Повна версія

Головна arrow Політекономія arrow Історія економічних учень у запитаннях і відповідях

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

У чому полягає основна ідея праці Дж. Робінсон "Економічна теорія недосконалої конкуренції"?

Джоан Вайолет Робінсон (1903-1983) закінчила Кембриджський університет, стала одним із визначних представників і продовжувачів вчення "школи А. Маршалла". Вона належить до тих теоретиків економічної науки, світове визнання яким принесли праці, створені на початку творчого шляху ("Економічна теорія недосконалої конкуренції" була написана Джоан Робінсон у віці ЗО років).

Основна ідея цієї книги ґрунтується на вивченні ринкових аспектів функціонування монополій, конкуренція між якими внаслідок порушення рівноваги в економіці є, на її думку, недосконалою (за термінологією Е. Чемберліна - монополістичною).

Як і Е. Чемберлін, Дж. Робінсон ставить перед собою першочергове завдання: з'ясувати механізм установлення цін у ситуації, коли виробник є монопольним власником вироблюваної продукції, тобто те, чому ціна має саме таку величину і чому покупець погоджується купувати товар за встановленою продавцем ціною, яка приносить останньому монопольний прибуток. Подальші міркування її багато в чому розходяться із судженнями Е. Чемберліна. Зокрема, якщо останній монополістичну конкуренцію пов'язував із однією з характеристик природного становища ринку в рівновазі, то Дж. Робінсон, говорячи про недосконалу конкуренцію, вбачала в ній передусім порушення і втрату нормального рівноважного стану конкурентної господарської системи, а також "експлуатацію" найманої праці.

Як визначає Дж. Робінсон ринкові ситуації? Поясніть їх зміст

Робінсон визначає ринкові ситуації як чисту монополію, монопсонію, олігополію та пов'язані з ними форми монополізації ринку.

Чисту (абсолютну) монополію вона визначає як володіння продуктом, для якого немає близького замінювача. Покупець у такому разі позбавлений можливості вибору і змушений купувати товар у монополіста (один продавець - багато покупців). Відтак фактично цілу галузь репрезентує один виробник, котрий і диктує ціну на ринку.

Чисту монополію Робінсон пов'язує з монополією на фактори виробництва, особливо на сировину. Поведінка монополіста на ринку не стримується іншими фірмами-конкурентами. Він повністю контролює обсяги виробництва товару і його ціну, отримуючи надприбуток. Але абсолютний контроль можливий тільки за умови, що сам виробник є власником матеріальних факторів виробництва, інакше гранична ціна факторів зростатиме одночасно зі зростанням ціни товару.

Монопсоніл - ситуація, протилежна чистій монополії (один покупець - багато продавців). Аналізуючи цю ситуацію, Робінсон показує, що монопсоніст також може застосовувати цінову дискримінацію і в такий спосіб контролювати ринок. Але і його влада на ринку обмежується багатьма факторами.

Реальним для ринку є щось проміжне між чистою конкуренцією та чистою монополією, і, на думку Робінсон, такий стан наочніше відображає чинники поведінки монополістів на ринку. Це тип ринку, контрольований кількома фірмами, - олігополія. Як правило, фірми об'єднуються і перешкоджають вступу інших фірм на ринок. У результаті там панує обмежена кількість виробників однорідного або взаємозамінного продукту. Це уможливлює контроль за ціноутворенням, збереження напівмонопольного становища, отримання надприбутку і дає змогу позбутись негативних для нагромадження капіталів наслідків конкуренції.

Конкуренція як така за олігополії зберігається, але в особливих формах: її функції, зокрема стимулювання й урівноважування економіки, обмежуються, що призводить до часткової втрати конкурентного ефекту. Тому Робінсон називає її недосконалою конкуренцією.

 
<<   ЗМІСТ   >>