Зберігання зерноборошняних товарів

Зберігання зернових мас

Зернова маса — це сукупність компонентів основної культури, домішок, наявних мікроорганізмів, комахи, різний склад повітря яке заповнює міжзернові проміжки.

Зернові маси зберігають у зерносховищах різних типів як тимчасових так і стаціонарних. Зерносховища споруджують з урахуванням фізичних і фізіологічних властивостей зернової маси. Вони повинні відповідати технічним, технологічним, експлуатаційним і економічним вимогам.

Зерносховище повинно бути міцним, сухим, механізованим, захищати зернові маси від гризунів, птахів, шкідників зерна та відповідати слідуючим вимогам: забезпечити певний режим зберігання зерна, захистити зернові маси від небажаного впливу зовнішнього середовища, уникнути невиправданих витрат, розташовуватись поблизу залізниць, відповідати правилам пожежної безпеки.

Культури різні за біологічними властивостями потребують індивідуального підходу щодо технології їх зберігання.

Основною формою життєдіяльності зерна є дихання (рис. 39).

Вологість зерна може бути критичною і переломною:

Критична волога при якої появляється вільна вода, яка здатна переміщуватись із клітини в клітину.

Переломна вологість — коли волога підвищується на 6-8% вище критичної.

Критична вологість (%), для:

Зернобобових — 15-16

Зерна злакових — 14-15

Кукурудзи, проса — 12-14

Соняшника — 10-11

Рис. 39. Види дихання та фактори його інтенсивності

На тривале зберігання в сховища зернові маси слід закладати з вологістю на 2-3% нижче. В зерні при зберіганні проходять процеси післязбирального дозрівання, може виникнути самозігрівання і проростання. Хід післязбирального дозрівання характеризується підвищенням насіннєвих і технологічних якостей і зниженням інтенсивності дихання (рис. 40)

Рис. 40. Характеристика післязбирального дозрівання

Сушка зерна — складний технологічний тепломасообмінний процес при якому не тільки забезпечується збереження нативних речовин, а і їх поліпшення.

При сушінні відбуваються такі фізичні явища:

• - передача тепла від агента сушки до зерна;
• - рух вологи з центральних шарів зерна до верхніх;
• - випаровування вологи з поверхні зерна і дифузія парів в оточуюче середовище;
• - при наявності температурного градієнту волога переміщується по ходу потоку тепла внаслідок термовологопровідності.

Зернові маси зберігаються у сховищах різних типів як тимчасових так і стаціонарних. Тимчасові сховища будують в ґрунті, але в даний час їх застосування не викликає потреби. Зернові маси зберігають в зерноскладах і елеваторах різної конструкції і ємкості. Найбільше досконалі елеватори, які мають наступні переваги перед складами:

• - зерно добре ізольоване від доступу повітря, мало змінює свою вологість;
• - охолоджене зерно дуже довго зберігає потрібну температуру, що запобігає його від зараження амбарними шкідниками і самозігрівання;
• - в силосі накопичується вуглекислий газ від дихання зерна, а тому гальмується розвиток мікроорганізмів;
• - більш повно використовується площа земельної ділянки і кубатура приміщення;
• - при зберіганні зерна на елеваторах полегшується можливість швидкого переміщення його із силосу на зерноочисні машини, на сушарку або в другий силос так і провітрювання при допомозі активного вентилювання, пересуванні по транспортерам і норіям;
• - на елеваторах помітно скорочуються втрати, так як полегшується проведення різноманітних засобів, що ведуть до збереження кількості і якості зерна.

Для збереження зерна в елеваторах і складах слід регулювати режими зберігання за допомогою активного вентилювання. Питому подачу (с|) повітря визначають за формулою:

де 0 — кількість повітря, що подається вентилятором у насип зерна, м3/год; С — вага зернової маси, що вентилюється, т.

При незадовільних гігротемпературних умовах зберігання може виникнути самозігрівання зерна. (рис.41). Фізіологічною основою самозігрівання являється дихання, а фізичною — погана теплопровідність зернової маси, велика теплоємкість.

Рис. 41. Види самозігрівання і зміни, при його проходженні