Повна версія

Головна arrow Політологія arrow Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Методи забезпечення інформаційної безпеки

Діяльність з забезпечення інформаційної безпеки здійснюється за допомогою різних способів, засобів і прийомів, які у своїй органічній сукупності складають методи. Метод передбачає певну послідовність дій на підставі конкретного плану. Методи можуть значно змінюватися і варіюватися в залежності від тину діяльності, в якій вони використовуються, а також сфери застосування.

Важливими методами аналізу стану забезпечення інформаційної безпеки є методи опису та класифікації. Для здійснення ефективного захисту системи державного управління слід, по-перше, описати, а лише потім класифікувати різні види загроз та небезпек, ризиків та викликів і відповідно сформулювати систему заходів по здійсненню управління ними.

У якості розповсюджених методів аналізу стану забезпечення інформаційної безпеки використовуються методи дослідження причинних зв'язків. За допомогою цих методів виявляються причинні зв'язки між загрозами, ризиками, викликами та небезпеками; здійснюється пошук причин, які стали джерелом і спричинили актуалізацію тих чи інших чинників небезпеки, а також розробляються заходи по їх нейтралізації. У числі даних методів причинних зв'язків можна назвати наступні: метод схожості, метод відмінності, метод сполучення схожості і відмінності, метод змін, що супроводжують, метод залишків.

Вибір методів аналізу стану забезпечення інформаційної безпеки залежить від конкретного рівня і сфери організації захисту. В залежності від загрози уможливлюється завдання щодо диференціації як різних рівнів загроз, так і різних рівнів захисту. Що стосується сфери інформаційної безпеки, то у ній, зазвичай, виділяють: фізичний, програмно-технічний, управлінський, технологічний, рівень користувача, мережний, процедурний. Розглянемо дещо детальніше кожний з цих рівнів.

На фізичному рівні здійснюється організація і фізичний захист інформаційних ресурсів, інформаційних технологій, що використовуються, і управлінських технологій. На програмно-технічному рівні здійснюється ідентифікації і перевірка дійсності користувачів, управління доступом, протоколювання і аудит, криптографія, екранування, забезпечення високої доступності.

На рівні управління здійснюється управління, координація і контроль організаційних, технологічних і технічних заходів на всіх рівнях управління з боку єдиної системи забезпечення інформаційної безпеки органів державного управління. На технологічному рівні здійснюється реалізації політики інформаційної безпеки за рахунок застосування комплексу сучасних автоматизованих інформаційних технологій. На рівні користувача реалізація політики інформаційної безпеки спрямована на зменшення рефлексивного впливу на суб'єктів державного управління, унеможливлення інформаційного впливу з боку соціального середовища. На рівні мережі дана політика реалізується у форматі координації дій органів державного управління, які пов'язані між собою однією метою. На процедурному рівні вживаються заходи, що реалізуються людьми. Серед них можна виділити наступні групи процедурних заходів: управління персоналом, фізичний захист, підтримання роботоздатності, реагування на порушення режиму безпеки, планування реанімаційних робіт.

Можна виокремити декілька типів методів забезпечення інформаційної безпеки:

  • o однорівневі методи будуються на підставі одного принципу управління інформаційною безпекою;
  • o багаторівневі методи будуються на основі декількох принципів управління інформаційною безпекою, кожний з яких слугує вирішення власного завдання. При цьому приватні технології не пов'язані між собою і спрямовані лише на конкретні чинники інформаційних загроз;
  • o комплексні методи - багаторівневі технології, які об'єднані до єдиної системи координуючими функціями на організаційному рівні з метою забезпечення інформаційної безпеки виходячи з аналізу сукупності чинників небезпеки, які мають семантичний зв'язок або генеруються з єдиного інформаційного центру інформаційного впливу;
  • o інтегровані високоінтелектуальні методи - багаторівневі, багатокомпонентні технології, які побудовані на підставі могутніх автоматизованих інтелектуальних засобів із організаційним управлінням.

Загальні методи забезпечення інформаційної безпеки активно використовуються на будь-якій стадії управління загрозами. До таких стадій належать: прийняття рішення з визначення області та контексту інформаційної загрози і складу учасників процесу протидії; ухвалення загальної стратегії і схеми дій в політичній, економічній і соціальній сферах життєдіяльності; забезпечення адекватного сприйняття загрози та небезпеки у більш низьких організаційних ланках системи державного управління; виділення необхідних політичних, економічних, соціальних, адміністративних і організаційних ресурсів, достатніх для реалізації програми відбиття інформаційної загрози і збереження сталого розвитку інформаційних ресурсів системи державного управління: трансформації результатів оцінки ризиків у відповідну політику безпеки, включаючи національну.

