Повна версія

Головна arrow Економіка arrow Економіка та фінанси підприємства

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМСТВА

Економічні ресурси та їх класифікація на засадах процесного підходу

Термін "ресурси" (від французького ressource — допоміжний засіб) тлумачиться як засоби, запаси, можливості, джерела доходів. Під засобами розуміють прийоми, способи дії для досягнення чого-небудь, а також предмети, пристосування (або їх сукупність), необхідні для здійснення будь-якої діяльності.

До економічних ресурсів відносяться земля, праця, капітал і підприємницький хист. Кожний із них має відповідне змістовне наповнення. Земля, як економічний ресурс, розглядається з трьох позицій: вона є безпосереднім чинником виробництва у сільському господарстві; джерелом усіх сировинних ресурсів; місцем розташування всіх об'єктів суспільного виробництва. Капітал, як економічний ресурс, охоплює усі виробничі знаряддя, тобто усі види інструментів, машин, устаткування, будівлі, споруди, складські і транспортні засоби тощо.

Праця - це сукупність усіх фізичних і розумових здібностей людини, які застосовуються у виробництві товарів і послуг.

Підприємницький хист характеризується тим, що підприємець бере на себе ініціативу поєднання ресурсів землі, капіталу та праці в єдиний процес виробництва товарів і послуг; ухвалює рішення під час ведення бізнесу; є новатором, який намагається запровадити на комерційній основі нові продукти, нові виробничі технології або навіть нові форми організування виробництва; ризикує у певних видах своєї діяльності.

Для ефективного функціонування підприємство мас визначити й організувати численні взаємопов'язані види діяльності, які конкретизуються у відповідних процесах.

Процесом можна вважати діяльність, у якій використовуються ресурси та яка управляється для створення передумов перетворення входів на відходи. Часто у багатьох випадках вихід одного процесу безпосередньо служить входам іншого.

Під підходом з позицій процесу розуміється застосування підприємством системи процесів з урахуванням їх важливості, взаємозв'язків та управління ними. Перевагою такого підходу для підприємства є передбачуваний безперервний контроль його менеджменту сумісності окремих процесів у рамках системи, їх сполучення і взаємодії.

Процесний підхід передбачає: г розуміння і виконання вимог (як входів); - розгляд процесів з погляду додавання цінності;

  • - одержання результатів виконання (як виходів) й ефективності процесу (як залежності між одержаним результатом і використаними ресурсами);
  • - постійне вдосконалення процесів на підставі об'єктивних вимірювань.

Процеси за їх призначенням і важливістю можна характеризувати у двох аспектах: як процеси, придатні для створення цінностей, і як процеси, придатні для вирішення стратегічних завдань. Залежно від спроможності створювати цінності, процеси поділяються на три категорії:

процеси, що безпосередньо створюють цінності (як правило, пов'язані з основною спеціалізацією підприємства: процеси проектування продукції її виробництва і сервісного обслуговування тощо);

процеси, що забезпечують можливості для створення цінностей (переважно процеси управління підприємствам);

підтримуючі процеси (інші процеси, що не віднесені до перших двох категорій, наприклад, процеси обліку, підвищення кваліфікації персоналу тощо).

Основними елементами, без яких упорядкувати та здійснити будь-який процес неможливо, є:

  • - предмети праці;
  • - засоби праці;
  • - праця людей; У інформація.

До предметів праці належать матеріальні й нематеріальні об'єкти, на які спрямований процес з метою їх видозмінювання. Внаслідок остаточного видозмінювання предметів праці утворюється продукт як результат (вихід) процесу. Продуктом процесу можуть бути матеріальна й нематеріальна продукція, роботи, послуги. До матеріальних предметів праці відносяться, наприклад, сировина, матеріали, комплектуючі вироби, а також матеріальні об'єкти, щодо яких виконуються роботи чи надаються послуги. До предметів праці, які не мають матеріальної форми, можна віднести об'єкти проектування, теоретичних досліджень, а також права користування природними ресурсами тощо.

