Повна версія

Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Облік у бюджетних установах

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Відрахування із зарплати. Порядок оформлення та аналітичного обліку розрахунків з працівниками з оплати праці

Відрахування із заробітної плати працівників бюджетних установ не мають якихось особливостей порівняно з відрахуваннями із зарплати працівників виробничої сфери. Вони здійснюються на загальних підставах відповідно до чинного законодавства. Усі відрахування поділяють на обов'язкові та добровільні. Останні здійснюють за заявами (згодою) працівників.

До обов'язкових відрахувань належать:

  • 1) податок з доходів фізичних осіб — відраховується щомісячно із загального оподатковуваного доходу як за місцем основної роботи, так і з доходу, отриманого від роботи за сумісництвом. Установа, яка здійснює виплату доходу працівникам (податковий агент), зобов'язана у строки, встановлені законом для податкового кварталу, направити податковому органу відомості про нарахований доход та суму відрахованого податку. Ставка податку з доходів фізичних осіб становить 15% від об'єкту оподаткування. Податкова соціальна пільга надається згідно із законодавством лише за одним місцем нарахування доходу. Платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року. Кожен громадянин, що має право на податковий кредит, зобов'язаний вести облік доходів та витрат і після закінчення року подати до податкового органу за місцем проживання декларацію про суму сукупного доходу та понесені витрати, підтверджені відповідними документами;
  • 2) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 2% від суми заробітку. Для платників збору, які мають статус державного службовця або працюють на посадах, які дають право на одержання спеціальної пенсії на рівні державних службовців (згідно із Законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про наукову і науково-технічну діяльність" та ін.) встановлені такі ставки збору до Пенсійного фонду:
    • — 1 % з частки сукупного оподатковуваного доходу, що не перевищує 150 грн.;
    • — 2% з частки сукупного оподатковуваного доходу від 151 до 250 грн.;
    • — 3% з частки сукупного оподатковуваного доходу від 251 до 350 грн.;
    • — 4% з частки сукупного оподатковуваного доходу від 351 до 500 грн.;
    • — 5% з частки сукупного оподатковуваного доходу понад 501 грн.;
  • 3) збір на обов'язкове соціальне страхування у разі тимчасової втрати працездатності у розмірі 0,5%, якщо сума місячного доходу не перевищує прожиткового мінімуму для працездатної особи, та 1% якщо доход більше прожиткового мінімуму;
  • 4) збір на обов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття у розмірі 0,5% від сукупного оподатковуваного доходу. Цей збір не відраховується із заробітку пенсіонерів та осіб, що досягли пенсійного віку;
  • 5) за виконавчими листами суду, приписами нотаріальних органів, рішеннями адміністративних органів про відрахування штрафів, повідомленнями контролюючих органів про накладені штрафи на посадових осіб, надлишково виплачені суми авансів тощо.

До відрахувань за заявою працівника належать:

  • 1) членські профспілкові внески;
  • 2) невикористані і не повернуті вчасно підзвітні суми;
  • 3) за товари, продані в кредит;
  • 4) погашення наданих позик;
  • 5) безготівкові перерахування на особові рахунки в банках;
  • 6) безготівкові перерахування внесків за договорами добровільного страхування і т. ін.

Суми, відраховані із заробітку за заявами працівників, у більшості випадків підлягають перерахуванню відповідним органам, на користь яких проводилося відрахування (магазинові — за Товари, банкові — за позику, страховій організації — внески і т. ін.)

Згідно із законодавством загальна сума обов'язкових відрахувань із заробітної плати працівників не повинна перевищувати 20%, а в окремих випадках — 50% суми зарплати, що належить до виплати працівникові.

Заробітна плата у більшості бюджетних установ виплачується два рази на місяць: 1) аванс за першу половину місяця; 2) фактичний місячний заробіток з вирахуванням суми авансу та відрахувань.