Специфіка методів, що використовуються, значно залежить від суб'єкта діяльності, об'єкта впливу, а також цілей, що переслідуються. Так, методи діяльності індивіда у зв'язку із його обмеженою можливістю з забезпечення інформаційної безпеки здебільшого зводяться до джерела загрози, апелювання до суспільної думки, а також до держави, яка має вживати рішучих заходів із нейтралізації інформаційних загроз. Саме суспільство почасти використовує у своїй діяльності методи соціального регулювання, надання допомоги окремим індивідам і суспільним організаціям, яким спричинена шкода внаслідок виявлення загрози.

Причому, на жаль, слід констатувати, що в нашій країні не на достатньому рівні усвідомлюють небезпеку саме в інформаційній сфері, немає штатних одиниць в органах державного управління по забезпеченню інформаційної безпеки, не проводиться підготовка відповідних фахівців для органів державного управління.

Вельми важливим є застосування аналітичних методів пізнання і дослідження стану суспільної свідомості у сфері інформаційної безпеки. Наприклад, усвідомлення важливості забезпечення інформаційної безпеки на рівні індивіда, суспільства і організації заважає розповсюджений міф про те, що захист інформації і криптографія одне й те ж саме. Водночас таке розуміння є наслідком використання застарілих підходів до інформаційної безпеки, коли інформаційна безпеки лише ототожнюються із захистом інформації шляхом її шифрування.

Нині важливою умовою забезпечення інформаційної безпеки є не стільки секретність, конфіденційність інформації, скільки її доступність, цілісність, захист від загроз. Отже, система має відповідно реагувати та гарантувати ефективну діяльність у цьому напрямі.

Іншим завданням захисту є забезпечення незмінності інформації під час її зберігання або передачі, тобто забезпечення її цілісності. Таким чином конфіденційність інформації, яка забезпечується за допомогою криптографічних методів не є головною вимогою при проектуванні систем захисту інформації органів державного управління. Виконання процедур криптокодування і декодування може уповільнити передачу даних та зменшити доступ до них, через те, що працівник органу державного управління буде позбавлений можливості своєчасного та швидкого доступу до цих даних та інформації, через функціонування механізму захисту. Саме тому, забезпечення конфіденційності інформації має відповідати можливості доступу до неї. Таким чином, управління в сфері інформаційної безпеки має здійснюватися на підставі принципу доступності та безпеки. Система забезпечення інформаційної безпеки в першу чергу має гарантувати доступність і цілісність інформації, а її конфіденційність у випадку необхідності.

Також зазначимо, що вплив хакерів та їх можливість суттєво вплинути на інформаційні системи дещо перебільшена. Здебільшого були зламані ті системи, які мали поганий захист. Так, наприклад, багато компаній в Україні, які мають солідний грошовий обіг і достатні фінансові джерела, не мають не те щоб цілісної системи безпеки взагалі, а й навіть окремо функціонуючої підсистеми забезпечення інформаційної безпеки. Здебільшого забезпечення інформаційної безпеки зводиться до того, що в системних блоках блокується доступ до флоппі-дисків і тим самим унеможливлюється несанкціонований запис інформації. Окрім цього, системний адміністратор встановлює спеціальні програми-фільтри, що відсіюють можливість доступу до внутрішньої мережі ззовні. Можна перераховувати й інші методи захисту інформації, водночас, нині ототожнення забезпечення інформаційної безпеки із забезпеченням безпеки комп'ютерних систем є просто концептуальною помилкою. Тому не є дивиною, що на сьогодні більша частина українських банків втратила внаслідок власної недбалості чимало коштів. І характерною рисою українського суспільства є те, що жоден з банків жодного разу не визнав факту вчиненого кіберзлочину проти себе.

У даному аспекті можна зауважити на ще одну проблему: зневага до вимог інформаційної безпеки та брак необхідних знань. Здебільшого під час робочого дня працівники, виконуючи свої службові обов'язки, відкривають паралельні вікна в Інтернеті, та самі, не усвідомлюючи того, відкривають доступ не лише до інформації" що зараз обробляється, а в цілому до комп'ютерної мережі усієї системи органів державного управління, починаючи від Кабінету Міністрів України, закінчуючи місцевими органами виконавчої влади. Отже, одним із найкращих засобів захисту інформації від нападу - не допускати його.

Втім не слід плекати надію на створення абсолютної системи інформаційної безпеки, оскільки, як зазначалося нами вище, ми стоїмо на тій позиції, що загроза та небезпека є атрибутивними компонентами системи інформаційної безпеки, отже їх існування та реалізація, а також негативні наслідки є природним компонентом системи інформаційної безпеки. Саме вони дають змогу побачити недоліки в системі управління інформаційною безпекою, і водночас слугують імпульсом до вдосконалення, тобто до розвитку. Отже, важливим метод забезпечення інформаційної безпеки є метод розвитку.

