Повна версія

Головна arrow Право arrow Громадські об’єднання в Україні

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ДІЯЛЬНІСТЬ ІНОЗЕМНИХ ТА МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В УКРАЇНІ

Представництва міжнародних організацій в Україні

У сучасних міжнародних відносинах міжнародні організації відіграють значну роль як форма співпраці держав та багато­сторонньої дипломатії. Виникнення міжнародних організацій у XIX ст. – відображення та наслідок об'єктивної тенденції до інтернаціоналізації багатьох аспектів життя суспільства.

Починаючи зі створення у 1815 р. Центральної комісії навігації по Рейну, міжнародні організації мають власну компетенцію та повноваження. Новим етапом у розвитку було утворення перших міжнародних універсальних організацій – Всесвітньої телеграф­ної спілки (1865 р.) та Всесвітньої поштової спілки (1874 р.), які мали постійну структуру. Серед цих організацій розрізнюються міжурядові та неурядові міжнародні організації.

Міжнародна міжурядова організація – це об'єднання дер­жав, яке створене на постійній основі згідно з договором, що визначає цілі, принципи та компетенцію цієї організації, має спільні органи, а також міжнародні права й обов'язки в обсязі, встановленому в її установчому акті та необхідному для здійс­нення співпраці між державами-членами у відповідній сфері міжнародних відносин.

Міжнародна неурядова організація – це об'єднання громад­ських організацій, юридичних та фізичних осіб для вирішення спільних питань, визначених статутами цих організацій.

Нині у світі нараховується більше чотирьох тисяч міжнарод­них організацій, із них – близько 300 міжурядових.

Постійний характер міжнародних організацій, що відрізняє їх від міжнародних конференцій, закріплюється їх статутами або іншими установчими актами. Такими є багатосторонні до­говори, які, як правило, безстрокові. Постійний характер між­народних організацій відображається також і в тому, що у структурі їх органів поруч із органами, що працюють у сесійно­му порядку, є один або декілька органів, діючих постійно.

Розвиток міждержавних зв'язків, поширення міжнародної співпраці на нові галузі діяльності держав зумовлює збільшення чисельності та зростання ролі міжнародних організацій у сучас­ному світі.

Класифікація міжнародних організацій може здійснюватися за різними ознаками (соціально-політичними, географічними та ін.).

Серед міжнародних організацій розрізнюють універсальні, які прагнуть до глобального охоплення держав, та регіональні організації. За умови, щодо їх компетенції не входить вирішен­ня питань підтримання міжнародного миру та безпеки, можуть створюватися і міжрегіональні організації; вони становлять окрему категорію держав різних районів земної кулі, набувають певного вигляду, що залежить від сфери їх діяльності та складу, який не підлягає розширенню. Внаслідок цього такі організації не належать до числа універсальних.

Розрізнюють також відкриті міжнародні організації, всту­пити до яких може будь-яка зацікавлена держава, що визнає статут відповідної організації та зобов'язується його виконува­ти, та закриті міжнародні організації, у які певні держави не приймаються через ті чи інші причини.

Є міжнародні організації із загальною та спеціальною ком­петенцією. Найдокладнішою є класифікація міжнародних ор­ганізацій за предметом їх діяльності (наприклад, політичні, економічні, з питань транспорту, зв'язку та ін.).

Сукупність норм, що регламентують правове положення та діяльність міжнародних організацій, створює особливу галузь сучасного міжнародного права – право міжнародних органі­зацій.

Юридична природа міжнародних організацій визначається насамперед тим, що вони мають міждержавний характер, і є добровільними об'єднаннями. Цілі та принципи, порядок діяль­ності та обсяг компетенції кожної такої організації встанов­люються за угодою членів (статутом або іншим установчим актом).

Припинення діяльності організації також відбувається шля­хом узгодженого волевиявлення членів. Часто ліквідація ор­ганізації здійснюється шляхом підписання протоколу про роз­пуск. Так була ліквідована Рада економічної взаємодопомоги (РЕВ). 28 червня 1991 р. у Будапешті країни – члени РЕВ під­писали Протокол про розформування організації, що проісну­вала понад 40 років. Для врегулювання майнових суперечок та претензій був створений ліквідаційний комітет.

Діяльність міжнародних організацій не має суперечити основ­ним принципам міжнародного права. У межах своєї компетенції міжнародна організація виконує такі функції: інформаційну, контрольну, оперативну, нормотворчу та ін.

За правовим статусом та специфікою діяльності на території України можна виділити такі види організацій:

  • 1) представництва міжнародних організацій в Україні;
  • 2) національні організації України – члени міжнародних організацій;
  • 3) філії та представництва іноземних організацій, які діють на території України.

