Повна версія

Головна arrow Економіка arrow Економічна злочинність в Україні

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Механізми виявлення економічної злочинності в кредитно-банківській сфері

Відсутність єдиної системи захисту кредитно-розрахункового інформаційного простору дозволятиме злочинцям за попередньою змовою з працівником відділу автоматизації окремих банківських установ вчиняти разові операції по фіктивному платежу на значну суму, чим наноситимуться значні збитки економічній системі нашої держави.

Інформація дає підстави зробити висновок, що окремі керівники організованих злочинних угруповань в подальшому викрадатимуть банківські кошти за допомогою комп'ютерних засобів шляхом:

  • - впровадження своїх представників у банківські відділи автоматизації, що обслуговують розрахункові операції, для організації миттєвих операцій по проведенню фіктивного платіжного документа і отримання підтвердження про зняття з рахунків клієнтів готівкових коштів відповідно до переведеної суми;
  • - використання працівників регіонального Управління Національного банку України, які контролюють проведення міжбанківських розрахунків у системі електронних платежів НБУ для отримання конкретних даних про прогалини в комп'ютерному захисті інформації окремих банківських структур.

Аналіз кримінальних справ дозволяє зробити висновок, що через кредитно-розрахункові установи фіктивні підприємницькі структури продовжують активно здійснювати операції по вилученню готівкових коштів і переведенню їх у тіньові економічні структури.

Досить поширеним зловживанням у кредитно-банківській сфері є неповернення кредитів з наступним їх розкраданням, що на практиці пов'язане з багатьма негативними чинниками. Неповернення кредиту можливе у випадку навмисних дій позичальника з метою привласнення грошових коштів, здійснення господарської діяльності без ґрунтовного вивчення позичальником предмета цієї діяльності та Його недостатня компетентність, чим створюються умови для розтрат значних сум позичкових коштів.

Для уникнення майнової відповідальності за його неповернення злочинці використовують такі способи:

використовують документи про фіктивну дебіторську заборгованість;

вдаються до реорганізації, самоліквідації чи банкрутства юридичних осіб.

Як засвідчує практика, за участю банківських працівників можливі такі порушення:

  • — залучення посадових осіб банків до керівництва комерційними структурами для безперешкодного отримання кредитів;
  • — надання банками кредитів без укладання кредитних договорів або відповідних застав;
  • — укладення фіктивних угод між банком і комерційною структурою;
  • — сприяння керівництвом банків в отриманні комерційними структурами кредитів із малим відсотком сплати за його користування;
  • — приховування банком боржників, які несвоєчасно повертають кредити, або переведення наявного боргу на третіх осіб.

Ці правопорушення належать до сфери цивільно-правових, і якщо суб'єкт не має наміру привласнити кредит, то вони не переходять у сферу кримінально-правових, тобто притягнути до відповідальності боржника у таких випадках практично неможливо.

Найбільш ефективним способом підтвердження фактів розкрадання кредитів є їх документування на стадії негласної перевірки. При цьому необхідно мати на увазі, що серед кримінально не караних правопорушень необхідно довести намір спрямування злочинців на розкрадання коштів, які використовуються в обігу, що можна зробити, лише Прослідкувавши в комплексі весь ланцюжок протиправних діянь учасників кредитної угоди, починаючи з дій працівників відповідного банку, підприємств-посередників і розкрадачів кредитної позички. Для перевірки отриманої інформації про розкрадання таких коштів працівниками правоохоронних органів можуть використовуватись:

  • - угоди між Національним і комерційними банками на виділення коштів у кредит;
  • - витяг з поточного чи кредитного рахунків банку про переміщення грошових коштів, використаних позичальником;
  • - платіжні доручення на переказ грошових коштів; доручення на отримання товарів, приймання робіт чи послуг та прибуткові накладні;
  • - лист підприємства на ім'я постачальника продукції про переказ грошових коштів отримувачу;
  • - журнал реєстрації доручень та вихідних документів.

Одним із прикладів злочинної діяльності у банківській сфері була діяльність конвертаційних центрів. Окремі керівники комерційних банків, використовуючи для власних потреб прибуток, отриманий і результаті незаконної конвертації коштів (висновок був зроблений в процесі аналізу діяльності обмінних пунктів протягом останніх 7 років), утворили центри по нелегальній роботі з фінансовими коштами, так звані конвертаційні центри.

Для прикриття та створення безпечних умов своєї злочинної діяльності керівники банків через конвертаційні центри використали:

відкриття субрахунків при кореспондентських рахунках іноземних банків, укладаючи відповідні угоди з представниками банків-нерезидентів, що знаходяться в Україні;

відкриття рахунків фіктивним фірмам з діючою системою захисту від блокування на них коштів;

використання внутрішніх банківських рахунків у випадку крайньої необхідності;

захист коштів від блокування шляхом використання запасних рахунків фіктивних фірм;

відкриття і використання особових рахунків, що відкриті на підставних фізичних осіб;

- забезпечення надійного постачання валюти у будь-яких розмірах;

реєстрація фіктивних підприємств у країнах ближнього зарубіжжя та офшорних зонах;

відкриття рахунків у банках іноземних країн, переведення туди коштів та маніпулювання ними.

Отже, конвертаційні центри — це законспіровані і організовані злочинні угруповання, що діють як окрема структура або ж при комерційних банках для проведення протизаконних фінансових операцій. До складу конвертаційного центру входять:

керівники;

координатор-диспетчер;

низові виконавчі підрозділи;

постійні клієнти.

