Повна версія

Головна arrow Страхова справа arrow Страхові послуги

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Страхові комплексні послуги у банківництві: стан та проблеми

У всіх розвинутих країнах світу не викликає жодного сумніву необхідність у страхуванні специфічних ризиків банківської діяльності. Банк обов'язково має мати поліс комплексного банківського страхування Bankers Blanket Bond (поліс ВВВ). Буде доцільним, на нашу думку, назвати таке страхування як страхові комплексні послуги у банківництві.

Перше страхове покриття для банків було розроблене близько 100 років тому і нині його правила стали базовими для фахівців зі страхування в усьому світі. За сучасних умов поліс ВВВ укладається на страхові суми розміром від 5 до 100 млн. дол. США (достатня кількість великих банків сплачують страхові премії за підвищеними ставками для збільшення величини страхового покриття до 200—300 млн. дол. США) [14, с. 131].

Страхові комплексні послуги для банку включають більше десяти окремих, але взаємопов'язаних полісів, зокрема: страхування незаконних (чи шахрайських) дій співробітників банку; страхування збитку, нанесеного майну банку; страхування втрати чи пошкодження цінностей, які знаходяться в приміщенні банку; страхування втрати готівки чи інших цінностей при транспортуванні тощо.

При прийнятті рішення щодо конкретних страхових послуг для банку використовують переважно два підходи. Перший підхід — максимально широке покриття всіх ризиків банку. Наявність комплексного покриття дозволяє банку виходити на рівень міжнародного співробітництва. До недоліків такого страхового покриття можна зараховувати високу вартість, великі розміри франшиз, а також достатній перелік випадків, за яких страхове відшкодування не здійснюється.

Другий підхід характеризується вибірковістю за видами покриття, і головна його ознака та перевага — менша вартість порівняно з комплексним покриттям. Нині неможливо визначити, який підхід є доцільнішим: оскільки перший є більш характерний для розвинутих фінансових ринків, а другий — для тих, що розвиваються.

Реалізація комплексної програми страхування банку е непростою. Поліс ВВВ є світовим і тому потребує аудиту за міжнародними стандартами. Весь процес реалізації страхової комплексної послуги для банку може тривати від півтора до трьох місяців і включає такі етапи [8, с. 35—37]:

Перший етап — банк подає заяву на страхування, яка передається уповноваженому брокерові. На її основі брокер одержує від андеррайтерів "Ллойда" котирування (визначення ставки премії, за якою готові застрахувати ризик), а також вказівки щодо необхідності сюрвею. До заяви обов'язково додається остання, а також річна фінансова звітність банку та висновок аудиторської компанії за підсумками останньої перевірки (бажано англійською мовою), оформлені за міжнародними стандартами.

Другий етап — організація сюрвею. Остаточне рішення про необхідний обсяг проведення сюрвею стосовно банку-страхувальника завжди приймає андеррайтер на основі вивченої заяви та самостійно обирає сюрвейєрську компанію. Така оцінка може проводитися одним або кількома фахівцями (сюрвейерами) безпосередньо у банку, певних підрозділах, де вони ознайомляться з його діяльністю та менеджментом. Результатом сюрвею є сюрвейєрський звіт, основне завдання якого — дати фахову експертну оцінку банку щодо напрямів його діяльності та пропонованих банківських послуг, організаційної структури банку та його корпоративного менеджменту, організації безпеки в банку, використання комп'ютерних та інших інформаційних систем тощо.

Протягом одного-двох тижнів сюрвейєр готує чорновий варіант звіту та надає його брокеру й банку. Остаточний варіант звіту подається андеррайтерам, а банк здійснює зазначені у звіті рекомендації. Залежно від розмірів банку і замовленого андеррайтерами обсягу оцінки вартість сюрвею може коливатися в межах 10—30 тис. дол. США. У кінці 90-х років XX ст. сюрвейєрська оцінка сховища одного з японських банків коштувала 20 тис. дол. [12, с. 153].