Представництва міжнародних організацій в Україні мають певні особливості у своєму правовому статусі. Представництва міжнародних міжурядових організацій, як правило, мають статус дипломатичних місій. Але й представництва неурядових організацій теж можуть мати аналогічний статус. Щоб скласти повне уявлення про такі представництва, звернемося до взає­мовідносин між Україною та Міжнародним комітетом Червоно­го Хреста (МКЧХ).

Згідно зі статутом від 24 червня 1998 р. МКЧХ, заснований у Женеві 1863 р. і офіційно визнаний Женевськими конвенція­ми і Міжнародними конференціями Червоного Хреста, є неза­лежною гуманітарною організацією, що володіє особливим ста­тусом.

Комітет – одна зі складових частин Міжнародного руху Чер­воного Хреста й Червоного Півмісяця. Міжнародний рух Чер­воного Хреста й Червоного Півмісяця (Рух) називається також Міжнародним Червоним Хрестом. До цього руху належать На­ціональні товариства Червоного Хреста й Червоного Півмісяця (Національні товариства), Міжнародний комітет Червоного Хреста (Міжнародний комітет або МКЧХ) і Міжнародна феде­рація товариств Червоного Хреста й Червоного Півмісяця.

Будучи асоціацією, діяльність якої визначається ст. 60 і на­ступними статтями Цивільного кодексу Швейцарії, МКЧХе юри­дичною особою. Штаб-квартира МКЧХ розташована у Женеві.

Роль МКЧХ полягає в такому:

  • а) відстоювати й поширювати основні принципи Руху: гуманність, неупередженість, нейтральність, незалежність, добровільність, єдність та універсальність;
  • б) визнавати кожне нове або реорганізоване національне суспільство, що задовольняє усім умовам визнання, викладеним у статуті Руху, а також повідомляти інші товариства про факт визнання;
  • в) виконувати завдання, покладені на нього Женевськими конвенціями, сприяти точному дотриманню положень міжнародного гуманітарного права, застосовуваного під час збройних конфліктів, і приймати будь-які скарги стосовно передбачуваних порушень цього права;
  • г) намагатися завжди забезпечувати захист і допомогу жертвам таких подій і їхніх прямих наслідків як серед військовослужбовців, так і серед цивільного населення як нейтральна установа, гуманітарна діяльність якої в основному здійснюється під час міжнародних та інших збройних конфліктів, а також під час внутрішнього безладу і хвилювань;

ґ) забезпечувати діяльність Центрального агентства розшуку, передбаченого Женевськими конвенціями;

  • д) передбачати збройні конфлікти, брати участь у навчанні медичного персоналу та підготовці медичного устаткування у взаємодії з Національними товариствами, військовими й цивільними медичними службами й іншими компетентними органами;
  • е) роз'яснювати положення міжнародного гуманітарного права, застосовуваного у період збройних конфліктів, і поширювати знання про нього, а також сприяти його розвитку;

є) здійснювати повноваження, покладені на нього Міжнарод­ною конференцією Червоного Хреста й Червоного Півмісяця (Міжнародною конференцією).

МКЧХ може виступати з будь-якою гуманітарною ініціати­вою, що відповідає його ролі винятково нейтральної й незалеж­ної установи й посередника, а також може розглядати будь-яке питання, що вимагає розгляду такою організацією.

МКЧХ підтримує тісні зв'язки з Національними товариства­ми. МКЧХ співпрацює з ними стосовно питань, що представля­ють спільний інтерес, таких як підготовка до дій під час зброй­них конфліктів, дотримання Женевських конвенцій, їхній роз­виток і ратифікація, а також поширення знань про основні принципи Руху і міжнародного гуманітарного права.

МКЧХ підтримує тісний зв'язок із Міжнародною федерацією товариств Червоного Хреста й Червоного Півмісяця. Він спів­працює з нею в питаннях, що представляють спільний інтерес, відповідно до уставу Руху й угод, укладених між МКЧХ і Феде­рацією.

Рух МКЧХ підтримує відносини з державними органами й будь-якою національною або міжнародною організацією, чию допомогу він вважає корисною.

Договір між урядом України і Міжнародним комітетом Чер­воного Хреста (МКЧХ) про відкриття Місії МКЧХ в Україні від 5 грудня 1995 р. так визначає статус Місії МКЧХ в Україні.