Варто відзначити, що самостійні конвертаційні центри чітко розподілили між собою сферу впливу та банки, з якими вони проводять постійні кредитно-розрахункові операції. При цьому відмічається стійкий зв'язок між ними, оскільки вони можуть кредитувати один одного як готівкою, так і проводити безготівкові операції. Крім цього між ними достатньо добре налагоджений інформаційний обмін нелегального курсу валют, даних щодо клієнтів, їх надійності, а також відомостей про активність та рівень вжиття заходів правоохоронними органами [32, с. 8].

Очолюють комерційні центри добре підготовлені в юридичному, економічному та організаційному плані особи. Вони забезпечують постійність клієнтів, підготовку юридичних документів на фіктивні фірми і виготовлення для них печаток, які використовуються при відкритті поточних рахунків у комерційних банках. При цьому вони заздалегідь домовляються з працівниками банків про спільні дії у випадку загрози блокування грошових коштів на фіктивному рахунку. Для цього, як правило, до банку подається лист фіктивного підприємства без дати і номера нібито про закриття рахунку самими клієнтами, що дозволяє банківським працівникам списати кошти з рахунку безпосередньо перед його блокуванням та негайно повідомити про це представників конвертаційного центру. У більшості випадків гроші списуються на "лоро", внутрішньобанківський або будь-який так званий "аварійний" рахунок, заздалегідь вказаний керівниками конвертаційного центру.

Після відкриття рахунку в банку його реквізити (номер, назва банку, МФО, код ЗКПО, назва підприємства, прізвище та ініціали директора) керівники конвертаційного центру повідомляють особі, дії якої є координаційно-диспетчерськими. Така особа забезпечує взаємозв'язок та взаємодію, веде облік усієї діяльності і проходження коштів. Першочерговим завданням координатора-диспетчера є повідомлення низових підрозділів конвертаційного центру про нові дані рахунку фіктивного підприємства, а також прийняття поточного курсу валют. Крім цього ним протягом робочого часу ведеться постійний зв'язок і інформаційне забезпечення свого керівництва, операторів банків і представників низових підрозділів. Представники низових підрозділів, отримавши від координатора відомості щодо діючих реквізитів фіктивного підприємства, передають їх своїм постійним клієнтам зареєстрованих належним чином підприємств, що здійснюють постійний обіг коштів і ухиляються від сплати податків до державного бюджету Відмічаються випадки причетності до їх діяльності представників державних структур.

Незважаючи на те, що низові підрозділи займаються пошуком та підбором нових клієнтів, перевага надається вже перевіреним в процесі безпосередньої роботи. Для цього низові підрозділи пропонують клієнтам надсилати на рахунок не більше 80 тис. гривень одразу, оскільки така сума не підпадає під вивчення працівниками сектору фінансового моніторингу банків.

Правопорушниками застосовується наступний механізм конвертування коштів: клієнт, дізнавшись від низового підрозділу про напрямок використання коштів, переводить їх на вказаний йому рахунок, повідомляючи при цьому, яке призначення зручніше вказати у платіжному дорученні. Низовий підрозділ, по-перше, заготовляє клієнту пакет фіктивних документів, якими обґрунтовується призначення платежу, а по-друге, готує суму, яка отримується або у головному офісі конвертаційного центру, або береться з власних запасів. Необхідно відзначити, що достатня кількість готівки в центральному офісі є в наявності не завжди, тоді координатор може направити одну низову ланку до іншої і забезпечити підготовку достатньої суми для її передачі клієнтові.

Основна сума готівки утримується у спеціальному місці, яким можуть бути депозитні банківські комірки, встановлені сейфи у банках та інше. Клієнти через невеликий проміжок часу особисто або через довірених осіб від низового підрозділу отримують готівку разом з пакетом фіктивних документів, що обґрунтовують призначення платежу. Разом з тим, за бажанням клієнта, представники конвертаційного центру доставляють готівку власноручно.

На практиці правопорушниками використовується і де в чому протилежна процедура, за якої клієнту, якому надається готівка конвертаційним центром, потрібні безготівкові виплати. Як правило, клієнт висловлює бажання, щоб оплату здійснила сама фірма, а він, за дорученням на фіктивну особу, отримає оплачений товар для подальшої Його реалізації за готівку, ухилившись від сплати податків до державного бюджету. При цьому, крім платіжного доручення з відбитком печатки фіктивного підприємства, яке здійснило перерахування певної суми, клієнт не потребує інших документів.

Для повного розуміння згаданої вище схеми обігу коштів варто розглянути такий стандартний приклад. V підприємства чи державній структурі на поточному рахунку в банку знаходяться певні кошти. Якщо керівники мають намір незаконним шляхом їх конвертувати, одержавши готівкою, та ухилитися при цьому від сплати податків до державного бюджету, то вони, погодивши свої дії з конвертаційним центром, переводять гроші на один із рахунків фіктивного підприємства з визначенням платежу, що немов би несе витрати за надання транспортних послуг, маркетинг чи виконання ремонтних робіт, а насправді отримує готівку та підроблені документи фіктивного підприємства (угоду, рахунок-фактуру, акт виконання робіт, накладну тощо) для відображення їх у зведених документах бухгалтерського обліку, чим підтверджуються витрати. Готівка ж у такому випадку використовується за бажанням керівників фірм.

Отже, на сьогодні на фінансовому ринку склалася ситуація, за якої механізм переведення безготівкових коштів у готівкові чи навпаки сформований повністю. Що стосується діяльності конвертаційних центрів, то вони отримують прибуток на курсовій різниці нелегального обігу. Як правило, через 7—15 днів керівники конвертаційного центру повідомляють координатору нові реквізити чергового фіктивного підприємства, а той, у свою чергу, передає їх низовим підрозділам, після чого ті — клієнтам. Така схема передбачає подальший обіг нелегальних коштів та ухилення від сплати податків до державного бюджету.

 
<<   ЗМІСТ   >>