Повна версія

Головна arrow Психологія arrow Психодіагностика

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Суб'єктивні методики

Суб'єктивність цих методик визначається не протиставленням певному об'єктивному виміру, а тим, що психологічне вимірювання здійснюється на основі особистої інформації, наданої досліджуваним. Вплив суб'єктивного фактора на кінцевий результат помітніший, оскільки відповіді досліджуваного більше залежать від його настрою, стану, рівня інтелекту, розуміння теми опитування і змісту питання. Тому питальники формуються з урахуванням захисту від суб'єктивного фактора. Суб'єктивні методики можна поділити на кілька видів. До першого виду належать особистісні та спеціальні опитувальники, анкети, інтерв'ю, метод опису власної поведінки у певних ситуаціях, методики герменевтики тощо.

Особистісні та спеціальні опитувальники, анкети, інтерв'ю

Ці методи призначені для збирання, оброблення й інтерпретації відповідей досліджуваних у формі багато-альтернативного, дихотомічного або відкритого переліку питань-тверджень щодо однієї або кількох тем. Як правило, переліки будуються за принципом прямого або непрямого опитування.

Прямі опитувальники й анкети не дають змоги уникнути суб'єктивізму і застосовуються в ситуаціях, коли досліджувані не прагнуть приховати істину або їх особистісні особливості мало позначаються на відповідях.

Непрямі опитувальники містять питання, що відображають похідну другого або третього порядку істинної ознаки досліджуваного явища, тобто питання тесту відображають лише прихований зміст теми, що цікавить дослідника. Наприклад, дослідження шизоїдної акцентуації характеру в клінічних питальниках вимагає отримання оцінки ступеня аутизації суб'єкта, тобто однією з ознак другого порядку шизоїдності є аутизм. Ознакою третього порядку аутизму є небажання людини перебувати в галасливих, багатолюдних компаніях. Отже, питання в тесті може мати таку редакцію: "Ви любите бувати на веселих, галасливих вечірках?".

Особистісні питальники й анкети найпоширеніші в практичній психології. Вони прості у застосуванні, обробленні та інтерпретації, хоча деякі мають відносно низьку надійність і валідність.

До цієї групи належать тести, що досліджують особливості характеру людини, - характерологічні опитувальники: "Мінесотський багатоаспектний особистісний питальник" - ММРІ(С. Хатуей, Дж. Маккінлі, 1940); "Особистісний питальник Бехтєревського інституту" (ЛОБІ) - діагностика хворих із хронічними і соматичними захворюваннями (1983); "Мічиганський скринінг-тест алкоголізму" - раннє виявлення алкоголізації (М. Селзер, 1971); "Патохарактерологічний діагностичний опиту-вальник" (Е. Лічко, 1970); питальник "Шістнадцять особистісних факторів" - 16-РР (Р.-Б. Кеттел, 1950); "Питальник Шмішека" - оцінювання типів акцентуації (Г. Шмішек, 1970); "Тест гумористичних фраз" -ТГФ - оцінювання особистісних особливостей людини, пов'язаних із розумінням гумору (А. Шмелев, В. Болдирєва, 1982); "Опитувальник самоставлення" - дослідження комплексу факторів самоставлення (В. Столін, 1985); "Особовий питальник Айзенка" - ЕРІ-63; ЕР(}-69 (Г.-Ю. Айзенк, С. Айзенк, 1963, 1969); "Характерологічні акцентуації особистості і нервово-психічна нестійкість" (Д. Шпаченко, 1986); "Методика різнобічного дослідження особистості в модифікації ММРІ" (розробка НДІ ім. В. Бехтерева); багаторівневий особистісний питальник "Адаптивність" (А. Маклаков, С. Чермянін, 1990); "Питальник саморозкриття" - модифікація питальника С. Джурарда (С. Джурард, 1958); "Питальник Кейрсі" - оцінювання типових способів поведінки і особистісних характеристик (1995); "Психодіагностичний тест" (ПДТ) (розроблений на основі ММРІ, 16-РР) (В. Мірошників, Л. Ямпольський, 1985); "Анкета прогноз" (А. Баранів, С. Чермянін); "Опитувальник Стреляу" (Я. Стреляу, адаптація МДУ, 1987) - визначення типу темпераменту.

Опитувальники мотивацій призначені для дослідження мотиваційної сфери людини. До них належать: "Опитувальник потреби в досягненні" - оцінювання особливостей мотивації досягнення (Ю. Орлов, 1978); "Шкала мотивації досягнення" (Т. Гесьме, Р. Нігард, 1970); "Шкала досягнень з перевагою ризику" (А. Мехрабіан, 1968); "Опитувальник Херманса" -оцінювання мотивації у дітей 10-16 років (1971) і дорослих (1976) (X. Херманс, 1970); "Диференціально-діагностичний опитувальник" - ДДО - оцінювання спрямованості особистості (Є. Климов, 1972); "Професійно-особистісний опитувальник" - оцінювання військово-професійної спрямованості молоді (П. Петров, А. Ростунов, 1985); "Особистісний орієнтацій-ний опитувальник", модифікації - "Особистісна спрямованість", "Ціннісні орієнтації особистості", "Орієнтувальна анкета" (М. Басе; адаптація В. Смекал, М. Кучер, ЧССР, публ. 1977); "Шкала оцінки мотивації до досягнення мети" (Т. Елерс); "Методика оцінки мотивації до уникнення невдачі" - самозахист (Т. Елерс; адаптація М. Котик, 1981); "Питальник мотивації схвалення" (Д. Краун, Д. Марлоу, адаптація: В. Маріщук та ін., 1984); "Методика для вимірювання мотивації афіліації" (А. Мехрабіан); "Методика діагностики ціннісних орієнтації" (М. Рокич); "Особистісний питальник мотивації" (Б. Кулагін, 1981); "Питальник особистісних орієнтації" (адаптація МДУ, 1987).