Захист інформації не обмежується технічними методами, на що зазначає велике коло дослідників. Для ефективного забезпечення інформаційної безпеки важливим є різноманітні моделі та методи оцінки загроз та небезпек. їх варіативність занадто лабільна та залежить як від рівня розвитку тієї чи іншої цивілізації, так і від контексту оцінки, що проводиться, наявності всебічних даних по факторам загроз, алгоритму вирахування коефіцієнту імовірності настання та розміру негативних наслідків. Наявність конкретних даних з цього питання дозволяє досить точно визначити ступінь впливу інформаційної зброї, рівень загроз та небезпек.

Основним методом аналізу інформаційних ризиків є кількісний ті якісний аналіз, факторний аналіз та інші. Мета якісної оцінки ризиків - ранжувати інформаційні загрози та небезпеки за різними критеріями, система яких дозволить сформувати ефективну систему впливу на них.

Важливим методом забезпечення інформаційної безпеки є також метод критичних сценаріїв. У зазначених сценаріях аналізуються ситуації, коли уявний супротивник паралізує систему державного управління і відповідно знижує здатність підтримувати державне управління в межах оптимальних параметрів. При чому аналіз подій в світі дає усі підстави стверджувати, що інформаційні війни стають органічною частиною політики національної безпеки багатьох розвинених країн.

Також можна зазначити на метод моделювання, за допомогою якого можна проводити навчання з інформаційної безпеки. Позитивний досвід цього є у США, де на базі однієї з відомих корпорацій постійно провадяться оперативно-дослідницькі навчання, щоб моделювати різні форми інформаційних атак у ході інформаційної війни. Серед методів забезпечення інформаційної безпеки важливе значення має метод дихотомії. Для протидії загрозам інформаційній безпеці вживаються необхідні заходи як в напрямку надання певного впливу на джерело загрози, так і в напрямку укріплення об'єкта безпеки. Відповідно виділяють дві предметні області протидії. Одна з них утворюється сукупністю джерел загроз, а інша - сукупністю заходів із забезпечення інформаційної безпеки органу державного управління.

Вплив на джерело загрози інформаційної безпеки спрямований на зміну чинників та умов, здатних нанести шкоду об'єкту безпеки. Метою захисту є переконання супротивника у недоцільності здійснення загроз. Що стосується органів державного управління, то джерело загроз може бути спрямовано на зміну міждержавних відносин, укріплення довіри між державами, створення умов, за яких здійснення небезпечних дій щодо об'єкта безпеки стає невигідним унаслідок виникнення небажаних наслідків або неможливим. Основним предметом за даного випадку є інформація, яка є у супротивника у вигляді відомостей, знань, оцінок. У свою чергу, інформація, що надходить від супротивника і становить собою загрозу, може бути піддана впливу для зміни її здатності завдавати шкоду, нейтралізації, трансформації або ліквідації її небезпечних властивостей. Вплив на інформаційну інфраструктуру важливий у тому випадку, коли загрозу може представляти середовище розповсюдження небезпечної інформації.

Методи впливу на інформацію у формі повідомлень можна поділити також на електронні та неелектронні. Електронні методи впливу застосовуються у тих випадках, коли повідомлення закріплюються на електромагнітних носіях, котрі призначені для оброблення за допомогою засобів обчислювальної техніки. Вони полягають у знищенні, викривленні, копіюванні повідомлень, які зберігаються на цих пристроях. Такі дії можуть бути вчинені лише за допомогою технічного та програмного забезпечення. Неелектронні методи за своєю суттю мають той самий зміст, але реалізуються без використання засобів обчислювальної техніки для впливу на повідомлення, закріплення на інших, передусім паперових, носіях інформації.

Методи впливу на інформаційну інфраструктуру можуть бути розділені на інформаційні та неінформаційні. Інформаційні методи впливу орієнтовані на порушення формування інформаційно-телекомунікаційних систем, мереж зв'язку, засобів автоматизації управління, систем автоматизованої обробки інформації, і таким чином, на попередження нанесення шкоди предметам суспільних відносин, що захищаються.

У цілому ж слід зазначити, що обрання цілей і методів протидії конкретним загрозам та небезпекам інформаційній безпеці становить собою важливу проблему і складову частину діяльності з реалізації основних напрямів державної політики інформаційної безпеки. У межах вирішення даної проблеми визначаються можливі форми відповідної діяльності органів державної влади, що потребує проведення детального аналізу економічного, соціального, політичного та інших станів суспільства, держави і особи, можливих наслідків вибору тих чи інших варіантів здійснення цієї діяльності.

 
<<   ЗМІСТ   >>