Структура грошового обігу

Відмінності в характері економічних відносин між суб'єктами грошового обігу дають підстави структурувати його на три сектори:

• — грошовий обіг (характерний еквівалентним, але безповоротним (одностороннім) рухом грошей від споживача до виробника);
• — фінансовий (охоплює фінансові відносини, які зумовлюють безповоротний нееквівалентний характер створення та використання грошових коштів);
• — кредитний (перерозподіл грошей між господарськими суб'єктами здійснюється на не еквівалентній, але поворотній платній основі).

Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий обіг, він поділяється на безготівковий та готівковий.

Маса грошей, що обслуговує грошовий обіг

Грошова маса — це сукупність залишків грошей у всіх їх формах, які є в розпорядженні суб'єктів грошового обігу на певний момент. Для визначення обсягу та структури грошової маси застосовується відповідний набір грошових агрегатів (це визначено законодавством, відповідно до ступеня ліквідності, специфічне угруповання ліквідних активів). Основними принципами формування грошових агрегатів е:

• 1. Грошова маса — це не лише готівкові гроші, а й депозитні.
• 2. Уся грошова маса поділяється на ту, що є в обігу, і ту, яка накопичується та виконує функцію збереження вартості.
• 3. Сукупна грошова маса — це також банківські вклади, депозити та цінні папери з фіксованим доходом.

Грошові агрегати будуються через приєднання до попередніх величин нових грошових компонентів у послідовності, що характеризує зменшення їх ліквідності.

Для країн з розвинутою ринковою економікою характерні такі грошові агрегати:

• 1. Агрегат М1 містить найбільш ліквідні грошові елементи:
  • — готівка (банкноти — особливий різновид кредитних грошей, емісію яких здійснює центральний банк;
  • — казначейські (скарбничі) білети, пов'язані з фінансуванням дефіциту державного бюджету; розмінні монети);
  • — банківські вклади до запитання (трансакційні депозити).
• 2. Агрегат М2 містить грошові форми агрегату М1 і строкові та ощадні вклади в комерційних банках.
• 3. Агрегат М3 містить грошові форми агрегату М2, депозитні сертифікати, ощадні вклади в спеціалізованих кредитних установах й інші види фінансових активів. У окремих країнах банківська статистика виділяє ще й агрегат L, який містить агрегат М3, а також банківські акцепти, комерційні папери, державні цінні папери та ін. Вважається, що агрегат L повністю охоплює і характеризує грошову масу в країні.

З 1993 р. НБУ визначає структуру грошової маси відповідно до агрегатного методу, а саме:

М0 = готівка (гроші поза банками);

М1 = М0 + депозити до запитання;

М2 = М1 + строкові депозити й інші кошти (валютні заощадження);

МЗ = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями.

Крім грошових агрегатів, НБУ визначає показник, що називається грошовою базою, — це гроші, які не беруть участі в кредитному та грошовому обігах, але створюють базу для їх розширення. Вона охоплює М0, готівку в касах банків і резерви комерційних банків на їх рахунках у НБУ.

Швидкість обігу грошей

Швидкість обігу грошей — це показник переходу грошей від одного суб'єкта грошових відносин до іншого при обслуговуванні економічних операцій за певний період. Він показує, скільки в середньому за рік певна грошова одиниця витрачається на купівлю товарів і послуг. Виходячи з рівняння обміну Фішера

швидкість обігу грошей дорівнює

де Q — фізичний обсяг товарів і послуг, що реалізуються; Р — рівень цін товарів і послуг; М — маса грошей, що перебуває в обігу.

Статистично показник швидкості обігу грошей визначається або кількістю обігів певної грошової одиниці за певний період часу, або тривалістю одного обігу.

Фактори, що впливають на швидкість обігу грошей:

• — обсяг, структура та ефективність суспільного виробництва;
• — величина і швидкість товарних потоків на стадії обміну;
• — рівень розвитку ринкових зв'язків між суб'єктами процесу відтворення;
• — збалансованість попиту та пропозиції на ринку;
• — рівень розвитку маркетингу;
• — рівень інфляції;
• — рівень розвитку економічної інфраструктури, транспорту, торгівлі, банківської справи і ринку ЦП.

Отже, швидкість обігу грошей обернено пропорційна пропозиції грошової маси (при зменшенні кількості грошей, яка обслуговує певну величину ВНП, швидкість обігу кожної грошової одиниці зростає). Недостатність грошової маси, необхідної для обслуговування обігу товарів і послуг, компенсується прискоренням швидкості обігу грошей. Таке прискорення здійснюється автоматично методом саморегулювання.