Опитувальники оцінювання емоційно-вольових якостей використовують для дослідження емоційно-вольової сфери людини: "Шафи вияву тривожності" - MAS (Ж. Тейлор, 1953); "Шкала локус-контролю" - Locus Control Scale (Дж. Роттер, 1950); "Питальник рівня суб'єктивного контролю" - РСК (Є. Бажин, О. Голинкі-на, О. Еткінд, 1984); "Тест-питальник суб'єктивної локалізації контролю" - СЛК (С. Пантелєєв, В. Столін); "Питальник вольового самоконтролю" - ВСК (А. Звєрков, Е. Ейдеман); "Методика дослідження комунікативної особи-стісної тривожності" - KOT; "Шкала реактивної і осо-бистісної тривожності" - ШРОТ (Ч. Спілбергер, 1966, адаптація: Ю. Ханін, 1976); "Тест диференціальної самооцінки функціонального стану" - САН (В. Доскін, Н. Лаврентьєва, П. Мірошников, В. Шарай, 1977); "Питальник самооцінки емоційного стану" (А. Весман, Д. Рікс); "Методика дослідження ставлення до себе" - Q-сортування (1990); "Методика оцінювання впевненості у собі" (С. Рейзас, публ. в 1990); "Тест-питальник самоставлення" - ПСС (В. Столін, С. Пантелєєв, 1987); "Шкала ризику" - RSK - оцінювання тенденції до ризику в умовах фізичної небезпеки (Г. Шуберт).

Опитувальники оцінювання комунікативних якостей використовують для дослідження таких якостей особистості, як товариськість, уміння організовувати і керувати людьми, а також міжособистісних стосунків у групі: "Комунікативні та організаторські схильності" - КОС (В. Синявський, В. Федорошин); "Загальна здатність до управлінської діяльності" - ЗЗУД (Л. Кудряшова, 1986); анкета "Міжособистісна діагностика стилю взаємодії" - МДСВ, або "Оцінювання типів реагування у конфліктних ситуаціях" (К. Томас); "Оцінювання ціннісно-орієнтаційної єдності" - ЦОЄ - рангування якостей об'єктів - оцінювання ціннісно-орієнтаційної єдності як міри подібності оцінок (А. Петровський, 1979); питальник "Методика соціально-психологічної самоатестації колективу" (Р. Немов, 1982); "Методика визначення рівня соціально-психологічного розвитку колективу" (Р. Немов, 1980); "Методика для вивчення соціально-психологичного клімату первинного виробничого колективу" (А. Лутошкін, 1977); "Експрес-методика діагностики соціально-психологічного клімату" (А. Шалито, О. Михалюк, 1990); "Методика діагностики соціально-психологічного клімату" (Б. Пари-гін, 1981); " Методика оцінювання психологічної атмосфери у групі" (Ф. Фідлер, адаптація: Ю. Ханін, 1980); "Методика оцінювання задоволеності від належності до групи" (А. Головановський, 1980); "Питальник задоволеності працею" (В. Захаров, 1982); "Питальник для вивчення привабливості праці" - ППР-1 (В. Снєтков, 1990); "Методика оцінювання задоволеності груповим членством" (Р. Кричевський, М. Смір'янова); "Методика міжособистісної діагностики" - ІСЬ (Т. Лірі, Р. Лафорж, Р. Сакзек); "Методика діагностики виробничого конфлікту" - присвоєння об'єкту певного кольору (С. Шур-кін); "Соціометрія" (Дж. Морено, 1951).

Метод опису власної поведінки у певних ситуаціях

За допомогою цих методів досліджують поведінку людини атипових або нетипових екстремальних ситуаціях. Ситуація, на думку розробників тестів, є об'єктивно-особистісним зрізом життєдіяльності людини, одиницею психологічного аналізу і містить концентроване віддзеркалення особистості суб'єкта. Прикладами такого підходу є методи дослідження та інтерпретації творів досліджуваних на те-му-спогад, а також "Метод послідовної динамічної оцінки" - МПДО (Б. Шведін, 1989).

Методики герменевтики

Суть їх полягає в нетрадиційному переживанні дослідником стану досліджуваного, коли психолог "входить в образ" досліджуваного і "зсередини" за допомогою певних ознак, що відображають життєдіяльність індивіда, прагне зрозуміти мотивацію і зміст його вчинків. Такими методиками є: фізіогномічне спостереження; оцінювання структури репрезентативної системи людини (формалізація І. Носса, 1995) у вигляді формалізованого фрагмента нейролінгвістичного програмування (Р. Бендлер, Дж. Грюндер); фізіогномічне оцінювання особистості - ФОО (формалізація І. Носса, 1996); клінічна перехресна бесіда; цілеспрямоване спостереження.

 
<<   ЗМІСТ   >>