Повна версія

Головна arrow Фінанси arrow Гроші і кредит

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Валютний арбітраж

Валютний арбітраж є операцією з купівлі-продажу валюти з наступною оберненою угодою з метою отримання прибутку від різниці валютних курсів. Арбітраж може працювати на основі котирування двох видів – прямого і непрямого.

Валютний арбітраж буває часовим і просторовим, простим і складним. Простий валютний арбітраж здійснюється з двома валютами, складний, або непрямий, – з великою кількістю валют на різних ринках. Маклер ніби піднімається східцями, обмінюючи куплену валюту на третю, четверту. Причому повернення до початкової валюти на завершальній стадії не обов'язкове.

В Україні на цьому етапі розвитку набув поширення просторовий арбітраж. До цієї операції стихійним шляхом приходять дилери-початківці. Прибуток виникає через різницю в курсах на різних валютних ринках. У нормальних умовах валютний арбітраж належить за своїми макроекономічними наслідками до позитивних явищ, бо сприяє вирівнюванню ринкових курсів валют.

Операція спот становить касову операцію і здійснюється на короткостроковій основі. Термін реалізації такої угоди не перевищує 48 годин. Цей час не обхідний для перевірки документів і поставки валюти. Курс, за яким здійснюється ця операція, називається спот-курс.

Однак у валютній практиці використовується також спот на тиждень чи навіть на місяць, а сам термін у таких випадках підкреслює лише безумовність та обов'язковість платежу. Дата поставки валюти в угодах спот є датою валютування (value date). Якщо у будь-якій країні одній зі сторін угоди наступні два дні припадають на вихідний день, то дата валютування переноситься на один день.

Конверсійні операції з датою валютування "mod" (today – сьогодні) та "том" (tomorrow – завтра) є різновидом спотових операцій і здійснюються відповідно до інтересів клієнтів або вимог національного валютного законодавства певної країни. Найголовнішим в угодах спот є те, що курс визначається курсами поточного дня, тобто дня укладання угоди. На ринку спот котируються курси "бід" (bid) – купівлі, "офер" (offer) або ж "аск" (ask) – продажу, за якими купують і продають базову валюту.

Різниця між курсами продажу та купівлі становить маржу – оплату послуг і потенційних ризиків торговців валютою. Цю різницю також називають спредом (spread). Розмір маржі чи спреду є величиною нестійкою і коливається залежно від позиції банку в тій чи іншій базовій валюті, від кон'юнктури ринку, суми угоди, ліквідності валюти, а також є різним у різних банків.

Форвардні операції належать до операцій строкових. За форвардними угодами її учасники домовляються про купівлю-продаж валюти на певну дату за курсом, визначеним у форвардній угоді.

Форвардні операції існують тисячі років, але організований форвардний ринок з'явився лише у 80-х роках XIX ст. у Відні, Берліні, Петербурзі. Перша наукова праця, у якій докладно описувались прибуткові процентні арбітражні операції, була написана у 1922 р. Дж.М. Кейнсом. Згодом він розширив її до обсягів книги під назвою "Трактат про грошову реформу" (1923)*145. У сучасному світі форвардний валютний контракт є високоліквідним інструментом, яким оперує більшість великих банків та фінансових компаній.

*145: { Белінська Я.В. Практичні аспекти управління валютними ризиками / Я.В. Белінська // Актуальні проблеми економіки. – 2002. – № 11. – С. 17–25.}

Форвардний валютний контракт

Форвардний валютний контракт – це стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати чи продати валютні цінності у визначений час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією валютного курсу під час укладення контракту. В цих угодах використовуються два показники: валютний курс та ставка на депозити (найпоширенішою у світовій практиці є орієнтація на ставки за єврокредитами і LIBOR – процент за міжбанківськими депозитами в Лондоні). Таким чином, рівень ризику за форвардними контрактами обмежується величиною різниці між узгодженою за контрактом процентною ставкою і ставкою LIBOR та між визначеним у контракті курсом валюти і ринковим спот-курсом. Причому ставка LIBOR і спот-курс визначаються на дату розрахунків.

