Повна версія

Головна arrow Політекономія arrow Історія економічних учень у запитаннях і відповідях

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Економічна концепція П.Ж. Прудона

П'єр Жозеф Прудон (1809-1865) - ідеолог дрібнобуржуазної політичної економії в період капіталізму, що склався. Головною є праця під назвою "Що таке власність?", де власність описується як основна причина порушення рівності. При цьому Прудон не виступає проти власності - його обурюють факти зловживання нею. Широку популярність принесла Прудону "дзвінка" фраза: "Власність - це крадіжка". Приватній власності він протиставляє володіння, базоване на особистій праці. Великі підприємства і залізниці можуть перейти у спільне володіння робітників, але основу економіки повинні становити індивідуальні володіння дрібних товаровиробників. Перед обличчям могутності великого капіталу, що посилюється, і внаслідок розвитку фабрично-заводської промисловості вчений вважав за необхідне перехід великих промислових підприємств і залізничного транспорту в руки асоціацій робітників та службовців, але продовжував обстоювати збереження приватної власності на засоби виробництва у всіх галузях промисловості по всій країні. Інша широковідома праця Прудона - "Система економічних суперечностей, або Філософія убогості" (1848 р.). У ній автор прагне досягти в суспільстві рівності шляхом створення акціонерних товариств. Прудон виробив практичну програму соціальної реформи. Сутність реформи - створення банку на засадах акціонерного товариства. Прудон був противником лихварства, оскільки вважав відсоток основною формою привласнення додаткової праці. Розвиваючи свої концепції в роки Другої імперії у Франції, Прудон зробив висновок, що вирішення суспільних суперечностей можливе лише за допомогою врівноваження соціальних сил, що діють у суспільстві, здійснення ідеї справедливості і морального вдосконалення особистості людини. Однією з умов втілення у життя своїх ідеалів Прудон вважав відмову жінок від роботи у промисловості, від участі в суспільному житті.

Економічні погляди К. Родбертуса

Перебудувати суспільство на засадах справедливості за допомогою держави намагались також соціалісти К. Родбертус і Ф. Лассаль.

Карл Иоганн Родбертус-Ягецов (1805-1875) - німецький соціаліст. Після закінчення у 1827 р. Геттінгенського університету Родбертус служив певний час у судовому відомстві. Родбертуса обирали членом парламенту, певний час він був міністром. Залишивши політичну арену, Родбертус присвятив себе дослідженню соціально-економічних проблем.

Основні праці Родбертуса: "До пізнання нашого державно-економічного стану" (1842 р.), "Соціальні листи до Кірх-мана" (1850-1851 рр.). Після смерті Родбертуса було опубліковано його працю "Капітал" ("Четвертий соціальний лист") (1884 р.).

Родбертус посідає своєрідне місце в історії економічної думки. Сприйнявши ідеї С. Сісмонді, критику ним капіталізму і нужденного становища робітничого класу, він виступав з проповіддю соціалістичних ідей. Проте його соціалізм, на відміну від марксистського, мирно співіснує з німецькою монархією. Родбертус прихильник суто економічних форм боротьби, виступає проти політичних дій пролетаріату. Він погоджувався з тим, що можливості втілення ідей соціалізму на той час були надто обмеженими. Але це, на його думку, не стосується теорії. Тут не повинно бути компромісів. Саме тому він гостро критикує теоретичні засади так званого катедер-соціалізму (німецької соціально-етичної школи) і, разом із тим, стає одним з основоположників теорії "державного соціалізму". Реформування суспільства він сподівався здійснити за допомогою зрівняльного розподілу. Захищаючи переважно інтереси дрібної буржуазії, Родбертус, проте, виступає за виплату робітникові повного продукту його праці. Еволюція капіталістичного виробництва, за Родбертусом, відбуватиметься через перетворення капіталістичної власності на трудову. Здійснити соціальні реформи має держава.

Родбертус, спираючись на трудову теорію вартості, розглядає прибуток капіталіста і земельну ренту як нетрудовий прибуток, пов'язаний з приватною власністю. їй на зміну має прийти комуністична власність, що базується на особистій праці. Шлях до комунізму лежить через реформи, що поступово передають власність у руки держави.

 
<<   ЗМІСТ   >>