На виплату авансу складають "Платіжну відомість" (т.ф. № П-53), яка містить такі реквізити: табельний номер, прізвище, ім'я та по батькові працівника, сума авансу, розписка про отримання.

За другу половину місяця розрахунок суми заробітку та відрахувань здійснюють, як правило, у розрахунково-платіжній відомості або в особовому рахунку, які виконують роль регістрів аналітичного обліку. При цьому можуть застосовуватися такі Варіанти аналітичного обліку розрахунків:

  • 1) у "Розрахунково-платіжній відомості" (т.ф. № П—49), яка складається в одному примірнику на підставі даних "Особового рахунка" (т.ф. № П—54). При наявності великої кількості первинних документів з обліку виробітку робітників з відрядною оплатою праці для підрахунку загальної суми заробітку може застосовуватися "Накопичувальна картка обліку виробітку та заробітної плати" (т.ф. № П—55) або "Накопичувальна картка обліку заробітної плати" (т.ф. № П—56), дані з яких переносять до особового рахунка, а звідти — у розрахунково-платіжну відомість;
  • 2) у "Розрахунковій відомості" (т.ф. № П—50) та окремій "Платіжній відомості" (т.ф. N9 П-53)і За якою виплачується заробітна плата. Яків першому варіанті використовують "Особовий рахунок" (т. ф. № П-54) і Можливе використання накопичувальних карток (т"ф. № П-55 або П—56);
  • 3) у накопичувальній "Розрахунковій відомості" (т.ф. № П— 51) з вкладними аркушами на кожен місяць і окремій "Платіжній відомості" (т.ф. N9 П—53)> Особовий рахунок за цим варіантом не використовують;
  • 4) у накопичувальному "Особовому рахунку — Розрахунковому листку", який складають при автоматизації обліку з використанням ЕОМ. При Цьому варіанті особовий рахунок складається з Накопиченням даних за кожен місяць з початку року і зберігається у бухгалтерії. На його підставі оформляється окрема "Платіжна відомість", а розрахунковий листок з даними про нарахування зарплати та відрахувань за місяць видається працівникові на руки перед виплатою зарплати;
  • 5) у спеціальних книгах для обліку розрахунків з оплати праці (при невеликій чисельності працюючих) та в окремій платіжній відомості. При цьому варіанті книга ведеться за формою розрахунково-платіжної відомості, у якій для кожного працюючого відводять окрему сторінку на рік.

У розрахункових (розрахунково-платіжних) відомостях та в особових рахунках відображають суми нарахованої зарплати за видами оплат, усі доплати, премії, допомоги, суми всіх відрахувань і визначають суму до видачі на руки за кожним табельним номером і в цілому за структурним підрозділом чи установою. Для кожного виду оплат і відрахувань відводять окрему графу. Підставою для складання розрахунково-платіжної відомості є відповідні документи: накази, табелі обліку відпрацьованого часу, наряди, виконавчі листки, листки непрацездатності тощо. Підписують ці документи працівники, які їх склали і перевірили. У централізованих бухгалтеріях платіжні і розрахунково-платіжні відомості складають окремо за кожною обслуговуваною установою. Підписують їх працівник обслуговуваної установи, керівник групи обліку розрахунків та відповідальний працівник, що склав відомість. На титульному аркуші відомості за підписом керівника установи, при якій створено централізовану бухгалтерію, та головного бухгалтера роблять напис про дозвіл на видачу готівки з каси 3 вказівкою загальної суми і терміну виплати. Оформлена таким чином відомість передається касиру і є підставою для виплати зарплати працюючим.

Аналітичний облік розрахунків з депонентами за субрахунком 671 ведеться у книзі аналітичного обліку депонованої зарплати і стипендій, а сум, відрахованих із зарплати — за кожною організацією, якій призначені відраховані суми, у картках або в книзі аналітичного обліку розрахунків.

 
<<   ЗМІСТ   >>