Повна версія

Головна arrow Психологія arrow Практична психологія

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ОСНОВНІ ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ: ПСИХОДІАГНОСТИЧНА РОБОТА І ПСИХОЛОГІЧНА КОРЕКЦІЯ

  • 1. Психодіагностична робота практичного психолога.
  • 2. Поняття психокорекції, її мета та завдання.
  • 3. Способи і прийоми психологічної корекції.
  • 4. Особливості психокорекції з дітьми.

Психодіагностична робота практичного психолога

Психодіагностична робота практичного психолога - це одне з найскладніших напрямків та форм діяльності практичного психолога, яке потребує спеціальної підготовки та сформованості діагностичних, прогностичних та організаторських вмінь спеціаліста-психолога. Психодіагностика може реалізовуватися як самостійна форма роботи (психологічна експертиза), так і входити як структурна складова у психокорекцію та психоконсультування.

Психодіагностика передбачає обстеження психіки індивіда (або соціально-психологічних характеристик соціальної групи) за допомогою спеціальних методик з метою встановлення психологічного діагнозу.

Психологічний діагноз - це опис індивідуальних особливостей психіки конкретної людини (або соціально-психологічних особливостей конкретної соціальної групи).

Для психодіагностичного обстеження використовують психо-діагностичні методи, тобто дослідницькі методи психологічної науки. Особливістю психодіагностичних методів є їх вимірювально-дослідницька спрямованість, що й забезпечує кількісну та (або) якісну оцінку явища, яке вивчається. Основними вимогами до психодіагностичних методів є:

  • а) стандартизація інструментарію, в основі якої лежить поняття норми;
  • б) надійність і валідність інструментарію;
  • в) жорстка регламентація процедури обстеження. Психодіагностичні методи конкретизуються у трьох основних

діагностичних підходах, які практично охоплюють все різноманіття діагностичних методик:

  • 1. "Об'єктивний" підхід - діагностика здійснюється на уснові успішності (результативності) і способу (особливостей) виконання діяльності. Це переважно тести особистості та тести інтелекту, а також тести спеціальних здібностей та тести досягнень.
  • 2. "Суб'єктивний" підхід - діагностика здійснюється на основі даних, які повідомлює про себе досліджуваний, самоописів особливостей особистості, поведінки в конкретних ситуаціях. Це різноманітні опитувальники.
  • 3. "Проективний" підхід - діагностика здійснюється на основі аналізу особливостей взаємодії з нейтральним, ніби безособовим матеріалом, який в силу його певної невизначеності стає об'єктом проекції. Це різноманітні проективні методики дослідження особистості.

Психодіагностичне обстеження може проводитися у індивідуальній та груповій формі. Вибір форми психодіагностичного обстеження залежить від мети та методик, які використовуватиме практичний психолог.

Індивідуальне обстеження передбачає роботу практичного психолога з людиною впродовж визначеного терміну. При груповому обстежені кожна людина отримує бланк відповіді та стимульний матеріал. Розміщення людей в приміщенні при груповому психодіагностичному обстеженні повинно забезпечувати необхідні умови для зосередженої роботи.

Перевагами індивідуального психодіагностичного обстеження є можливість отримувати додаткову інформацію, оскільки практичний психолог може спостерігати за процесом роботи людини під час діагностики, її поведінкою, емоційними реакціями на завдання тощо.

Перевагами групового психодіагностичного обстеження є економія часу на обстеження значної групи осіб. Але через це страждатиме точність і якість отримуваної інформації. Тому, як правило, після групового психодіагностичного обстеження застосовується індивідуальне психодіагностичне обстеження для уточнення даних.

Процедура психодіагностичного обстеження передбачає реалізацію трьох етапів:

  • а) збір даних відповідно до задачі дослідження;
  • б) обробка та інтерпретація отриманих даних;
  • в) постановка діагнозу або прогнозу.

Якщо деталізувати ці основні етапи процедури психодіагностичного обстеження, то ми отримуємо такий покроковий її опис [27]:

  • 1. 3апит, завдяки якому формулюється мета обстеження.
  • 2. 3бір анамнезу - відомостей про особливості розвитку до моменту обстеження. Можливо збір інформації про обстежуваного у батьків, педагогів, колег по роботі та керівництва. Спостереження за обстежуваним у різних ситуаціях.
  • 3. Складання програми психодіагностичного обстеження, яка повинна містити мету, перелік методик діагностики, обладнання, опис умов та режиму обстеження.
  • 4. Встановлення психологічного контакту з обстежуваним.
  • 5. Реалізація програми писхологічного обстеження з фіксацією результатів у протоколі.
  • 6. Обробка результатів обстеження.
  • 7. Первинна інтерпретація результатів окремо за кожною методикою.
  • 8. Цілісна інтепретація результатів, за якої беруться до уваги відомості з анамнезу та спостережень.
  • 9. Складання психологічного діагнозу, який крім опису індивідуальних даних психіки людини повинен містити аналіз психологічних механізмів виникнення і прояву її проблем та рекомендації щодо форми і змісту допомоги, якої потребує людина.

Підвищити ефективність психодіагностичного обстеження можна реалізовуючи такі принципи [27]:

  • o добровільність участі у психодіагностичному обстеженні та зацікавленість ним;
  • o забезпечення фізичного та психологічного комфорту під час психодіагностики;
  • o емпатійне ставлення психолога до клієнта;
  • o всебічність та комплексність діагностики;
  • o врахування індивідуально-типологічних особливостей досліджуваного: динаміки втомлюваності, темпу діяльності, інтересів, контактності, властивостей темпераменту тощо;
  • o підтримка позитивної мотивації впродовж психодіагностичного обстеження.
 
<<   ЗМІСТ   >>