Головна Політологія
Соціально-правові основи інформаційної безпеки
|
|
|||||
Особливості функціональних можливостей використання новітніх інформаційних технологій у процесі державного управлінняПерехід постіндустріального суспільства до нової стадії розвитку суспільних відносин - стадії інформаційного суспільства, в якому основний обсяг соціальної діяльності громадян і різних складових суспільства припадає на відносини в інформаційно-психологічній сфері, супроводжується не тільки перебудовою системи органів і структур державної влади відповідно до нової системи цінностей та пріоритетів розвитку суспільних відносин, а й переглядом принципів, які стали традиційними для індустріального суспільства, регулюванням органами влади системи суспільних відносин, зокрема з боку інформаційно-аналітичних підрозділів. Активна нормотворча та організаційна діяльність галузей державної влади сучасної держави дає змогу говорити про те, що створення державної системи, яка регулює соціальні та інші відносини в Інформаційно-психологічній сфері суспільства, є одним із найважливіших завдань, що нині чекає свого вирішення. Сучасна інформаційно-психологічна сфера не тільки існує, а й активно розширюється, охоплюючи нові простори та сфери людської діяльності. При цьому вона породжує нові закони та процеси еволюції соціальних систем. На сучасному етапі регулююча роль держави в цій сфері вкрай слабка й охоплює лише незначну частину розглянутих явищ, тому що система органів державної влади, яка діє з позицій традиційних для індустріального суспільства принципів державного управління, досягає своїх цілей лише там, де до бурхливого плину інформаційних процесів утягують (наприклад, на принципах історичної спадкоємності) окремі "уламки" (елементи) суспільних відносин суспільства індустріального. Тому для системи органів державної влади в інформаційному суспільстві, що формується, гостро постає питання про інтеграцію цих структур у той новий соціальний простір (сферу) діяльності, який нова еволюційна ступінь розвитку суспільства породжує і формує. Нині, коли процес формування інформаційного суспільства в усьому світі (незважаючи на вже досягнуті значні успіхи) ще знаходиться на ранніх стадіях розвитку, можна стверджувати, що так звана концепція електронного уряду і є такою формою інтеграції традиційних органів державної влади в інформаційне суспільство, що забезпечує можливість держави втручатися в соціальні явища і процеси, які відбуваються в цій сфері. Можливо, "електронний уряд" є не єдиною можливою формою існування системи органів державної влади в інформаційно-психологічному просторі, однак нині ця концепція єдина, її положення вже починають реалізовуватися на державному рівні провідними державами світу. Інформаційні технології не тільки привели до революційних змін у продуктивності праці та якості його результатів, а й послужили основою для трансформації форм діяльності практично всіх суб'єктів, які використовують ці технології. В Окінавській хартії глобального інформаційного суспільства, прийнятій 22 липня 2000 р. лідерами держав "08", зокрема, говориться: "Інформаційно-телекомунікаційні технології (ІТКТ) є одним Із найбільш важливих чинників, який впливає на формування суспільства XXI століття. їх революційний вплив стосується способу життя людей, їхніх об'єднань і роботи, а також взаємодії уряду і громадянського суспільства". Внаслідок цього революційного впливу виникли нові поняття, такі, як "електронна комерція" (іноді як синонім використовується термін "мережна економіка", що не зовсім правильно) та "електронний уряд", тому що тільки з початком масового використання персональних ЕОМ і широким розвитком Інтернету з'явилася можливість спілкування з громадянами через комп'ютери та інформаційно-телекомунікаційні системи. Завданнями Інформатизації в усьому світі є повне задоволення інформаційних потреб суспільства у всіх сферах його діяльності, поліпшення життєвого рівня населення, підвищення ефективності виробництва, сприяння соціально-політичній стабілізації. У цих умовах діяльність урядових структур неминуче буде трансформуватися у бік якісних змін за рахунок використання Інформаційних технологій. Важливим стимулом для цього є, зокрема, те, що інформаційне середовище, яке забезпечує доступ до розподіленої бази знань аналогів і прототипів вирішення державних і суспільних проблем у різних країнах світу, виступає як безцінний фонд досвіду, джерело зростання, частина колективного розуму суспільства і держави. Діяльність урядових структур містить у собі інформаційну складову, зокрема організацію інформаційних взаємодій із суб'єктами громадянського суспільства в процесі управління державою. Як, приміром, розглядається використання Інтернету державними структурами влади, а також процеси