Адам Сміт - творець економічної науки

В історії економічної думки Англійський економіст Адам Сміт (1723-1790 рр.) займає особливе місце. Він є творцем економічної науки. Історична заслуга великого вченого полягає в тому, що він узагальнив і систематизував накопичені до нього економічні знання. Здійснив глибоке теоретичне дослідження ринкової економіки, що дало змогу виявити субординовану систему економічних категорій і принципів, а наступним поколінням економістів створити власні системи економічних вчень.

У праці "Дослідження про природу і причини багатства народів" (1776) започаткував систематизований виклад політичної економії. Він досліджує "людину економічну", не ізолюючи її від інших аспектів людського буття. А. Сміт ствердно називає першоджерелом багатства працю. На його думку, основним фактором зростання багатства та "загального добробуту" є поділ праці, який веде до збільшення продуктивності життєдіяльності людини. Поділ праці та обмін передбачають наявність знаряддя обміну. Таким знаряддям є гроші. Гроші мають товарну природу і виконують важливу функцію як засіб обігу. Щодо поняття вартості, то воно розглядається як "цінність". Цінність має подвійне значення - корисність та можливість придбання інших предметів. Корисність є "цінністю у споживанні", а можливість придбання - "цінністю в обміні". Мінова (природна цінність, що визначається через працю) цінність товару для товаровиробника визначатиметься кількістю чужої праці, яку він може одержати в обмін на одиницю свого товару. У кінцевому підсумку цінність у Сміта - це сума первинних доходів: заробітна плата, прибуток та рента. Цілісною субстанцією первинних доходів є праця, уречевлена в товарах, які одержують через обмін. Основними факторами та причинами відхилення ринкової ціни (за якою продається товар) від природної (грошового виміру цінностей) є попит та пропозиція. За умов природного стану (вільної конкуренції) вони зумовлюють тяжіння руху товарних потоків до стану ринкової рівноваги. Стержнем економічних поглядів А. Сміта є потреба та важливість нагромадження капіталу. Капітал - це рушійна сила економічного процесу, це запас продукції (не використаний для споживання), що дає прибуток. Уперше капітал було поділено на основний (знаряддя праці, продуктивні сили) та оборотний (гроші, сировина, готова продукція). За А. Смітом, податки - "необхідне зло".

Отже, ідеї А. Сміта стали тією основою, на якій згодом розвивалася політична економія. Все нові й нові дослідники постійно відкривають у ньому невідомі раніше грані.

Загальна характеристика економіки та економічних теорій індустріальної епохи

Епоха машин настає тоді, коли з'являються ринок попиту та пропонування, підприємець, кредит, нарешті, коли є вільнонайманий працівник з технічними знаннями, які він здобуває, як правило, коштом підприємця.

Поява машини для виробництва предметів масового попиту відрізняє західну цивілізацію від східної.

Промисловий переворот - це загальносвітовий процес переходу від мануфактурного виробництва з ремісничою технікою і технологією до фабрично-заводського розширеного товарного виробництва, створеного на основі використання машинної техніки, технології та вільнонайманої робочої сили.

Промисловий переворот як економічне поняття з'являється лише у XX ст., зокрема у праці А. Тойнбі "Розуміння історії".

До характерних рис промислового перевороту як світового економічного процесу слід віднести:

• - використання у промисловому виробництві робочих машин та механізмів;
• - використання парових машин;
• - поступове створення національної машинобудівної галузі;
• - зростання ролі в соціально-економічному житті суспільства буржуазії (зокрема, купців, фабрикантів) та пролетаріату.

До основних передумов промислового перевороту потрібно віднести:

• - зростання потреб ринку у промислових товарах (промисловий переворот забезпечив формування елементів вільної конкуренції - 18251875 рр.);
• - активний розвиток товарно-грошових відносин (світова торгівля); зростання вивільнених капіталів; зростання вивільненої робочої сили із сільського господарства;
• - активний розвиток науки і техніки.

Економічний розвиток кожної країни має свої особливості [1].

Промисловий переворот, як світовий економічний процес, зумовив існування у період з 1815 до 1875 року так званої системи вільної конкуренції [2].

Із завершенням промислового перевороту розпочався етап індустріального розвитку суспільства. Основним його змістом був процес створення великого машинного виробництва в усіх галузях господарства. Індустріалізація забезпечила перевагу промисловості над сільським господарством, важкої індустрії над легкою [3].

Індустріалізацію як світовий економічний процес зумовив другий етап науково-технічної революції, що розпочався у останній третині XIX ст.[4]

Під час індустріалізації відбувається концентрація виробництва і серйозні зміни в самій структурі економіки, організації та управлінні виробництвом - виникають монополії, акціонерні товариства. Це свідчило про завершення періоду вільної конкуренції та початок практикування несумлінної конкуренції, в основі якої лежала боротьба за ринки сировинних та трудових ресурсів, ринки збуту, кредити тощо. Кількість дрібних підприємств у світовому господарстві у кінці XIX ст. різко зменшувалася з 50 до 30 %. Структура ринку перейшла в новий стан монополістичної конкуренції [5].

