Повна версія

Головна arrow Педагогіка arrow Соціальна педагогіка

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Планування студентом самостійної навчальної діяльності

Самостійна навчальна діяльність — це один із методів навчання і самоосвіти, в процесі якої студент виступає як активна творча особистість. Ядром такої діяльності є навчальна самосвідомість, тобто усвідомлення студентом мотивів, цілей, прийомів учіння, усвідомлення себе самого як суб'єкта навчальної діяльності, який організовує, спрямовує і контролює процес навчання. Активність особистості студента проявляється у постановці цілей самостійної роботи, її плануванні, визначенні способів, самоконтролі, оцінці результатів тощо. Самостійна навчальна діяльність студентів має професійну спрямованість, при цьому значно підсилюються професійні мотиви самоосвіти та самовиховання.

Планування — когнітивний та інтелектуально-вольовий процес створення образу майбутньої діяльності (її цілей, послідовності, очікуваних результатів).

Сутність планування як вихідного положення НОП полягає у реалізації таких закономірностей:

  • 1) мисленнєве прогнозування процесу і результату діяльності;
  • 2) формування системи діяльності складає основу для розробки науково обгрунтованого плану.

Сутність планування самостійної навчальної діяльності полягає у побудові системи цієї роботи. Системний підхід — це водночас і планомірний, цілісний підхід, який потребує не тільки внутрішньої, а й зовнішньої упорядкованості діяльності з урахуванням усіх чинників та обставин.

Етапи розробки плану.

На початковому етапі необхідно знайти потрібну сукупність елементів, виявити основні складові цілісної діяльності. Кількість елементів має бути мінімальною, але забезпечувати успішність функціонування системи. Кожне завдання (складова мети) цілісної діяльності є вузловим питанням плану, елементом системи.

Другий етап формування системи полягає у розкритті функціональних властивостей кожного елементу, який має виконувати відносно самостійну функцію у системі. Цей етап також пов'язаний з визначенням мети, особливо з оптимізацією цілей.

Третій етап формування системи навчальної діяльності пов'язаний з установленням причинно-наслідкових зв'язків і створенням їхньої внутрішньої структури (способу організації). Все зайве відкидається. Міцність причинно-наслідкових зв'язків є запорукою логіки побудови елементів у системі.

Ефективна організація самостійної навчальної діяльності передбачає: постановку мети, продумування способу праці, раціональне виконання мисленнєвих операцій (аналізу, узагальнення, порівняння, доказу тощо), зіставлення мети роботи та її результатів. Активна позиція, яка необхідна в процесі такої роботи, потребує високого рівня сформованості організаційних умінь.

Під організаційними уміннями пізнавальної діяльності розуміють уміння, що забезпечують найбільшу інтенсивність пізнання. Виділяють такі етапи формування організаційних умінь.

Перший етап пов'язаний з умінням чітко формулювати освітнє завдання, при цьому також усвідомлюються значущість організаційних умінь і залежність вибору засобів досягнення результатів від характеру освітнього завдання.

Другий етап полягає в побудові своєї діяльності залежно від рівня наявних знань. Аналіз рівня засвоєння матеріалу та постановка нових пізнавальних завдань вимагають висунення гіпотези, визначення плану розв'язання проблеми та перевірки гіпотези на практиці шляхом реалізації попереднього плану.

Третій етап полягає у формуванні мотиваційної сфери навчальної діяльності. Особливу значущість набувають соціальні мотиви, мотиви професійного самовдосконалення тощо. В цьому випадку самостійна навчальна діяльність стає особисто значущою і зумовлює активність студентів у пізнавальній діяльності.

Процес планування самостійної навчальної діяльності — процес творчий, оскільки кожний навчальний предмет, кожний вид навчальної діяльності мають свою специфіку. Проте загальна методика планування має такі складові:

  • а) оцінювання навчальної або пізнавальної ситуації з позиції головної мети;
  • б) обґрунтоване передбачення процесу і результатів навчальної діяльності і пов'язане з ним визначення безпосередніх, конкретних цілей і завдань;
  • в) розробка програми методів, засобів їх реалізації;
  • г) точний розрахунок навчальної праці та пізнавальної діяльності у просторі і часі;
  • д) визначення системи обліку і контролю за процесом і результатом навчання.

Під час планування власної навчальної діяльності формування загальної мети прогнозує самостійну навчальну діяльність, дає змогу бачити сам процес і результати праці. Відсутність кінцевої мети може відволікати від головного, перешкоджає встановленню зв'язків між частинами цілого тощо. Все це робить складнішим навчальну діяльність, знижує її результативність .

Система часткових цілей полегшує можливість сформулювати систему дій, знайти доцільні методи, засоби. Якщо загальну мету не уточнювати, то це утруднює розумову діяльність.

Планування дає змогу визначити послідовність навчальних дій, а це, в свою чергу, сприяє виявленню причинно-наслідкових зв'язків між окремими завданнями, блоками матеріалу.

Система роботи за часом — це визначення необхідного часу на кожний вид навчальної діяльності, при цьому розрахунок навчальної праці у просторі та часі — виваженість власних знань, умінь, навичок, організаторських здатностей, ступеня підготовленості, уміння раціонально й ефективно навчатися з урахуванням усіх обставин, що плануються. В процесі планування також ураховуються власні здібності, наявні умови та засоби праці, можливість їх використання (навчальна та наукова література, ТЗН, комп'ютерні навчальні програми тощо). Під час планування самостійної навчальної діяльності студенту також необхідно не тільки враховувати всі фактори та обставини, які можуть позитивно чи негативно впливати на цей процес, а й передбачати форми самоконтролю і самоперевірки (бажано на кожному етапі плану), що дає змогу вчасно вносити корективи у власну навчальну діяльність.

Планування самостійної навчальної діяльності сприяє розвитку у студентів рефлексії — мисленнєво-діяльнісному процесові, за допомогою якого суб'єкт освіти усвідомлено та чуттєво "переживає" власну діяльність. Рефлексія — джерело внутрішнього досвіду, спосіб самопізнання. Вона дає змогу студенту усвідомити свою індивідуальність і підібрати засоби для підвищення ефективності своєї навчальної діяльності у подальшому. На основі рефлексії студент може не лише планувати майбутню діяльність, а й будувати її реалістичну структурну основу.

 
<<   ЗМІСТ   >>