Третій етап — затверджується національна страхова компанія, яка видаватиме поліс ВВВ і за посередництвом брокера передаватиме ризик у "Ллойд".

Четвертий етап — розроблений та погоджений договір страхування підписується затвердженою страховою компанією та банком.

П'ятий етап — за посередництвом брокера відбувається перестрахування ризику.

Відповідно до світової практики передбачено й страховий захист від кримінальних ризиків, тобто незаконних чи шахрайських дій співробітників банку; втрати чи пошкодження цінностей, які знаходяться в приміщенні банку; втрати готівки при транспортуванні; збитків, нанесених майну банку; збитків у результаті втрати чи підробки цінних паперів тощо.

Доповненням до поліса ВВВ є страхування від комп'ютерних та електронних зловживань (Electronic & Computer Crime) та страхування професійної відповідальності працівників банку (Professional Indemnity Policy) за необережність та помилки, допущені в процесі виконання ними своїх обов'язків перед клієнтами.

Страхування від комп'ютерних злочинів у світовій практиці можливе у двох варіантах — англійському та американському. Американський варіант страхування є досить лаконічним: покриття збитків страхувальника внаслідок несанкціонованого доступу третіх осіб до комп'ютерної мережі банку з метою шахрайства. Англійський поліс страхування від комп'ютерних злочинів є деталізованіший і виділяє такі об'єкти покриття:

страхування комп'ютерних систем банку від несанкціонованого входу;

страхування банку від нелояльності персоналу, який тимчасово виконує роботу за контрактом (наприклад, незалежні консультанти);

страхування електронних даних і носіїв;

страхування засобів електронного зв'язку банку;

страхування відповідальності страхувальника щодо здійснення його клієнтом операцій на основі отриманих підроблених банківських документів;

страхування комп'ютерних систем банку від комп'ютерних вірусів;

страхування операцій банку з цінними паперами на електронних носіях.

Банк на власний розсуд обирає, яким варіантом (англійським із детальним описом об'єктів страхування чи коротким американським) скористатися.

Тобто три покриття — Bankers Blanket Bond, Electronic&Computer Crime, Professional Indemnity Policy — надають найбільш повний страховий захист банківництву.

Українські банки використовують традиційні класичні види страхування, які характерні для промислових, торгових установ (страхування приміщень, споруд, автомобілів, обов'язкові види страхування тощо). Запроваджуються програми зі страхування від шахрайських дій з міжнародними платіжними картками, страхування працівників банків за програмами медичного страхування, страхування від нещасних випадків.

Отже, страхові комплексні послуги для банку не є стандартними, їх перспективи в Україні є значними, а успішність і швидкість реалізації безпосередньо залежить від процесів фінансової глобалізації.

Короткі підсумки

Страхування кредитів є добровільним видом страхування. Виділяють делькредерну та заставну (гарантійну) форми організації страхування кредитів. У делькредерній формі організації страхувальником і застрахованим одночасно є банк, який отримує страхове відшкодування від страхової компанії у разі невиконання позичальником своїх зобов'язань. У заставній формі організації позичальник є страхувальником, який захищає інтереси банку як застрахованого. Гарантом виконання зобов'язань позичальника є страхова компанія.

Важливим для банку є страхування ризику неповернення кредиту. Страхувальниками є банки, які мають право застрахувати суму виданого кредиту з відсотками чи лише суму основного боргу, страхувати відповідальність кожного окремого позичальника чи всіх позичальників. Страховими випадками є: неповернення або часткове повернення позичальником кредиту в установлені строки; невиплата відсотків у повному обсязі та в установлені кредитним договором строки; невиконання інших зобов'язань, передбачених кредитним договором.

Строк дії договору страхування ризику неповернення кредиту найчастіше відповідає строку дії кредитного договору. Для оцінки ризику страхова компанія вимагає від банку низку відповідних документів. Страхові тарифи визначаються з урахуванням таких головних чинників — цільового призначення кредиту, фінансового стану страхувальника, кредитної історії позичальника. Страхова сума визначається на основі розміру суми кредиту та відсотків за його користування. Межа відповідальності страховика становить 50—90 % суми непогашеного кредиту та відсотків за його користування.

