Повна версія

Головна arrow Журналістика arrow Історія української преси

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Преса, що виходила поза межами України

Появляється в цю добу українська преса і поза українськими землями. В Росії були це, в першу чергу, органи, що в 1917 р. виходили у Воронежі, призначені для земель Подоння (українські землі Вороніжчини і Курщини). Було їх два: "Праця та Воля" й "Інтернаціоналіст". Перший ("Праця та Воля") був органом Українського Бюро і виходив за редакцією Пономаренка. Другий ("Інтернаціоналіст") — Окружного Комітету Української партії сощалістів-революціонерів (УПСР), що виходив під час виборів до Установчих зборів. Зазначаючи становище української нації, як рівної між іншими націями, орган цей виразно підкреслював свій погляд на інтернаціональну ідею саме з цього становища. Обидва ці органи, виходячи у Воронежі, розповсюдження мали фактично в українських повітах Вороніжчини.

Появляється українська преса і в українських колоніях та в інших місцях скупчення українців. У Благовіщенську, на Амурі, Українська Рада видає газету "Українська Амурська Справа", у Харбині з 5.ХІ. 1917 р. виходить літературний, політичний і економічний тижневик Маньчжурської Окружної Ради під назвою "Засів", там же (1922) виходить орган Української Громади під назвою "Вимоги Життя", у Хабаровську — тижнева газета "Хвиля України" з гаслом "Боротьбою досягнемо права на землю і волю", там же Українська Рада видає тижневик "Ранок", у Владивостоці за редакцією Д. Боровика виходить тижнева газета "Українець на Зеленому Клині", тут же в 1919 р. виходить щоденна газета під назвою "Щире Слово", а потім "Громадська Думка", якої появилося тільки троє чисел за редакцією В. Ковтуна. Припинилася через громадянську війну. На Сибірі в 1917 р. виходила газета під назвою "Українець на Сибіру" (Омськ).

Появляються українські часописи і на Кавказі. Першим з них були "Українські Вісті Закавказу", що в 1917 р. видавала двічі на тиждень Українська Громада в Тифлісі за редакцією А. Дражевського, а 1918 р. тут же виходила двічі на тиждень велика газета під назвою "Українська Народня Республіка", яку видавала Крайова Рада за редакцією С. Чалого (П. Куцяка) і при найближчій участі Л. Шрамченка, Соколянського та А. Дражевського. У Трапезунді (1917) Українська Громада видавала "Вісті Громади Українців", що виходили двічі на тиждень за редакцією Хименка.

Виходять в 1917 р. українські часописи в Білорусії (в Мінську). Український військовий комітет Західного фронту видає свої "Вісті".

В Естонії (Валк) Рада українців XII армії видавала тричі на тиждень "Український Голос"; там же група українців за редакцією Скнара і К. Поліщука видавала двотижневик "Досвід". Видавали військові українці свої часописи в Ризі та інших містах.

У Москві виходив місячник "Сонце України" (1917), у Петербурзі - "Наше Життя", що мав свій нелегальний початок ще перед революцією.

Українська преса на Кубані

Во революції 1917 р. на Кубані не було жодного українського органу. Лише в 1914 р. були спроби використати сторінки газети "Кубанский Край", що виходила в Катеринославі. Тут часом появлялися замітки українською мовою. Так само використовано гумористичний часопис "Кубанець", де від осені 1911 р. до кінця 1912 р. був український відділ. Щойно в 1917 р. народжується тут українська преса. У Катеринодарі починає виходити тижнево "Чорноморець", а в Новоросійську за редакцією П. Вороніна — тижнева "Чорноморська Рада". У вересні 1918 р. там же за редакцією О. Досвітнього виходить щоденна газета "Чорноморський Українець". Були це газети головно інформаційного характеру, на сторінках яких можна було бачити також популярні статті та фейлетони.

Українська преса в чужих мовах

Зорганів у чужих мовах поширений був "Столичний Голос". Була це щоденна газета, яку в 1919 р. видавав у Києві російською мовою 3. Біський за редакцією О. Сали кінського. Там же в 1917 р. виходив російською мовою орган українських соціал-революціонерів за редакцією І. Маєвського під назвою "Конфедераліст", що стояв на грунті державної самостійності України. Року 1918 в Одесі виходила газета "Молодая Украйна".'

В німецькій мові виходили місячники "Die Ukraine" (Берлін, 1918), "Ukrainische Blatter" (Відень, 1918) та інші. "Die Ukraine" виходила за редакцією Акселя Шмідта (1870—1942) — німецького журналіста, основи и ка (з проф. Рорбахом) і генерального секретаря німецько-українського товариства, автора праці під назвою "Ukraine Land der Zukunft". "Ukrainische Blatter", до співробітництва в якому запрошено було німецьких публіцистів, мав виходити 8 разів на місяць у накладі 8-10 примірників за редакцією В. Калиновича. З великого розмаху однак з кінцем 1918 р. нічого не лишилося.

У французькій мові —"L'Ukraine" в Лозанні 1919 р., а в Парижі 1920 р. — "France et Ukraine". В останньому брали участь французькі журналісти. З українців — д-р 1. Борщак та ін. З чужинців — Е. Hins ("L'arf Ukrainien"), F. Forestie ("La Tactique Moscovise"), F. Fesser.

Подавано тут також переклади з творів українських письменників.

З лютого 1919 p. у Римі почав виходити італійською мовою двотижневик "La voce dell 'Ukraina" - поважний інформаційний орган, який давав також і більші праці на історичні, літературні, мистецькі та економічні теми.

На початку 1920 р. в Атенах, старанням М. Левицького, який заступав місце голови Української Дипломатичної Місії після смерті Ф. Матушевського, почав виходити інформаційний часопис грецькою мовою під назвою "Епітеоресіс Елліно Украініке".

У редагуванні та в поборюванні ворожих виступів багато допоміг поважний грецький історик проф. Атенського університету Каролідіс, який, між іншим, дав для першого числа огляд історії України та її стосунків до Візантії.

Врешті, 1919-1920 рр. у Софії виходили два органи болгарською мовою. Були ними: "Украинско Слово" - неперіодичне інформативне видання в формі журнальчика і "Украинско-Болгарски Прьгледь". Обидва почали виходити в другій половині 1919 р. Брали в них участь такі представники болгарської суспільної думки і науки: проф. Д. Шишманов, Д. Страшмиров, Никола Балабанов, д-р Ст. Младенов та інші.

 
<<   ЗМІСТ   >>