Повна версія

Головна arrow Психологія arrow Експериментальна психологія

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Практичне та теоретичне значення, методологічна основа дослідження

Тепер Оксана відчула себе спроможною приступити до планування власного дослідження. Проте перш ніж продовжити, вона пригадала, що науковий керівник просила її звернути увагу на те, чи буде її майбутня робота характеризуватися практичним та теоретичним значенням для вітчизняної психологічної науки.

Дівчина була переконана, що подібне дослідження матиме як теоретичне, так і практичне значення. Так, теоретичне значення дослідження вона вбачала у поясненні зумовленості стилів виявлення гумору й оцінки їх ефективності як засобу подолання стресу зв'язком почуття гумору через диспозиційно-особистісні характеристики суб'єкта з усвідомленням ним ролі гумору як ресурсу, за допомогою якого можна впоратися зі складними ситуаціями. Здійснивши аналіз досить великої кількості літературних джерел, Оксана переконалася, що дослідники не співвідносили ані рівень усвідомлення почуття гумору, ані його стилі зі ступенем виявлення різних особистісних рис.

Практичне значення, на її думку, визначалося тим, що свідоме використання почуття гумору як особистісного ресурсу для подолання станів та емоцій дозволяє розширити спектр ефективних засобів подолання стресу в людини. Це, згідно з роботами різних авторів, завжди позитивно, адже чим більша кількість засобів для подолання стресу наявна у суб'єкта, тим ефективніше він здатний впоратися зі стресогенними переживаннями.

Важливим питанням, що потребує уваги дослідника, є також визначення методологічної основи його роботи, тобто тих вихідних фундаментальних положень психологічної науки, що є її базою. У даному випадку методологічну основу дослідження становили уявлення про структуру, закономірності розвитку, аспекти виявлення Я-концепції особистості; дослідження механізмів впливу стресогенних факторів на особистість і стилів реагування на стрес — психологічний захист та психологічне подолання; теоретичні та емпіричні відомості про почуття гумору як багатовимірний психологічний феномен.

Декілька коментарів

Попередній опис заходів, вжитих Оксаною під час пошуку літератури та формулювання гіпотези, дає уявлення про дуже важливі загальні риси будь-якого дослідження.

Неможливість передбачити конкретні кроки дослідника під час пошуку літератури.

Наявність у пошуку літератури певних ознак "наукового детективу". Дослідник керується натяками та недомовками авторів, будує та перебудовує гіпотези, що ґрунтуються на "здоровому глузді", а не механічно шукає конкретні статті та монографії.

Розробці концептуальної гіпотези передують міркування відносно методології та практичного й теоретичного значення дослідження.

Незважаючи на те, що аналіз літератури з проблеми дослідження здається трудомістким, саме завдяки йому дослідник спрямовує власну уяву в правильному напрямку.

Визначення вибірки досліджуваних

Коли студентка вирішила всі питання стосовно залежних та незалежних змінних, вона перейшла до формування вибірки, тобто визначення складу учасників дослідження. Саме від правильної процедури формування вибірки залежить правомірність подальшого поширення результатів дослідження на решту популяції.

Оксана вирішила залучити до участі в дослідженні студентів старших курсів університету, де вона навчалася, та інженерів конструкторського бюро, розташованого поруч з університетом. При цьому вона не висувала занадто суворих вимог до вікового складу вибірки, адже досліджувала не особливості гумористичного змісту або сприйняття гумору, які, напевно, залежатимуть від вікового фактора, а роль і місце гумору в подоланні негативних переживань. Фокусом уваги свого дослідження вона обрала функціональну наповненість гумористичного змісту. Оксана припустила, що почуття гумору застосовується як ресурс психологічного подолання або як механізм психологічного захисту. Обидва психологічні феномени є відносно усталеними засобами реагування особистості на складні життєві ситуації, починаючи з юнацького віку. Пізніше, досліджувачка збиралася перевірити, чи вплинули на отримані нею результати стать та професійна спрямованість її респондентів, а саме гуманітарна чи математична сфера діяльності. Тому у вибірку були включені як молоді люди, які тільки оволодівають певними професіями, так і професіонали.

Загальна вибірка досліджуваних складалася з 191 особи. Оксана пам'ятала, що мінімальна кількість досліджуваних у групах повинна становити не менше 25-30 осіб (тобто 50-60 у цілому), а введення кожного додаткового фактора (в її випадку це професійна спрямованість та тендерні відмінності) змушує збільшувати обсяг вибірки вдвічі.

 
<<   ЗМІСТ   >>