцій з іноземною валютою, гарантовані їм законом.

Поступова лібералізація діючої системи валютного регулювання має здійснюватись з урахуванням ситуації на внутрішньому та зовнішніх фінансових ринках із метою створення умов для розширення спектра операцій банків і їх клієнтів на валютному ринку.

На Національний банк України покладено функцію банківського нагляду і контролю за виконанням комерційними банками законодавства з банківської справи, нормативних актів Національного банку та економічних нормативів. Головною метою банківського нагляду і контролю є безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Виходячи з цього, на сучасному етапі завданнями в галузі банківського нагляду є забезпечення на належному рівні реалізації положень нормативно-правових актів Національного банку України, досягнення більш повної відповідності Базельським принципам ефективного банківського нагляду, що передбачає:

• — впровадження нагляду на основі оцінки ризиків;
• — впровадження нагляду на консолідованій основі;
• — посилення контролю за власниками істотної участі та змінами у структурі власності;
• — оптимізація порядку ліцензування банківських операцій та реєстрації філій банків, яка включає:
• — здійснення належного контролю за наявністю у банків положень, практики та процедур протидії відмиванню грошей, отриманих злочинним шляхом;
• — підтримку наглядовими органами регулярних зв'язків з керівництвом банку;
• — забезпечення правового захисту працівників банківського нагляду;
• - удосконалення інформаційно-аналітичної бази банківського нагляду відповідно до потреб здійснення ефективного нагляду та регулювання діяльності банків;
• - удосконалення процедур реорганізації і ліквідації банків;
• — співробітництво з міжнародними організаціями та центральними банками інших держав у сфері банківського нагляду;
• — подальший розвиток співробітництва у сфері банківського нагляду із міжнародними фінансовими організаціями, з Базельським Комітетом із питань банківського нагляду, з Групою банківського нагляду країн Центральної та Східної Європи; взаємодія з банківськими об'єднаннями, державними наглядовими органами;
• — удосконалення програм навчання і підвищення кваліфікації працівників банківського нагляду. З метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності комерційних банків Національний банк встановлює для них обов'язкові економічні нормативи, які об'єднуються у відповідні групи:
• — нормативи капіталу банку;
• — нормативи ліквідності банку;
• — нормативи ризиків.

Порядок розрахунку окремих економічних нормативів визначається Національним банком. Ці нормативи мають забезпечувати здійснення контролю за ризиками, пов'язаними з капіталом, ліквідністю, кредитами акціонерам та пов'язаним особам, наданням великих кредитів, інвестиціями капіталу, а також за процентним та валютним ризиком. Національний банк України виконує свої наглядові та контрольні функції шляхом:

• — здійснення всіх видів перевірок банків та інших фінансово-кредитних установ на місцях (крім перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності), а також перевірки достовірності інформації, що надається юридичними та фізичними особами при реєстрації банків, інших фінансово-кредитних установ та ліцензуванні банківських операцій;
• — вимагання від банків проведення загальних зборів акціонерів (учасників) та визначення питань, за якими мають бути прийняті рішення;
• — участі у роботі зборів акціонерів (учасників), засідань ради, правління і ревізійної комісії банку з правом дорадчого голосу.

Національний банк України також висуває вимоги щодо здійснення обов'язкових аудиторських перевірок, отримує висновки незалежних аудиторських організацій про результати діяльності банків.

У разі невиконання комерційними банками вимог чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України Національний банк у межах своїх наглядових та контрольних функцій має право застосовувати такі заходи впливу:

• - письмове застереження щодо припинення порушення та вживання необхідних заходів для виправлення ситуації, зменшення невиправданих витрат банку, обмеження невиправдано високих процентних виплат за залученими коштами, зменшення чи відчуження неефективних інвестицій;
• - скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку для прийняття програми фінансового оздоровлення або плану реорганізації банку;
• - укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку тощо;
• - розпорядження про зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;
• - розпорядження про встановлення для банку підвищених економічних нормативів;
• - розпорядження про підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами;
• - розпорядження про обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій із високим рівнем ризику;
• - розпорядження про заборону надавати бланкові кредити;
• - розпорядження про накладання штрафів на керівників банків у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на банки в розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду;
• — розпорядження про тимчасову, до усунення порушення, заборону власнику істотної участі в банку використовувати право голосу придбаних акцій (часток/паїв) у разі грубого чи систематичного порушення ним вимог "Закону про банки" або нормативно-правових актів Національного банку;
• - розпорядження про тимчасове, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади у разі грубого чи систематичного порушення цією особою вимог "Закону про банки" або нормативно-правових актів Національного банку;
• - розпорядження про примусову реорганізацію банку;
• - розпорядження про призначення тимчасової адміністрації;
• - відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку.

У разі порушення законів чи інших нормативних актів, яке спричинило значну втрату активів або доходів і настання неплатоспроможності банку чи заподіяло істотну шкоду інтересам його клієнтів, Національний банк має право підкликати ліцензію на здійснення всіх банківських операцій та прийняти рішення про реорганізацію або ліквідацію банку.

