Повна версія

Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Організація і методика аудиту

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Методика аудиту

Метод аудиту — це спосіб дослідження дій і подій у системі суб'єкта господарювання з метою підтвердження наданої ним фінансової інформації. Методикою аудиту є послідовність і порядок застосування прийомів (методів) аудиту з метою встановлення об'єктивної істини про аудовану інформацію та доведення цієї істини через аудиторський висновок до користувачів фінансової звітності й аудиту.

Аудиторські процедури — це відповідний порядок і послідовність дій аудитора для одержання необхідних аудиторських доказів на конкретній ділянці аудиту.

Аудиторська перевірка формується у послідовності від загального до конкретного або від конкретного до загального. Найчастіше застосовується підхід від загального до детального (конкретного). Кожен аудитор самостійно вибирає послідовність своєї роботи залежно від особливостей діяльності клієнта й умов договору.

В аудиторській фірмі бажано мати апробовані методики аудиторської перевірки, що дає змогу звести до мінімуму ризик перевірки, а також зменшити термін її проведення.

Нормативна база та її використання в аудиті

Аудитор у своїй роботі постійно працює з різними нормативними актами. Нормативними актами називають письмові документи, що приймаються уповноваженими органами держави, які встановлюють, вносять зміни або скасовують норми права.

Сукупність нормативних актів, необхідних для надання аудиторських послуг, становить нормативну базу аудиту. Нормативна база аудиту поділяється на зовнішню і внутрішню.

Зовнішня нормативна база — закони, постанови, накази, інструкції, положення, методичні матеріали з обліку та звітності, з оподаткування, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та національні стандарти аудиту, видані й затверджені відповідними органами. Вони потрібні аудитору для встановлення законності й достовірності відображеної господарської операції, відповідності ведення обліку та звітності, проведення аналізу, складання висновку.

Внутрішня нормативна база — це облікова політика суб'єкта, різні методичні, інструкційні та розпорядчі документи з організації фінансово-господарської діяльності на конкретному підприємстві (накази, розпорядження, посадові інструкції тощо). Вони підлягають аналізу та зіставленню з чинною методологією.

У таблиці 5.1 наведена загальна інформація про нормативно-правові акти, якими керується в своїй діяльності аудитор.

Важливою частиною внутрішньої нормативної бази є наказ про облікову політику.

Таблиця 5.1

Нормативно-правові акти, якими керується в своїй діяльності аудитор

Назва нормативно-правового акта Суб'єкт нормотворення, якому надано право приймати нормативно-правовий акт Норма права, яка визначає назву нормативно-правового акта і суб'єкта його прийняття
Закон Верховна Рада України Стаття 91 Конституції України
Указ 1 Президент України Пункт 31 ст. 106 Конституції України Пункт 4 розділу XV "Перехідні положення"1 Конституції України
Постанова Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Правління Національного банку України Стаття 91 Конституції України Стаття 117 Конституції України Стаття 56 Закону України від 20.05.99 р. № 679-ХУ "Про Національний банк України"
Декрет 2 Кабінет Міністрів України Закон України від 18.11.92 р. № 2796-ХІІ "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання"
Розпорядження Президент України, Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації Пункт 31 ст. 106 Конституції України Стаття 117 Конституції України Стаття 41 Закону України від 09.04.99 р. № 586-ХГУ "Про місцеві державні адміністрації"
Наказ (рішення) Міністерства, інші органи виконавчої влади, органи господарського управління та контролю Повноваження видавати їх визначаються у положеннях про відповідний орган
Інструкція, правила, положення, порядок та ін. Міністерства, інші органи виконавчої влади, органи господарського управління та контролю Зазначені акти слід розглядати як невід'ємну складову частину тих нормативно-правових актів, форма яких визначена законодавством (накази, рішення)
Інструкція,

правила,

положення
Національний банк України Стаття 56 Закону України "Про Національний банк України"
Рішення Місцеві ради Стаття 144 Конституції України

Пункт 1 ст. 59 Закону України від 21.05.97 р.