Уряд України, з одного боку, та Міжнародний комітет Чер­воного Хреста, з іншого, зважаючи на роботу, здійснену МКЧХ з надання допомоги і полегшення людських страждань, і його внесок у підтримку миру в світі, беручи до уваги інтереси Украї­ни і бажання, висловлене МКЧХ щодо заснування Місії з метою виконання завдань, покладених на нього згідно з Женевськими Конвенціями 1949 р. і Додатковими Протоколами 1977 р., учас­ницею яких є Україна, а також згідно зі Статутами Міжнарод­ного Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, і з метою зробити внесок у дотримання зобов'язань, узятих Україною щодо зазначених міжнародних договорів, враховуючи те, що Місія МКЧХ в Україні виконуватиме свій гуманітарний мандат і, зокрема, сприятиме діалогові з керівними органами з гумані­тарних питань, робитиме внесок у поширення знань про міжна­родне гуманітарне право і співпрацюватиме з Національними Товариствами Червоного Хреста, домовились про таке: статус Місії МКЧХ в Україні відповідає статусові інших органів між­урядових організацій в Україні.

Місія МКЧХ користується правами юридичної особи. Уряд України визнає, що Місія МКЧХ може брати на себе зобов'язання за контрактами, порушувати судові позови і набувати права, а також купувати і позбуватися рухомого і нерухомого майна.

Місія МКЧХ, її власність і активи, де б вони не були і хто б ними не розпоряджався, мають імунітет від будь-якої форми судового й адміністративного втручання, за винятком окремих випадків, коли МКЧХ однозначно відмовляється від свого іму­нітету.

Приміщення Місії МКЧХ недоторканне. Власність і активи МісІЇ МКЧХ, незалежно від їх місцезнаходження і власника, не підлягають обшуку, реквізиції, конфіскації, експропріації чи будь-яким іншим формам втручання шляхом виконавчих, су­дових, адміністративних або законодавчих дій. Процесуальні повідомлення, що надсилаються до Місії МКЧХ поштою, не мають юридичної чинності.

Архіви Місії МКЧХ і всі документи, що йому належать або зберігаються, е недоторканними, незалежно від місцезнахо­дження.

Місія МКЧХ може користуватися з офіційною метою і безпе­решкодно тими засобами зв'язку, які вона вважає доцільними у своїх контактах, зокрема штаб-квартирою МКЧХ у Женеві, іншими відповідними міжнародними інститутами, урядовими відомствами, юридичними чи приватними особами. Зокрема, місія МКЧХ має право встановлювати радіокомунікаційне об­ладнання у власних приміщеннях і користуватися пересувним обладнанням у межах території держави і звільняється від лі­цензійних зборів та інших, пов'язаних із цим відповідних зборів та сплат. Місія МКЧХ користуватиметься частотами, наданими їй для цієї мети, компетентними органами державної влади, згідно з Резолюцією № 10 (САМИ 1979) Міжнародного союзу електрозв'язку.

В усіх питаннях, пов'язаних із офіційним електрозв'язком, до Місії МКЧХ має бути не менш сприятливе ставлення, ніж до міжурядових організацій, стосовно пріоритетів, тарифів і зборів.

Місія МКЧХ має право утримувати національну чи іноземну валюту, інші фінансові активи, а також мати рахунки у будь-якій валюті і здійснювати операції за ними відповідно до законів і правил, що застосовуються до дипломатичних місій в Україні.

Місія МКЧХ користується правом вільно переміщувати фон­ди у національній чи іноземній валюті на території країни і за ЇЇ межами, також вільно конвертувати ці активи в інші валюти відповідно до законів і правил, що застосовуються до диплома­тичних місій в Україні.

Місія МКЧХ з її активами, прибутками і власністю звіль­няється від безпосереднього оподаткування, за винятком тих випадків, коли це стосується сплати комунальних послуг.

МКЧХ звільняється від усіх непрямих податків за придбан­ня великих партій товарів, призначених для офіційного ко­ристування, і закупівлі товарів для програм допомоги МКЧХ у країні перебування або в іншій країні. Уряд України вживає потрібні заходи для того, щоб звільнити МКЧХ від сплати таких податків і відшкодувати виплати. МКЧХ звільняється від мита і митних зборів або інших подібних сплат, а також від обмежень та заборон на імпорт, експорт чи транзит через Україну речей для офіційного користування і програм МКЧХ з надання допо­моги в Україні чи іншій країні. МКЧХ, зокрема, звільняється від зборів за переліт і посадку літаків, що перевозять вантажі для надання допомоги в Україні або транзитом.