Засоби праці включають матеріальні й нематеріальні знаряддя, а також умови праці. За допомогою знарядь праці відбувається безпосередній вплив на предмети праці, внаслідок якого предмети праці видозмінюються. До матеріальних знарядь праці належать машини, устаткування, прилади, інструменти та інше. До нематеріальних знарядь праці можна віднести програмні продукти, виробничі "ноу-хау" тощо. Прикладом засобів праці, що створюють необхідні матеріальні умови праці, є земля, будівлі, споруди, господарський інвентар та інше. До засобів праці як умов праці, що не мають матеріальної форми, відносяться право на провадження діяльності, право користування земельною ділянкою, будівлею тощо.

Праця людей полягає у виконанні трудових функцій, процедур й операцій, специфіка яких залежить від особливостей процесу та зумовлюється складом і розподілом персоналу підприємства за категоріями, спеціальностями, посадами, рівнем кваліфікації, набутими навичками та досвідом тощо.

Інформація є мірою усунення невизначеності ситуації щодо стану та взаємозв'язків між першими трьома основними елементами процесу. Під інформацією розуміють сукупність даних, які мають новизну й корисність. Інформація може класифікуватись за різними ознаками, наприклад: за рівнем невизначеності (низька, середня, висока й надвисока); за галузями застосування (управлінська, технічна, біологічна тощо); за напрямами дії (внутрішня й зовнішня); за масштабами (загальна й часткова); за часом дії (стратегічна, тактична й оперативна); за функціями (плануюча, організовуюча, координуюча, контролююча, мотивуюча тощо).

Проносний підхід до класифікації ресурсів базується на їх групуванні відповідно до основних елементів процесу. В зв'язку з цим можна виділити: V ресурси засобів праці (матеріальні й нематеріальні);

  • - ресурси предметів праці;
  • - трудові ресурси;
  • - інформаційні ресурси.

Класифікація ресурсів за їх належністю до основних елементів процесу використовується при ресурсному забезпеченні підприємства.

Незбалансованість між-необмеженими потребами та обмеженими ресурсами зумовлює постійну необхідність вибору суспільством раціональних способів використання своїх ресурсів. Тому особливої ваги набуває ефективність використання економічних ресурсів.

Ефективність характеризує зв'язок між кількістю ресурсів, витрачених у процесі виробництва, та кількістю отриманих товарів і послуг. Збільшення вироблених благ з конкретного обсягу виробничих ресурсів означає підвищення ефективності, а зменшення - зниження ефективності використання ресурсів.

Ефективність використання ресурсів передбачає досягнення повної зайнятості ресурсів та повного обсягу виробництва.

Повна зайнятість ресурсів — це залучення всіх наявних ресурсів до процесу виробництва товарів і послуг.

Суспільство не повинно мати підприємств або капітального устаткування, що простоюють, землі, якої не обробляють, працівників, які вимушено позбавлені роботи, йдеться, звичайно, тільки про придатні для виробництва ресурси. У кожному суспільстві усталені практика та звичаї визначають, які саме ресурси придатні для використання (скажімо, існування заборони стосовно праці дітей, використання орних земель з певними перервами для збереження родючості тощо).

Водночас залучення всіх ресурсів до виробництва ще не гарантує ефективності їх використання. Потрібно також забезпечити повний обсяг виробництва.

Повний обсяг виробництва — це використання ресурсів у спосіб, який дає змогу якнайповніше задовольняти потреби суспільства.

Повний обсяг виробництва передбачає досягнення розподільної та виробничої ефективності.

Розподільна ефективність означає, що ресурси залучають для виробництва саме тих товарів і послуг, які найбажаніші й найпотрібніші у цей час суспільству. Виробнича ефективність передбачає виробництво товарів і послуг з найнижчими витратами, тобто вимагає використання найсучасніших технологій, які забезпечують максимальну віддачу від залучених ресурсів. Інакше кажучи, досягнення повного обсягу виробництва означає, що виробництво потрібних суспільству благ (розподільна ефективність) здійснюється у належний спосіб.

 
<<   ЗМІСТ   >>