№ 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування"
  • 1 Право Президента України видавати укази згідно з цим пунктом діяло до 28.06.99 р., проте деякі такі укази чинні й на сьогодні.
  • 2 Повноваження видавати декрети у сфері законодавчого регулювання були делеговані КМУ до 21 травня 1993 року.

У таблиці 5.2 показаний порядок набрання чинності нормативно-правовими актами.

Таблиця 5.2

Порядок набрання чинності нормативно-правовими актами

№ з/п Види нормативно-правових актів Порядок набрання чинності нормативно-правовими актами Норми, які встановлюють порядок набрання чинності
1 2 3 4
1 Закони України Постанови Верховної Ради України Через 10 днів із дня офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня опублікування в офіційному друкованому виданні Частина п'ята ст. 94 Конституції України, стаття 4 Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10.06.97 р. №503/97 (далі - Указ №503)
2 Укази, розпорядження Президента України Через 10 днів із дня офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня опублікування в офіційному друкованому виданні Стаття 4 Указу № 503
3 Постанови, розпорядження Кабінету Міністрів України Ті, що не визначають прав і обов'язків громадян — із моменту прийняття, якщо пізніший строк набрання чинності не передбачений в самих актах. Ті, що визначають права й обов'язки громадян - із дня опублікування в офіційних друкованих виданнях, якщо пізніший строк набрання чинності не передбачений в самих актах Стаття 5 Указу № 503
4 Накази, положення, інструкції, рішення, постанови тощо міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю Ті, що не визначають прав і обов'язків громадян — через 10 днів після державної реєстрації, якщо в самих актах не встановлено пізніший строк надання їм чинності.

Ті, що визначають права й обов'язки громадян - через 10 днів після державної реєстрації, але не раніше дня доведення до відома населення
Стаття 57 Конституції України

Пункт 4.4 розділу 4 Порядку № 102/5
5 Постанови, інструкції, положення, правила Національного банку України Ті, що не визначають прав і обов'язків громадян — через 10 днів після державної реєстрації, якщо в самих актах не встановлено пізніший строк надання їм чинності.

Ті. що визначають права й обов'язки громадян — через 10 днів після державної реєстрації, але не раніше дня доведення до відома населення
Стаття 57 Конституції України

Пункт 4.4 розділу 4 Порядку № 102/5
6 Рішення місцевих рад Із дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено пізніший :трок уведення рішень у дію Стаття 144 Конституції України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.97 р. № 280/97-ВР
7 Розпорядження, накази місцевих державних адміністрацій Ті, що не стосуються прав та обов'язків громадян і не мають загального характеру - із моменту їх державної реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший строк уведення їх у дію. Ті, що стосуються прав та обов'язків громадян або мають загальний характер — із моменту оприлюднення, якщо самими актами не встановлено пізніший строк уведення у дію Стаття 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.99 р. № 58600У
8 Міжнародні договори Договір набирає чинності в порядку і на дату, передбачені в ньому або погоджені між державами, які брали участь у переговорах.

За відсутності такого порядку або домовленості договір набирає чинності, щойно буде висловлено згоду всіх держав, які брали участь у переговорах, на обов'язковість для них договору. Якщо згода держави на обов'язковість для неї договору висловлюється на якусь дату після набрання ним чинності, то договір набирає чинності для цієї держави в цю дату, якщо в ньому не передбачено іншого.

Договір або його частина застосовується тимчасово до набрання ним чинності, якщо:

— це передбачено самим договором;

— держави, які брали участь у переговорах, домовилися про це в якийсь інший спосіб
Статті 24, 25 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, до якої Україна приєдналася (у складі СРСР) 14.04.86 р. і яка набрала чинності для України з 13.06.86 р.

Класифікація нормативної бази

 
<<   ЗМІСТ   >>