Повна версія

Головна arrow Політекономія arrow Історія економічних учень у запитаннях і відповідях

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Яке значення для економічної науки має кейнсіанська теорія?

Теорія Кейнса озброїла економічну науку новим теоретичним інструментарієм аналізу проблем ринкового відтворення. Вона визнала, що ринкові відносини значно модифікувались, вільна конкуренція поступилась монополіям і недосконалій конкуренції, а разом з обмеженням дії ринкового механізму вільної конкуренції втратились гнучкість і динаміка цін. Водночас, кейнсіанська теорія визнала і зростання сили профспілок, які стали серйозною перешкодою для стихійного коливання заробітної плати.

Кейнсіанську теорію часто називають "теорією депресивної економіки", адже вона несе на собі глибокий відбиток ситуації 30-х років, тобто так званої Великої депресії. Це виявилось у перебільшенні значення умов реалізації продукту, в негативному ставленні до заощаджень, недооцінці зовнішніх стимулів до інвестування. Для депресивної економіки вкрай важлива проблема реалізації, яка для Кейнса стала першорядною.

Саме тому в центр досліджень він поставив проблему ефективного сукупного попиту - основної умови, що визначає рівень національного доходу і зайнятості. Кейнс припускав, що зріла ринкова економіка схильна до перенагромадження капіталу і недовикористання трудових ресурсів, а тому й запропонував свої рецепти виходу із ситуації стагнації, які вважав єдино правильними. Втручання держави у процеси відтворення Кейнс визнавав "єдиним практично можливим засобом уникнення повної руйнації наявних економічних форм і умовою для успішного функціонування приватної ініціативи".

Водночас, Кейнс ніколи не закликав повністю відмовитись від ринкового механізму саморегулювання, але вважав за потрібне доповнити і підсилити його державним впливом, щоб уникнути повного знищення цього механізму.

Основні положення кейнсіанської теорії не тільки залишаються в арсеналі сучасної економічної науки, а й багато в чому визначають її нинішню спрямованість, хоча й відбулась їх певна еволюція в розробках сучасних кейнсіанців, які враховують економічні реалії сьогодення.

Які основні напрями еволюційного розвитку сучасного кейнсіанства?

Погляди Дж. М. Кейнса повністю панували у світовій економічній науці протягом 40-60-х років. Особливості соціально-економічного розвитку ринкового господарства після Другої світової війни зумовили певну еволюцію кейнсіанського вчення. Ринкова економіка подолала депресивний стан 30-х років - багато в чому завдяки застосуванню у провідних ринкових країнах кейнсіанських рекомендацій. Макроекономічна модель Кейнса виявилась найбільш доцільним способом оздоровлення економічного життя за умов депресії.

Проте в післявоєнні роки на перший план висуваються не проблеми повної зайнятості й економічної рівноваги, як це було в моделі Кейнса, а проблеми стабільного економічного зростання. Саме в цьому напрямку еволюціонувала кейнсіанська економічна теорія. Вона поступово модифікувалась у сучасне кейнсіанство, концепцію якого розвивали британці Дж. Гікс, Р. Харрод, М. Калдор, Дж. Робінсон, П. Сраффа, A.B. Філіпс, американці О. Домар, Дж.М. Кларк, С. Гарріс, А. Хансен, П. Самуельсон, Дж. Тобін, французи Ф, Перру, М. Алле, Л. Столерю та ін.

Неокейнсіанці акцентують увагу на проблемах економічної динаміки як важливої теоретичної основи економічної політики держави. Вони повністю сприйняли переконання Кейнса про втрату ринковою економікою здатності до самовідновлення рівноваги і необхідність доповнення ринкового механізму державним регулюванням. Особливість неокейнсіанства полягає в обстоюванні систематичного і прямого, а не спорадичного й опосередкованого, як у Кейнса, впливу держави на економічні процеси. Відбувся перехід від теорій зайнятості, орієнтованих на антициклічне регулювання економіки, до теорій економічного зростання, пошуку умов забезпечення його стабільних темпів.

 
<<   ЗМІСТ   >>