Повна версія

Головна arrow Психологія arrow Диференціальна психологія

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Специфіка крос-культурних досліджень

Основою наукової методології є використання науково коректних інструментів дослідження (тестів) і забезпечення комунікації з випробовуваними. Без розуміння інструкцій дослідника і правильного трактування реакцій випробовуваних дослідження може виявитися помилковим, непотрібним, навіть небезпечним.

Для поліпшення комунікації краще поділити випробовуваних на невеликі групи, щоб уникнути збентеження; давати чіткі усні інструкції з використанням наочних допоміжних засобів; для перекладу інструкцій залучати типових представників груп респондентів; практикуватися на простих прикладах під керівництвом дослідника; розпочинати серії тестів із завдань, з якими респонденти вже ознайомлені; створювати доброзичливу атмосферу під час тестування.

Комунікації між дослідником і учасниками може допомогти запровадження елементів творчості. Допомагає досягти порозуміння використання звичних для випробовуваних предметів. Наприклад, стандартний метод Піаже передбачає застосування намистин у коробочках. Представники племенів Центральної Африки добре виконали тест тоді, коли намистини були замінені на горіхи, які людям із племенів відомі набагато краще.

У крос-культурних дослідженнях мусить бути "явна увага до комунікації з випробовуваними". Стандарти їх стали настільки високими, що коли дослідники повідомляють про нижчі результати вимірювань у представників однієї культури порівняно з іншими, то досвідчені психологи добиваються гарантії того, що ці дані не є наслідком нездатності дослідника до належної комунікації.

Особливої делікатності у крос-культурних дослідженнях потребує психологічне оцінювання, яке спирається на систематичне зіставлення зі специфічними поведінковими або фізичними змінними. Поведінкові змінні можна поділити на уміння й очікування. Так, уміння підніматися на кокосові пальми за їжею або керувати автомобілем необхідні в одній культурі й нерелевантні в іншій. Фізичні дані мають більшу крос-куль-турну достовірність. їх значущість (наприклад, вага, яку здатен підняти індивід) ґрунтується на результатах конкретного аналізу умінь і очікувань, властивих певній культурі.

При визначенні крос-культурної придатності інтелектуальних тестів необхідний аналіз релевантності їх пунктів або завдань. Наприклад, людині пропонують відповісти на питання: "Чому необхідна свобода преси у суспільстві?". В одній культурі воно могло б породити різноманітні думки стосовно цінності отримання нецензурованої інформації, а в іншій - позбавлене сенсу. Також вважають, що вербальні питання мають обмежену крос-культурну придатність. Однак оцінка словникового запасу і побіжності мови може надавати цінну інформацію про мовну продуктивність, а отже, про інтелект.

У тестуванні інтелекту завдання на час виконання (складання абстрактного малюнка з кубиків) вважають вільними від культурних обмежень. Проте при оцінюванні інтелекту дітей австралійських аборигенів установили, що вони нерідко виявляли більшу цікавість до того, щоб "спробувати на зуб" секундомір експериментатора, ніж до конструювання з кубиків абстрактних малюнків. Тому для внутрікультурного оцінювання інтелекту слід розробляти завдання, орієнтовані на вирішення проблем, що належать до досліджуваної культури.

У межах Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-10) було розроблено процедуру оцінювання емоційного стану і функціонування в крос-культурному контексті. Це забезпечило певну точність при визначенні та описуванні патологічних емоційних станів представників різних культур. Наприклад, розуміння наміру індійської вдови кинутися у поховальне багаття її померлого чоловіка вимагає розуміння не тільки релігійного, а й соціального та економічного контексту такої поведінки. Суїцидаль-ний намір одне суспільство трактує як абсолютно ірраціональний, інше - як логічно виправданий вчинок.

Оскільки властивості національної культури й індивідів, що становлять етнос (етнічну спільність), не тотожні, між культурологічними і психологічними дослідженнями етнопсихології завжди є певні розбіжності. Абстрактні, необґрунтовані висновки про психологічні особливості народів можуть образити національні почуття, тому тести та експериментальні процедури, використовувані для дослідження етнічних спільнот, повинні бути особливо надійними.

Крос-культурну валідність об'єктивних особистісних тестів забезпечують семантичний, технічний, змістовий, критеріальний виміри, а також вимір концептуальної еквівалентності. Тести, правильність результатів яких підтверджується в будь-якій культурній групі, називають культурно вільними.

Розробити тест, цілком позбавлений впливу культурних чинників, технічно неможливо. Тест вважають культурно зміщеним, коли членів культурної групи дискримінують за їх здатністю відповідати на питання відповідно до культури, в якій вони виросли. Наприклад, якщо завдання тесту містить слова або фрази, які зазвичай використовують представники середнього класу білих американців, але рідко бідні темношкірі американці, то цей тест даватиме систематичну помилку стосовно темношкірих. Необ'єктивність тесту може набувати різних форм і проявлятися у якості (стиль формулювань); манері тестування; способі інтерпретування результатів. Тест є культурно зміщеним, тому що він вимірює різну якість (властивість, рису) у представників двох або більше субкультур, а не тому, що різні культурні підгрупи отримують неоднакові оцінки за цим тестом. Різниця в результатах, наприклад, може означати, що в процесі навчання дітям, що належать до певної меншини, не дали інформації, необхідної для відповідей на питання тесту.

Спроб створити культурно вільні тести, конструйовані так, щоб отримати однакові розподіли оцінок для різних підгруп, було зроблено чимало. Більшість таких тестів вимірює рівень загальних невербальних здібностей, зокрема тест загального інтелекту Девіса - Іллса для дітей віком від 5 до 12 років. Він покликаний вимірювати загальну здібність до міркування за допомогою малюнків у відомих ситуаціях. Випробовувані розглядали картинку і робили вибір з трьох можливих пояснень, зачитаних дослідником. Проте надійність і валідність цього тесту недостатні.

Л. Пенроуз і Дж.-К. Равен опублікували серію тестів "Прогресивні матриці Равена" (ПМР), розроблених для оцінювання єдиного загального фактора інтелекту (фактора #). Ці тести мають три форми, розраховані для осіб різного віку. Завдання випробовуваного полягає у виборі одного з шести можливих варіантів вставок для заповнення порожнього місця в матриці-шаблоні (рис. 4.1).

Тести проводять індивідуально або в групах і без обмеження в часі. Інструкції дуже прості. Кольорові прогресивні матриці легші для маленьких дітей, ніж стандартні, та особливо корисні для обстеження дітей із затримками психічного розвитку. Будь-яку з форм ПМР можна заповнити за годину або швидше.

Зразок завдання із тесту

Культурно вільні тести інтелекту Кеттела можна проводити індивідуально і в групі. Дослідження за його використанням довели, що різні культурні підгрупи не отримують однакових середніх оцінок. Відмінності в середніх оцінках підгруп не можна пояснити тільки наявністю словесних завдань у тестах.

Ще один підхід до вільного від впливу культури тестування реалізувала Джейн Мерсер у "Системі мультикультурного множинного оцінювання". Цей підхід полягає у використанні батареї вимірювальних інструментів і подальшому порівнянні отриманих оцінок не тільки з нормою в національній групі, а й з оцінками дітей, подібних за походженням.

Безпосереднє спостереження за поведінкою в природних і штучних ситуаціях порівняно з іншими методами має переваги з огляду на врахування крос-культурної специфічності й чутливості. Проте воно вимагає великих затрат часу, обтяжене проблемою правильного розуміння сенсу дій випробовуваного.

 
<<   ЗМІСТ   >>