У договорі добровільного страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту страхувальником може бути будь-яка юридична чи фізична особа, яка бере кредит. Страхова компанія бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхове відшкодування банку у межах страхової суми. При укладенні такого договору страхування обов'язково до уваги береться фінансове становище і ділова репутація страхувальника — позичальника. Страхову премію позичальник сплачує одноразово у строк, визначений договором страхування. У разі відсутності коштів у страхувальника для сплати страхової премії допускається її сплата банком із суми кредиту, що надається.

Найчастіше при наданні іпотечного кредиту банки вимагають страхувати предмет іпотеки (є обов'язковою нормою), життя позичальника та право власності на нерухомість. Предмет іпотеки страхується від збитків загибелі чи знищення внаслідок пожежі, вибуху, стихійного лиха, незаконних дій третіх осіб. Добровільне особисте страхування позичальника забезпечує банку покриття ризиків, що пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю застрахованої особи.

Титульне страхування — це страхування втрати майна у результаті втрати права власності, яке передбачає захист майнових інтересів власника нерухомого майна, пов'язаних із можливістю зазнати збитків, що викликані втратою чи обмеженням майнових прав на нерухоме майно. Перш ніж укласти такий договір страхова компанія детально вивчає історію об'єкта нерухомості. Укладається договір страхування втрати права власності на нерухомість на строк володіння, користування та розпорядження страхувальником зареєстрованим правом власності.

Страхові комплексні послуги для банку передбачають захист від кримінальних ризиків, від комп'ютерних та електронних зловживань (можливий у двох варіантах — англійському з детальним описом об'єктів страхування та короткому американському) та професійної відповідальності працівників банку. Процес укладання такого договору є непростим, тривалим і поетапним. Поліс ВВВ може передбачати як максимально широке покриття всіх ризиків банку, так і вибіркове покриття окремих ризиків.

Основні поняття і терміни: страхування кредитів, дель-кредерна форма, заставна (гарантійна) форма, страхування ризику неповернення кредиту, страхування відповідальності позичальника за неповернення кредиту, страхування предмета іпотеки, титульне страхування, поліс ВВВ.

Контрольні питання

  • 1.Поясніть різницю у формах страхування кредитів.
  • 2.Яка форма організації страхування кредитів переважає в Україні?
  • 3.Охарактеризуйте взаємини страхової компанії і банку.
  • 4.Які документи має подати позичальник, щоб укласти договір страхування своєї відповідальності за неповернення кредиту?
  • 5.У чому полягає сутність титульного страхування?
  • 6.Який процес укладання поліса ВВВ?
  • 7.Які Ви знаєте варіанти страхування банку від комп'ютерних злочинів?

Тести

  • 1. Формами страхування кредитних ризиків є:
    • а) компенсаційна, сервісна;
    • б) відокремлена, змішана;
    • в) індивідуальна, колективна;
    • г) делькредерна, гарантійна.