Виконуючи функцію банку банків, Національний банк України з метою підтримки стабільності банківської системи та розширення її кредитних можливостей надає комерційним банкам кредити, які використовуються для задоволення тимчасових потреб банків і потреб, пов'язаних зі структурною перебудовою економіки України. Виступаючи кредитором останньої інстанції, Національний банк України надає комерційним банкам кредити під програми їх фінансового оздоровлення. Рефінансування комерційних банків з 1994 р. здійснюється через кредитні аукціони, що забезпечує створення рівноправних умов доступу комерційних банків до централізованих кредитних ресурсів. З 1996 р. запроваджено механізм ломбардного кредитування, а з 1997 р. почалось здійснення операцій РЕПО під заставу державних цінних паперів.

Як банк держави Національний банк України організовує і здійснює через органи Державного казначейства та уповноважені банки обслуговування Державного бюджету України. У 1993 р. в Україні запроваджено новий механізм касового обслуговування Державного бюджету, яким виключає автоматизм кредитування державних витрат. Фінансування за рахунок бюджету здійснюється в межах наявних коштів. В умовах заборони прямого фінансування дефіциту Державного бюджету Національний банк може надавати уряду України кредити на покриття дефіциту за рахунок державних тимчасових розбіжностей між доходами та видатками Державного бюджету на загальних засадах. При функціонуванні механізму обігу цінних паперів на Національний банк України покладено виконання операцій з державними цінними паперами.

Відповідно до функції організатора міжбанківських розрахунків Національний банк створив і запровадив із січня 1994 р. автоматизовану систему міжбанківських розрахунків з використанням прогресивних технологій у банківській справі, до якої нині залучена банківська система України. Для функціонування цієї системи в Автономній Республіці Крим та кожній області створено регіональні розрахункові палати, що об'єднуються у загальнодержавну мережу розрахункових палат України, на верхньому рівні якої знаходиться Центральна розрахункова палата у м. Києві. Система обслуговується комплексом програмно-технічних засобів, які забезпечують обмін електронними документами, їх перевірку, аналіз та захист від несанкціонованого втручання. На сьогодні всі банківські установи працюють у системі електронних міжбанківських платежів (СЕП) Національного банку України, що дозволяє їм як здійснювати, так і отримувати платежі в режимі реального часу.

Розглянуті функції головного банку держави реалізуються в його операціях. Так, Національний банк для забезпечення ефективного виконання своїх функцій здійснює такі операції:

• — надання кредитів комерційним банкам для підтримки ліквідності;
• — здійснення дисконтних операцій з векселями і чеками у визначеному порядку;
• — купівля та продаж на вторинному ринку цінних паперів у порядку, передбаченому законодавством України;
• — відкриття власних кореспондентських рахунків в іноземних банках та ведення рахунків іноземних банків-кореспондентів;
• — ведення рахунків українських комерційних банків;
• — купівля та продаж валютних цінностей з метою монетарного регулювання;
• — зберігання банківських металів, а також купівля та продаж банківських металів, дорогоцінного каміння та інших коштовностей без квотування та ліцензування;
• — розміщення золотовалютних резервів держави;
• — прийняття на зберігання та в управління державних цінних паперів та інших цінностей;
• — видання гарантій і пору к у встановленому порядку;
• — ведення рахунків Державного казначейства України без нарахування й оплати процентів;
• — виконання операцій з обслуговування державного боргу, пов'язаних із його погашенням, розміщенням державних цінних паперів і виплатою доходу за ними;
• — ведення рахунків міжнародних організацій;
• — здійснення інших операцій, необхідних для виконання покладених функцій.

Всі операції Національного банку України можуть бути розділені на дві групи: пасивні — операції зі створення та залучення ресурсів — та активні — операції з розміщення створених і залучених ресурсів. Активні й пасивні операції Національного банку відображаються в його балансі. Наведемо для прикладу баланс Національного банку України станом на 1 жовтня 2007 року (табл. 2.1)1.

З даних, наведених у табл. 2.1, найбільш вагомими джерелами ресурсів Національного банку є такі: О готівка в обігу — 57,6 %;

• 2) кошти банків та інших клієнтів — 25,3 %;
• 3) кошти Міжнародного Валютного Фонду — 7,3 %;
• 4) капітал і резерви — 7,5 %.

Розміщення ресурсів Національного банку України здійснювалось за такими основними напрямками:

• 1) надані кредити — всього 0,9 % активів;
• 2) вкладення в цінні папери — 36,1 %;
• 3) вимоги до Міжнародного Валютного Фонду — 5,9 %;
• 4) розміщені кошти та депозити — 49,5 %.

Таким чином, до основних пасивних операцій Національного банку України належать залучення коштів від міжнародних фінансових організацій, емісія банкнот, вклади банківських установ, формування капіталу і резервів.

Основними активними операціями є розміщення коштів на депозити, фінансування міжнародних фінансових організацій, інвестиції в цінні папери.