Повна версія

Головна arrow Педагогіка arrow Основи дидактики

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Структура діяльності вчителя

Діяльність учителя (викладання) полягає в керуванні активною і свідомою діяльністю учнів для засвоєння навчального матеріалу. Це передбачає розуміння очікувань та інтересів учня, регулювання навчальної діяльності з позицій його розвитку. Цикл будь-якої управлінської діяльності містить послідовні елементи, що становлять її структуру: цілепокладання (мета), планування, організування, стимулювання, контроль, регулювання діяльності та аналіз її результатів.

Цілепокладання

Це важливий компонент структури цілісної педагогічної діяльності, системотвірний фактор, що закономірно визначає не тільки передбачуваний результат, а й етапи, форми, методи і засоби діяльності. Мета в структурі педагогічної діяльності реалізовує такі взаємозв'язані функції: спрямовує дії вчителя на одержання прогнозованого результату; інтегрує і впорядковує послідовність дій та операцій; забезпечує оцінювання продуктивності дій через зіставлення досягнутих результатів із запланованими.

Формування мети ґрунтується на усвідомленні зовнішньої чи внутрішньої необхідності, визначенні наявних умов для її досягнення. Коригування мети передбачає врахування конкретних засобів досягнення, поділ її на окремі завдання, тобто перетворення мети-ідеалу в конкретну мету діяльності (підготовки).

Поняття "мета" і "завдання" співвідносяться як ціле і його частина, проте лише умовно. Якщо мета - ідеальна модель процесу і результату навчання, то завдання - сам процес навчання, кроки до досягнення поставленої мети. Завдання у своїй сукупності мають конкретизувати мету і відповідати їй, забезпечувати науково обґрунтований вибір змісту та засобів навчання.

Цілі навчання визначають на підставі аналізу основних компонентів змісту навчального матеріалу, діяльності вчителя, внутрішніх процесів особистісного, інтелектуального та емоційного розвитку учнів, їхньої навчальної діяльності. Такий підхід забезпечує усвідомлення того, що цілі навчання необхідно формулювати через результати, виражені в діях учнів, які вчитель може чітко розпізнати. Щоб "перекласти" результати навчання на мову конкретних дій, необхідно: побудувати систему цілей (таксономію), виділити її категорії та рівні і створити чіткий, конкретний мовний апарат для опису цілей навчання, що забезпечить об'єктивне оцінювання його результатів.

Мета і результати діяльності здебільшого не збігаються, оскільки мета є лише ідеальним образом, а будь-яка цілісна діяльність, особливо педагогічна, завжди ширша за абстрактні прагнення, і її результат об'ємніший за поставлену мету, хоча буває навпаки.

Формулювання цілей навчання має бути не описовим, абстрактним, а стислим, технологічним, передбачати конкретні процедури діяльності. Процес цілепокладання полягає у виборі найсприятливіших з погляду можливостей навчального матеріалу і підготовленості учнів варіантів навчання, у яких зовнішні (матеріал, середовище, засоби) і внутрішні (готовність до учіння, зацікавленість, рівень знань, умінь, навичок) чинники співвідносяться в зоні найближчого розвитку учнів у процесі їх пізнавальної діяльності. Цілі навчання визначають з огляду на освітні, виховні та розвивальні можливості навчального матеріалу, а також досягнутий рівень знань, умінь, якостей особистості.

Планування

Воно охоплює створення календарно-тематичних і поурочних планів. Майбутнім учителям на першому етапі необхідно планувати уроки детальніше: фіксувати питання, які будуть використані для опитування, записувати зміст основних видів навчальної роботи тощо.

У процесі створення моделі уроку, вибору засобів навчання необхідно в уяві оперувати педагогічними поняттями-явищами (мета, метод, форма, прийом, навчальні можливості учнів та ін.), які ще "не відбулися". Така робота забезпечує можливість абстрагуватися від конкретного "розміщення" основних компонентів процесу навчання і здійснювати прогностичний аналіз без опори на безпосереднє сприймання педагогічних явищ. Конкретний підхід до оцінювання основних компонентів майбутнього процесу навчання і власної педагогічної діяльності дає змогу передбачити події (ситуації), дії, завдання. Це можливо здійснити тільки за умов динамічного оцінювання педагогічного процесу, а не статичного, яке передбачає вивчення зовнішніх чинників, опору на зовнішні параметри ситуації (загальна навчальна активність учнів, основні методи і форми роботи та ін.). Таке статичне оцінювання-аналіз можна позитивно прийняти тільки на попередньому етапі тематичного планування.

Отже, здатність аналізувати можливі результати навчально-виховного процесу є однією з важливих умов ефективності професійної діяльності вчителя, її коригування. Особливість прогностичного аналізу полягає в тому, що вчителю необхідно постійно зіставляти свої майбутні рішення (дії) з реакцією учнів, їхніми пізнавальними діями.

 
<<   ЗМІСТ   >>