  • 2. За якої форми страхування кредитних ризиків страхувальником є позичальник:
    • а) заставної;
    • б) делькредерної;
    • в) колективної;
    • г) відокремленої.
  • 3. При наданні кредитів предмет застави страхується
    згідно з:
    • а) договором особистого страхування;
    • б) договором відповідальності;
    • в) договором банківського страхування;
    • г) договором майнового страхування.
  • 4. Титульне страхування — це:
    • а) страхування відповідальності роботодавця;
    • б) страхування предмета застави;
    • в) страхування втрати права власності на майно;
    • г) страхування життя позичальника.
  • 5. При укладенні договору добровільного страхування
    відповідальності позичальника за непогашення кредиту
    страхувальником може виступати:
    • а) тільки юридична особа;
    • б) тільки фізична особа;
    • в) юридична або фізична особа;
    • г) страхова компанія та її представництва.
  • 6. Страхова сума при укладенні договору страхування
    відповідальності позичальника за непогашення кредиту
    залежить від:
    • а) страхової премії;
    • б) страхового відшкодування;
    • в) суми кредиту, що видається, і відсотків за ним;
    • г) суми страхової виплати.
  • 7. У разі настання страхового випадку за договором страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту страховик виплачує:
    • а) страхову премію кредитору;
    • б) страхове відшкодування кредитору;
    • в) страхове відшкодування позичальнику;
    • г) страхову премію позичальнику.
  • 8. Якщо здійснено пролонгацію кредитного договору без відома страховика, то він:
    • а) збільшить розмір страхового відшкодування;
    • б) збільшить розмір страхової суми;
    • в) відмовить у виплаті страхового відшкодування при
      настанні страхового випадку;
    • г) виплатить страхове відшкодування.
  • 9. Який ризик належить до страхової комплексної послуги:
    • а) ризик втрати, пошкодження цінностей, що знаходяться в приміщенні банку;
    • б) ризик втрати кредиту;
    • в) ризик втрати депозиту;
    • г) ризик втрати клієнтів.
  • 10. Додатково до поліса ВВВ пропонується:
    • а) договір страхування інвестицій;
    • б) договір страхування депозитів;
    • в) договір страхування від комп'ютерних злочинів;
    • г) договір страхування споживчих кредитів.

Література

Борисюк К. Страхування іпотечної діяльності // Страхова справа. — 2004. — № 2. — С. 84—88.

Вовчак О. Д., Завійська О. /. Страхові послуги: Навч. посіб. — Л.: Компакт-ЛВ, 2005. — С. 198—207.

Гвозденко А. А. Финансово-экономические методы страхования: Учебник. — М.: Финансы и статистика, 2000. — С. 41—72.

Говорушко Т. А. Страхові послуги: Навч. посіб. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — С. 193—216.

Закон України "Про банки і банківську діяльність" зі змінами та доповненнями від 7 грудня 2000 р. № 2121-III /

Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" від 4 жовтня 2001 р,№ 2745-ІИ /

Закон України "Про іпотеку" від 5 червня 2003 р. № 898-IV /

Зубарєв В. Банк і страхування: "за" і "проти" // Вісник НБУ. — 2004. — № 11. — С. 32—38.

Історія страхування: Підручник / С. К. Реверчук, Т. В. Сива, С. І. Кубів, О. Д. Вовчак; За ред. С. К. Реверчука. — К.: Знання, 2005. — 213 с.

Клапків М. С. Страхування фінансових ризиків: Монографія. — Тернопіль: Економічна думка; Карт-бланш, 2002, — С. 218—331.

Наумець І. Заручники іпотеки // Контракти. — 2005. — № 39 /

Никитина Т. В. Страхование коммерческих и финансовых рисков. — СПб.: Питер, 2002. С. 78—165.

Орлов А В., Архипов А. П. О страховании титульных рисков // Финансы. — 2004. — № 8. — С. 57—59.

Соколов Ю. А., Амосова Н. А. Система страхования банковских рисков. — М.: Элит, 2003. — 288 с.

Страхування: Підручник / Кер. авт. кол. і наук. ред. С. С. Осадець. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К KHFV* 2002. — С. 286—297. " '

Фурман В. М. Світовий досвід комплексного страхування банківських ризиків // Фінанси України — 2004 — № 1. — С. 118—122.

Щеглова Е. Защита от разгильдяйства // Инвестгазета. - 2006. - № 8. - С. 38. нвестгазета

Щеглова Е. Кредитная безопасность // Инвестгазета. - 2005. - № 43. - С. 35. нвестгазета

19. Bancassurance: стратегічний напрямок розвитку страхового ринку України // Страхова справа. - 2004 — № 3 С. 54—59.


 
<<   ЗМІСТ   >>