Форвардну угоду характеризують такі особливості:

  • – обмінний курс фіксується на момент укладення угоди, а валютні кошти переходять до покупця через певний строк;
  • – використовуються різноманітні часові лаги – від 1 місяця до 1 року, але традиційно вони не перевищують 3 місяців;
  • – з моменту укладення угоди і до її закінчення за фінансовими рахунками економічних агентів ніяких операцій не проводиться.

Важливою умовою форвардних контрактів є обов'язковість їх виконання, відтак вони не використовуються для отримання спекулятивних прибутків, а укладаються для реальної купівлі або продажу валюти з метою страхування від негативного коливання валютних курсів. В Україні відповідно до прийнятих НБУ правил випуску й обігу валютних деривативів метою форвардного валютного контракту є запобігання втрат (хеджування ризиків) за зміни валютних курсів за депозитами в іноземній валюті у майбутньому*146.

*146: { Рєзкіна Н. Можливість виникнення валютних ризиків в Україні в контексті руху фінансових потоків / Н. Рєзкіна // Фінансовий ринок України, 2004. – № 6, 7. – С. 3–6.}

На валютному ринку найбільш поширені два види форвардних валютних угод.

ž Звичайні форвардні угоди, які також мають назву форварди аутрайт (forward outright) – це укладені сьогодні валютні угоди на купівлю однієї валюти за іншу за узгодженим сьогодні курсом з поставкою на певну дату в майбутньому. До цієї дати обмін грошовими коштами не здійснюється. Форвард аутрайт є незворотною позабіржовою угодою, обов'язковою для виконання. Зазвичай такими угодами користуються учасники зовнішньоекономічної діяльності – експортери й імпортери – з метою захисту від валютного ризику.

Валютні свопи (currency swap) – це обмін кредитними зобов'язаннями або контрактами на купівлю іноземної валюти за національну з її майбутнім зворотним викупом в обумовлений час. Принципове значення під час виконання угоди своп має різниця між валютним курсом продажу та купівлі – так звана ставка свопу. На українському валютному ринку свопи поки що не набули широкого застосування, але поступово із розвитком ринку похідних валютно-фінансових інструментів і входженням українських банків і небанківських фінансових інститутів у міжнародні фінансові ринки слід очікувати розширення використання різними учасниками ринку цих перспективних фінансових інструментів.

Серед валютних свопів найбільш поширеними вважаються:

  • – спот-форвард (spot against forward), за яким перший обмін (перша нога) припадає на спот-дату, тобто на другий робочий день після укладання угоди, а зворотний обмін (друга нога) – на форвардну дату, наприклад, через три місяці після першої дати;
  • – форвард-форвард (forward against forward), за яким перший обмін (перша нога) припадає на першу форвардну дату, а зворотний обмін (друга нога) – на більш пізню форвардну дату, яку ще називають форвард-форвард датою. Наприклад, форвард-форвард своп може починатись через 3 місяці (перша нога) після укладання угоди, а закінчуватись через 6 місяців (друга нога) після укладання угоди. Таку валютну угоду називають 3x6 форвард-форвард свопом;
  • – короткі свопи (short dates) – угоди, термін дії яких менше одного місяця. Наприклад, перша нога може бути здійснена на умовах спот, а друга – через 10 днів. Деякі короткі свопи виконуються навіть раніше дати валютування на умовах спот, наприклад, перша нога – сьогодні, а друга – завтра, або овернайт (overnight – О/N).

Форварди аутрайт, спот та валютні свопи утворюють форвардні валютні ринки, оскільки і ті, й інші пов'язані з обміном валют у майбутньому.

Основні відмінності цих операцій наведені в табл. 6.6.

Однією з найуспішніших і водночас досить суперечливою інновацією на валютно-фінансовому ринку стало запровадження торгівлі ф'ючерсними контрактами. Першу біржу фінансових ф'ючерсних угод (Міжнародний валютний ринок (МВР)) було відкрито у 1972 р. для здійснення торгівлі ф'ючерсними контрактами за іноземну валюту*147. Нині ф'ючерсами торгують у Чикаго, Токіо, Сіднеї, Новій Зеландії та ще в кількох місцях.

*147: { Безклубий І. Про предмет грошового зобов'язання /1. Безклубий // Право України. – 2003. – № 10. – С. 61; Боровская MA. Банковские услуги предприятиям: учеб. пособие / М.А. Боровская. – Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2005. – 169 с.}

 
<<   ЗМІСТ   >>