Повна версія

Головна arrow Право arrow Адвокатський іспит

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Соціальний захист громадян. Правова допомога адвоката із захисту цих прав

Відповідно до ст. 1 Конституції України наша держава проголошена державою соціальної спрямованості. Основні положення соціального захисту громадян викладено в ст. 46 Конституції України. Право на соціальний захист має адресний характер, ним можуть користуватися лише громадяни України. Це право громадян на матеріальне забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

З правом на соціальний захист тісно пов'язане конституційне право громадян України на достатній життєвий рівень (ст. 48 Конституції України), це означає, що людина, яка на законних підставах знаходиться на території України, незалежно від того, є вона громадянином України чи ні, має право на достатнє харчування, одяг і житло.

Соціальний захист поширюється на громадян України, які через похилий вік або хворобу самі не можуть забезпечити собі нормальні умови життя. Певні особливості має соціальний захист окремих категорій громадян: військовослужбовців, ветеранів війни і праці, потерпілих від аварії на Чорнобильській АЕС тощо. Поряд із загальними заходами соціального захисту існують і надзвичайні, зокрема Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991.

Соціальний захист населення і право на достатній життєвий рівень забезпечуються переважно завдяки системі соціальної допомоги. Однією з форм соціального забезпечення є соціальне страхування. Конституційне положення про те, що громадяни мають право на соціальний захист у старості, на випадок хвороби, повної чи часткової втрати працездатності, а також втрати годувальника, визначає сутність пенсійного забезпечення, правові засади якого створені Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 з подальшими доповненнями.

Законом передбачено два види пенсії: трудова і соціальна. Трудові пенсії поділяються на пенсії за віком (старістю), за інвалідністю, у разі втрати годувальника та за вислугу років. Соціальна пенсія призначається всім непрацездатним за відсутності у них права на трудову пенсію.

З метою надання державної допомоги громадянам, які цього потребують, законодавство України передбачає певну систему виплат. На відміну від пенсій виплати мають тимчасовий характер і надаються лише особам, матеріальний стан яких не забезпечує їм мінімально необхідних умов для існування. Певні види соціальної допомоги встановлюються різними законодавчими актами: законами "Про зайнятість населення" від 01.03.1991, "Про основи соціальної захищеності інвалідів" від 21.03.1991, "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992, "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993, "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку" від 15.12.1995 та деякими іншими. Зокрема, передбачаються виплати допомоги одиноким матерям при народженні дитини і по догляду за нею, інвалідам та ветеранам війни, окремим категоріям безробітних, інвалідів та громадян похилого віку.

Питання шлюбу, сім'ї, батьківства і материнства

Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України основні засади регулювання шлюбу, сім'ї, материнства, батьківства, виховання визначаються виключно законами України.

Законодавство про шлюб та сім'ю - це сукупність нормативно-правових актів, які регулюють особисті й пов'язані з ними майнові відносини, що виникають зі шлюбу й належності до сім'ї.

В Україні основним джерелом у цій галузі законодавства є Сімейний кодекс України 2002 р., який визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права й обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї.

Крім цього, низка міжнародно-правових актів спрямована на створення і забезпечення реалізації загальновизнаних гуманістичних і демократичних світових стандартів вирішення проблем розвитку сім'ї та дитинства. Серед таких актів Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948, Конвенція про права дитини, яка була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1989 й набула чинності в Україні 27.09.1991. Конвенція виходить з потреби забезпечення особливого піклування про дітей, захисту і сприяння сім'ї, як основному осередку суспільства. Конвенція визначає, що гармонійний розвиток дитини можливий лише в сім'ї.

Захист прав жінок присвячена Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, яка була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 18.12.1979, а 03.09.1981 набула чинності в Україні. У Конвенції також зазначено, що сімейне виховання повинне грунтуватися на правильному розумінні материнства як соціальної функції та визнанні спільної відповідальності чоловіка і жінки за виховання та розвиток своїх дітей.

Згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття, а повнолітні діти - піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Ці положення деталізовано в Сімейному кодексі України. Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року передбачає різні види допомоги сім'ї. Фактично кожна галузь права України встановлює певні пільги для вагітних жінок та матерів.

 
<<   ЗМІСТ   >>