Нові економічні процеси, соціально-економічні зміни відображалися в розмаїтті економічної думки. Формується т. з. критичний напрям політичної економії, різні економічні школи: історична, нова історична, австрійська, кембриджська, американська, шведська, математична.

У 40-х роках XIX ст. створювалися англійські чартистські організації, активізовувалися політичні виступи робітників - виник марксизм.

Економічна дійсність початку 20 століття, зокрема активний процес монополізації світового виробництва, зумовили розвиток теорії монополістичної і недосконалої конкуренції [6].

Примітки

• 1. Так, у XVIII ст. господарство Англії, Франції, Німеччини, Росії різко відрізнялося. У Франції господарює кольбертизм із його значним втручанням у комерційну діяльність, з його сеньйоральним сільським господарством. У Німеччині - сотні відособлених господарств-держав на основі абсолютистського управління, що ведуть між собою економічну та релігійну війну (тридцятирічну). Наприкінці XVIII ст. Англія починає своє входження в індустріальну революцію. Досвід підприємницької діяльності в сільському господарстві переноситься на промисловість і передусім туди, де немає гільдійських регламентацій. Місце мануфактури посідає фабрика. Економіка індустріального типу характеризується тим, що в промисловому виробництві зосереджується від 45 до 70 % працездатного населення. Більшість робітників забезпечують обслуговування машин та механізмів, здійснюючи найпростіші операції. Випускається, як правило, однорідна продукція. Визначальна роль належить таким галузям промисловості, як гірничодобувна, металургійна, машинобудівна, текстильна.
• 2. До основних ознак цієї системи належать: відсутність можливостей впливу на ціну товару; покупці та продавці на ринку визнають ціну товару як початкову; відсутність товарного знака; єдиним критерієм вартості товару є ціна; відсутність економічних та юридичних привілеїв; рівні стартові права та можливості; основним чинником мобільності виробництва є попит та пропозиція на ринку промислових товарів; однакові можливості доступу до різних видів інформації та її використання у процесі відтворення; виробник не може покинути ринок без втрат.
• 3.Збільшується частка промислових підприємств у виробництві ВНП та національного доходу. Індустріалізація характеризується структурними змінами в господарстві окремих країн. На основі науково-технічних та технологічних винаходів виникають нові галузі виробництва, відбувається вдосконалення і модернізація старих. Характер та терміни індустріалізації залежали від вихідного рівня промислового перевороту, економічних умов кожної країни.
• 4. Науково-технічний прогрес відбувався у кількох основних напрямах, які визначали ступінь механізації виробництва, зв'язку та побутової сфери: електрична революція; відбувся прорив у освоєнні нових видів енергії; винайдено телефонний зв'язок, телеграф, радіо; хімічна революція; з'явилася авіаційна промисловість; вдосконалено металургійне виробництво; розпочалася автоматизація, стандартизація та уніфікація виробництва; розвивається наукова організація праці. Технічні та технологічні відкриття різко підвищили ефективність праці, почалося масове виробництво товарів, знизилася їхня собівартість.

Обсяг світового промислового виробництва збільшився в 3 рази, сукупна протяжність залізниць зросла у 3,5 разу, середні темпи зростання економіки провідних країн перевищували 3,5 % річних упродовж 30 років, що було найвищим показником за останні 200 років.

• 5. До основних ознак монополістичної конкуренції необхідно віднести: злиття банківського капіталу з промисловим; вихід монополій за національні межі; неможливість індивідуального входження в галузь виробництва; нерівномірний доступ до інформації; неоднорідність товару та наявність т. з. брендів (товарних марок, знаків, патентів); контроль 3-5 % частки ринку даної галузі у невеликої кількості виробників (продавців).
• 6. Основоположником теорії монополістичної конкуренції став професор Гарвардського університету Е. Чемберлін, який 1933 року опублікував працю "Теорія монополістичної конкуренції". Сутність нових теоретичних ідей висловлених в даній праці Е. Чемберліном полягає в тому, що основною умовою оволодіння ринком або суттю монополії є контроль над пропозицією, а отже, над ціною, який досягається взаємозаміною конкуруючих товарів, тобто "диференціацією продукції."

Найвизначнішою продовжувачкою вчення "школи Маршалла" була професор Кембриджського університету Дж. Робінсон, яка в 1933 році опублікувала працю "Економічна теорія недосконалої конкуренції". її основна ідея грунтується на вивченні ринкових аспектів функціонування монополій, конкуренція між якими через порушення рівноваги в економіці є, на її думку, недосконалою (за термінологією Е. Чемберліна - монополістичною).

Едвард Чемберлін і Джоан Робінсон зуміли показати основне - відзначаючись великою життєвою силою, конкуренція і досконала, і недосконала потребує водночас створення механізму, який би забезпечив і гарантував її збереження. Цю теоретично-практичну проблему в подальшому вирішував Дж. М. Кейнс.