Повна версія

Головна arrow Право arrow Адвокатський іспит

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Конкуренція у сфері господарювання. Природні монополії. Відповідальність за недобросовісну конкуренцію

Конкуренція є одним з основних інструментів ринку. Держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку, (ст. 25 ГКУ).

Умови існування конкуренції: 1) наявність майнової та організаційної незалежності постачальників товару в кількості, достатній для виникнення змагальності між ними; 2) наявність майнової та організаційної незалежності покупців: 3) достатня кількість товарів для формування платоспроможного попиту і можливості їх виробництва; 4) незалежні дії постачальників та споживачів, відсутність штучного формування умов реалізації товарів на ринку; 5) відсутність економічних та інших перешкод у доступі до сировини, матеріалів та капіталів.

Контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства здійснює Антимонопольний комітет України. Монопольне становище суб'єкта господарювання схарактеризовано в ст. 4, 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Монопольне становище суб'єктів підприємництва на ринку визначається Антимонопольним комітетом України в певній послідовності?

Виокремлюють такі види монополістичних об'єднань: за ступенем охоплення економіки - чиста монополія (у масштабі певної галузі) та абсолютна монополія (у масштабі національного господарства); за характером та причинами виникнення - природна монополія, легальна монополія, штучна монополія.

Природна монополія - сфера економіки, що ефективно функціонує за умови, якщо весь ринок охоплює лише один суб'єкт господарювання.

Види природних монополій визначено в Законі України "Про природні монополії" від 20 квітня 2000 р.

Питання недобросовісної конкуренції регулюються ГКУ та Законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 7 червня 1996 р. Відповідно до ст. 32 ГКУ та ст. 1 цього Закону недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торгівлі та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Види недобросовісних конкурентних дій визначено у 2, З і 4 главах указаного Закону.

За скоєння недобросовісних конкурентних передбачено різні види відповідальності: господарсько-правова, цивільно-правова, кримінальна і адміністративна. Норми, що встановлюють відповідальність за недобросовісну конкуренцію, закладено в Законі "Про захист від недобросовісної конкуренції" та ст. 37 ГКУ. Кримінально-правова відповідальність настає відповідно до ст. 231-2322 Кримінального кодексу України.

Суб'єкти господарювання. Утворення та державна реєстрація суб'єкта господарювання. Установчі документи. Загальний порядок ліквідації

Суб'єкти господарювання - учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством (ст. 55 ГКУ). До них належать: 1) господарські організації - юридичні особи, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Цивільного кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу; за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового чи реорганізації вже наявного (наявних) суб'єктів господарювання; за розпорядженням антимонопольних органів шляхом примусового поділу (виділення) наявного суб'єкта господарювання (ст. 56 ГКУ).

Суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом (ст. 58 ГКУ)- Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців.

Установчими документами підприємства називається комплект документів встановленої законом форми, згідно з якими підприємство виникає і діє як суб'єкт права. Під час розроблення проектів установчих документів підприємств необхідно керуватися типовими нормативними актами. Зміст установчих документів (статутів, установчих договорів) господарських товариств регулюється статтями 4, 37, 51, 65,67 і 76 Закону України "Про господарські товариства", а також іншими нормативно-правовими документами в залежності від організаційно правової форми суб'єкта господарювання (наприклад ЗУ "Про акціонерні товариства").

Порядок ліквідації суб'єкта господарювання роз'яснено в ст. 60 ГКУ.

 
<<   ЗМІСТ   >>