Адаптація законодавства України до європейських стандартів: інституційний підхід

У Посланні Президента України до Верховної Ради України "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 - 2011 роки" заплановано протягом 2002-2007 рр. приведення законодавства України у відповідність до вимог законодавства ЄС у пріоритетних сферах.

Розуміючи, що приведення українського законодавства у відповідність до європейських стандартів неможливе без відповідного інституційного механізму, на базі Центру європейського та порівняльного права, відповідно до Постанови КМУ від 24 грудня 2004 року, був створений Державний департамент адаптації законодавства. Основними завданнями якого є.

• 1. Організація роботи з реалізації державної політики у сфері адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.
• 2. Участь у межах своєї компетенції в координації роботи, пов'язаної з виконанням Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства ЄС.
• 3. Організація науково-експертного, аналітичного, інформаційного та методологічного забезпечення євроінтеграції.
• 4. Підготовка рекомендацій щодо приведення законодавства України у відповідність з acquis communautaire та на їх підставі розроблення проектів нормативно-правових актів.

б. Проведення експертизи щодо відповідності проектів законів України та інших нормативно-правових актів, що за предметом правового регулювання належать до сфер, правовідносини в яких регулюються правом Європейського Союзу, acqtUк communautaire.

• 6. Узагальнення інформації про стан адаптації законодавства України до законодавства ЄС.
• 7. Організація моніторингу імплементації актів законодавства України, проекти яких розроблені відповідно до acquis communautaire.
• 8. Координація в межах своїх повноважень співробітництва між Україною та ЄС у сфері адаптації законодавства України до законодавства ЄС та у сфері юстиції і внутрішніх справ.

Досить важливою функцією даного Департаменту є організація процесу перекладу актів acquis communautaire українською мовою та надання їм статусу офіційного.

Переклад відповідних актів здійснюється на основі щорічного орієнтованого плану, який готується Департаментом на підставі пропозицій, що подані центральними органами виконавчої влади та структурними підрозділами Департаменту. Механізм здійснення цього процесу регулюється наказом № 56/5 Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку перекладу актів acquis communautaire на українську мову" від 08.06.2005.

Процес перекладу акта acquis communautaire українською мовою здійснюється в декілька етапів.

• 1. Переклад повного тексту акта англійською чи французькою мовою з урахуванням всіх чинних змін на початку роботи з його перекладом.
• 2. Здійснення термінологічної експертизи та літературного редагування переведеного акта.
• 3. Аналіз відредагованого перекладу Комісією з надання перекладам статусу офіційного щодо отримання цього статусу.
• 4. Оприлюднення перекладу на Інтернет-сторінці Департаменту протягом 10 робочих днів та ознайомлення центрального органу виконавчої влади, що вносив пропозиції щодо здійснення перекладу такого акта.

Слід зазначити, що термінологічну експертизу та надання статусу офіційних перекладам, може бути здійсненим центральними органами виконавчої влади або іншими установами та організаціями в окремих випадках, передбачених законодавством України.

Динамічність розвитку правових норм ЄС вимагала визначити пріоритетність сфер правового регулювання та, як наслідок, існування відповідного переліку нормативно-правових актів, які в першу чергу повинні бути прийняті країною-кандидатом на вступ.

З аналізу практики можна резюмувати, що більш тривалим є узгодження нормативних актів держав-кандидатів, що регулювали розвиток телекомунікацій та інформаційних технологій, через інтенсивність зміни змісту цього розділу acquis communautaire усередині самого Євросоюзу.

Вважаємо важливими пропозиції Лрістової І.В., яка зазначила, що розвиток нормативно-правової бази в галузі інформаційної безпеки слід основувати на трьох головних принципах. По-перше, проекти нормативно-правових актів, що розробляються, повинні бути максимально "технологічно нейтральними", щоб будь-яка, незначна інновація не призводила до необхідності терміново вносити зміни у законодавство. Відомо, наскільки далеко від цього українське інформаційне законодавство. По-друге, слід уникати надмірного регулювання. У ряді випадків розвиток саморегулювання, дотримання етичних і моральних норм на основі "корпоративного" права може бути більш ефективним засобом створення цивілізованого правового простору. І, нарешті, оскільки інформаційна сфера є найбільш чутлива до різниць у правових нормах, що регулюють створення та використання інформаційних мережевих технологій у різних країнах, необхідно забезпечити гармонізацію законодавства на міжнародному рівні.