створення "електронного уряду" у США і "модернізації уряду" у Великій Британії як країн з розвиненими інформаційними технологіями, інформаційною інфраструктурою та з загальновизнаними демократичними традиціями громадянського суспільства. Проте не лише у державах СНД. порівняно з найбільш розвинутими країнами, спостерігається несерйозне ставлення до використання Інтернет-технологій. Як наслідок - велике відставання у масштабах, технологічному й організаційному рівнях, незважаючи на вжиті заходи. Це свідчить про недостатню готовність урядових структур багатьох країн світу переходити на якісно новий рівень діяльності держапарату, насамперед у сфері взаємодії з громадським суспільством, демонструючи їх консерватизм, зокрема у ставленні до можливостей, наданих інформаційними технологіями. Впровадження основних принципів "електронного уряду" в систему діяльності органів державної влади та управління переслідує такі цілі:
Концепція "електронного уряду" робить публічну діяльність органів державної влади максимально відкритою для громадян. Усі документи, матеріали, рішення і постанови, що не містять зведень, віднесених до обмеженого користування, а також організаційна та поточна інформація розміщаються на електронних сайтах відповідних органів і структур державної влади, від яких вона може бути оперативно отримана будь-яким користувачем мережі. При цьому користувач, який реалізує своє право на одержання інформації про діяльність органів державної влади через їх сайт (віртуальне представництво) у мережі, заощаджує час, уникає малоефективної рутинної процедури надсилання по офіційних каналах запитів, уникає необхідності численних погоджень чиновників-посередників в інформаційному обміні державної влади з громадянами, а також одержує можливість дізнаватися про матеріали (звичайно, з числа розміщених на сайті), про існування яких він, можливо, і не підозрював. Якщо швидкість відновлення матеріалів на сайті органа державної влади відповідає змінам, що відбуваються у певній галузі державної діяльності, то громадянин, взаємодіючи з державною владою з використанням принципів "електронного уряду", може оперативно одержувати інформацію про всі події, що відбуваються в системі владних відносин, а держава, зі свого боку, довідуватиметься про зміни, що відбуваються з її громадянами, що винятково важливо при вирішенні питань у різних гострих і кризових ситуаціях, а також у багатьох випадках запобігає здійсненню помилок. В інформаційному суспільстві за умови повсюдної комп'ютеризації та інформатизації саме розміщення інформаційних матеріалів у відкритій телекомунікаційній мережі дає змогу забезпечити максимально можливий ступінь відкритості та доступності конкретної інформації для користувачів. У системі "електронного уряду" підключення державних інформаційних ресурсів (наприклад, електронних баз даних, бібліотек, систем довідкової інформації та інших інформаційних систем) до офіційних сайтів органів державної влади забезпечує громадянське суспільство найбільш оптимальною можливістю оперативного одержання і використання інформації з цих джерел просто у власному кабінеті. Впровадження у діяльність системи органів державної влади принципів "електронного уряду" дає змогу будь-якому громадянину, який перебуває як на території держави, так і за її межами, прямо звернутися до конкретного підрозділу конкретного органа державної влади для вирішення певного питання, обминаючи процедуру особистого спілкування з чиновником, який володіє компетенцією для вирішення цього питання, і численних посередників в особі, приміром, начальників і чиновників різного рівня рангом нижче, які не володіють достатніми повноваженнями для вирішення питання, але спілкування з якими через відомі бюрократичні закони не уникнути. При цьому переваги такої взаємодії громадян зі своєю державою можна сформулювати так:
Громадянин може звернутися до будь-якого представника органів влади, не залишаючи власної квартири, і тут же одержати офіційну відповідь на свій запит, заяву, вимогу, скаргу тощо. При цьому у свідомості громадянина держава, діяльність якої заснована на використанні принципів "електронного уряду", перестає асоціюватися з об'єктами, які існують у реальному, фізичному світі, і цілком стає віртуальним суб'єктом діяльності в інформаційній сфері - віртуальній реальності, створюваній та сформованій інформаційним суспільством. Завдяки впровадженню в діяльність органів державної влади принципів "електронного уряду" в системі державної влади та управління з'являються нові можливості для регулюючого і примусового впливу на систему соціальних, політичних, економічних та інших відносин суспільства, а в самій діяльності державної влади відбуваються якісні зміни, які коротко можна сформулювати так.
|
<< | ЗМІСТ | >> |
---|