Статус членів делегації:

  • 1. Члени Місії (не є громадянами України), які мають конт­ракт із штаб-квартирою МКЧХ у Женеві, а також їхні сім'ї ма­ють той самий статус, що й члени дипломатичних місій.
  • 2. Вони користуються імунітетом від арешту чи затримання і арешту багажу, що їм належить, а також від судового наказу будь-якого рівня щодо всього сказаного, написаного або скоє­ного ними під час виконання службового обов'язку, імунітетом від будь-якого судового переслідування, навіть після того, як вони припинили роботу в делегації. Вони не можуть виступати свідками.
  • 3. Їхні приватні помешкання, транспортні засоби, докумен­ти, рукописи та інші власні речі є недоторканними.
  • 4. Члени Місії, які не є громадянами України, та їхні сім'ї звільняються від усіх імміграційних обмежень, правил реєст­рації іноземних громадян та військового обов'язку в країні пе­ребування.
  • 5. Обійнявши посаду, члени Місії, які не є громадянами Украї­ни, мають право ввозити свої особисті речі без обкладення ми­том. Усі вони мають також право на імпорт без мита транспорт­ного засобу для власного користування. Під час від'їзду вони користуються такими самими пільгами.
  • 6. Члени Місії, які не є громадянами України, мають право на продаж особистих речей в Україні за таких самих умов, що й члени дипломатичних місій.
  • 7. У разі внутрішніх заворушень чи внутрішнього конфлікту, членам Місії, які не є громадянами України, та їхнім родичам надаються потрібні засоби для виїзду з країни, якщо вони того бажають, засобами, які, на їхню думку, є якнайшвидшими і якнайбезпечнішими.
  • 8. Члени Місії, які не є громадянами України, користуються під час обміну валют тими самими пільгами, що й члени дипло­матичних місій.
  • 9. Члени Місії, які не є громадянами України, звільняються від усіх податків на заробітну плату та інші винагороди, що сплачує Місія МКЧХ або які надходять з-за меж України.
  • 10. Окрім згаданих вище пільг та імунітетів, голова Місії МКЧХ, його заступник і їхні сім'ї мають такий самий статус, що надається головам дипломатичних місій, акредитованих яри Уряді України, згідно з Віденською конвенцією про дипломатичні відносини від 18 квітня 1961 р.
  • 11. Члени Місії, які є громадянами України, не мають імуні­тету, пільг та засобів (пункти 1–9), за винятком імунітету від судового переслідування щодо дій, учинених ними під час ви­конання своїх службових обов'язків.
  • 12. Місія інформує компетентні органи про прибуття та виїзд із країни, а також про посади й обов'язки персоналу, який пра­цює в Україні.
  • 13. Члени Місії зобов'язуються поважати чинні закони і постанови з моменту прибуття до країни та можуть користува­тися їхнім захистом.

Представники МКЧХ, котрі прибувають у короткотермінове відрядження до України, користуються пільгами та імунітетом, визначеним у пунктах 2, 3, 4, 7 і 8.

  • 14. Члени Місії і представники МКЧХ, які прибувають із короткотерміновим відрядженням, мають при собі такий документ – Посвідчення особи і свідоцтво про відрядження, що засвідчує особу власника і його статус члена персоналу МКЧХ. Органи влади України визнають цей документ чинним для подорожі. Уразі його пред'явлення власником вони полегшують перетин державного кордону України і подорожування країною.
  • 15. Місія МКЧХ постійно співпрацює з владою, щоб не до­пустити зловживань пільгами, імунітетом і засобами, передба­ченими цією угодою.
  • 16. Місія МКЧХ може позбавити імунітету будь-якого члена Місії там, де, на його думку, цей імунітет заважатиме здійснен­ню правосуддя і може бути знятий, не завдаючи шкоди інтере­сам МКЧХ.
  • 17. Усі спори між сторонами, що виникають унаслідок тлу­мачення чи виконання цієї угоди, вирішуються між сторонами шляхом переговорів.
  • 18. Сторони угоди враховують національні інтереси України та інтереси МКЧХ щодо його діяльності. Вони роблять усе мож­ливе, щоб врегулювати конфлікти справедливо й у дусі доброї волі, а також із розсудливістю, яка є суттєво важливою для збереження добрих відносин між сторонами.

Якщо не вдається врегулювати спори шляхом переговорів, спір передається до арбітражного суду, що складається із трьох арбітражних суддів: першого призначає президент МКЧХ, дру­гого – уряд України, третього обирають обидві сторони або, якщо вони не можуть дійти згоди, президент Міжнародного суду. Рішення суду в такому складі є остаточним. Поправки до положень цієї угоди можуть бути віднесені будь-коли за домо­вленістю між сторонами.

Уряд України і МКЧХ можуть домовлятися про укладення додаткових угод.

Уряд України та МКЧХ можуть денонсувати цю угоду, попе­редньо повідомивши іншу сторону щонайменше за шість міся­ців, після чого ця угода втрачає чинність.

 
<<   ЗМІСТ   >>