Повна версія

Головна arrow Філософія arrow Філософія

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Глобальні проблеми світу - прорив у майбутній світовий порядок

Глобалістика, глобальне прогнозування і моделювання виникає і бурхливо розвивається з середини ХХ-го століття. Пов'язано це з усвідомленням і вивченням глобальних проблем сучасного світу.

Поняття "глобальний" походить від лат. globus - земна куля і використовується для призначення найбільш важливих, загальнопланетарних проблем сучасної епохи, які постали перед людством.

Проблеми перед людьми, перед людством завжди стояли і стояти будуть.

Які ж із сукупності проблем називають глобальними? Коли і чому вони виникають?

Глобальні проблеми виділяють по об'єкту, по широті охоплення дійсності - це такі соціальні протиріччя, які охоплюють як людство в цілому, так і кожну людину. Глобальні проблеми зачіпають корінні умови буття; ця стадія розвитку протиріч ставить перед людством гамлетівське питання: "бути або не бути?" - зачіпає проблеми сенсу життя, сенсу людського існування.

Відрізняються глобальні проблеми і методами їх рішення. Вони можуть бути вирішені тільки спільними зусиллями світового співтовариства і комплексними методами. Тут уже не обійтися окремими техніко-економічними заходами. Для вирішення сучасних глобальних проблем необхідний новий тип мислення, де головними є морально-гуманістичні критерії.

Виникнення глобальних проблем у ХХ-ому столітті пов'язане з тим, що, як пророкував В.Вернадськин, людська діяльність набула планетарний характер. Відбувся перехід від тисячолітнього стихійного розвитку локальних цивілізацій по світової цивілізації.

Засновник і президент Римського клубу (Римський клуб - міжнародна неурядова організація, що поєднує близько 100 вчених, суспільних діячів, бізнесменів, створена в 1968 році в Римі для обговорення і досліджень глобальних проблем, сприяння формуванню суспільної думки відносно цих проблем) А.Печчеї писав: "Діагноз цих утруднень поки невідомий, і проти них не можна прописати ефективних ліків; при цьому вони посилюються ще тією тісною взаємозалежністю, яка зв'язує нині все в людської системі... В нашому штучно створеному світі буквально все досягло небувалих розмірів і масштабів: динаміка, швидкість, енергія, складність - і наші проблеми - теж. Вони тепер одночасно і психологічні, і соціальні, і економічні, і технічні, до того ж ще політичні"1.

В сучасній літературі з глобалістики виділяється кілька основних блоків проблем. Головна проблема - проблема виживання людської цивілізації.

Що ж у першу чергу загрожує людству? Це:

ü виробництво і нагромадження зброї масового знищення, яка може вийти з-під контролю;

ü посилення антропогенного тиску на природу, екологічна проблема;

ü пов'язані з першими двома сировинна, енергетична і продовольча проблеми;

ü демографічні проблеми (неконтрольований, швидкий ріст населення, некерована урбанізація, надмірна концентрація населення у великих і найбільших містах);

ü подолання країнами, які розвиваються, всебічної відсталості;

ü боротьба з небезпечними хворобами;

ü проблеми освоєння космосу і світового океану;

ü проблема подолання кризи культури, занепаду духовних, в першу чергу моральних цінностей, формування і розвиток нової суспільної свідомості з пріоритетом загальнолюдських цінностей.

Докладніше охарактеризуємо останню з названих проблем. Проблема занепаду духовної культури давно називається серед основних глобальних проблем, але саме зараз, з кінця XX-го - початку XXI століть все частіше вченими і суспільними діячами вона визначається як ключова, від якої залежить вирішення всіх інших. Найстрашніша з катастроф, що загрожують нам, - це не стільки атомний, тепловий і тому подібні варіанти фізичного знищення людства, скільки антропологічна

- знищення людського в людині.

Андрій Дмитрович Сахаров у своїй статті "Світ через півстоліття" писав: "Сильні і суперечливі почуття охоплюють кожного, хто замислюється про майбутнє світу через 50 років

- про те майбутнє, в якому будуть жити наші онуки і правнуки. Ці почуття - пригніченість і жах перед клубком трагічних небезпек і труднощів безмірно складного майбутнього людства, але одночасно надія на силу розуму і людяності в душах мільярдів людей, яка тільки одна може протистояти хаосу, що насувається," Далі А.Сахаров попереджає, що... "навіть якщо буде усунута головна небезпека - загибель цивілізації у вогні великої термоядерної війни - положення людства залишиться критичним.

Людству загрожує занепад особистої і державної моралі, що проявляється вже зараз у глибокому розпаді в багатьох країнах основних ідеалів права і законності, у споживчому егоїзмі, у загальному рості кримінальних тенденцій, націоналістичному і політичному тероризмі, який став міжнародним, у руйнівному поширенні алкоголізму і наркоманії. В різних країнах причини цих явищ дещо різні. Все-таки мені здається, що найбільш глибока, первинна причина лежить у внутрішній бездуховності, при якій особиста мораль і відповідальність людини витісняються і придушуються абстрактним і нелюдським по своїй сутності, відчуженим від особистості авторитетом'".

А. Печчеї, розмірковуючи над різними варіантами рішення глобальних проблем, головною також називає "Людську революцію" - тобто зміну самої людини. "Людина підкорила собі планету, - пише він, - і тепер повинна навчитися керувати нею, осягнути непросте мистецтво бути лідером на Землі. Якщо вона знайде в собі сили повністю і до кінця усвідомити всю складність і нестійкість свого нинішнього положення і прийняти на себе певну відповідальність, якщо вона зможе досягти того рівня культурної зрілості, що дозволить виконати цю нелегку місію, тоді майбутнє належить їй. Якщо ж вона впаде жертвою власної внутрішньої кріпи і не впорається з високою роллю захисника і головного арбітра життя на планеті, що ж, тоді людині призначена стати свідком того, як стане різко скорочуватися число подібних, а рівень житія знову скотиться до оцінки, пройденої кілька століть назад. І тільки Новий Гуманізм здатний забезпечити трансформацію людини, підняти її якість і можливості до рівня, що відповідає повій відповідальності людини в ньому світі"2. На думку Печчеї три аспекти характеризують Новий Гуманізм: почуття глобальності, любов до справедливості і нетерпимість до насильства'.

Від загальної характеристики глобальних проблем перейдемо до методології їх аналізу і прогнозу. В сучасній футурології, глобалістиці робляться спроби вивчити глобальні проблеми в комплексі, у взаємозв'язку. Класичним прикладом глобальних прогностичних моделей дотепер вважається модель "Межі росту", виконана проектною групою Массачусетського технологічного інституту під керівництвом доктора Д.Мсдоуза. Результати роботи групи були представлені як перша доповідь Римському клубу в 1972 році.

Дж.Форрестер запропонував (а група Медоуза реалізувала цю пропозицію) вирахувати зі складного комплексу глобальних соціально-економічних процесів декілька вирішальних для долі людства, а потім "програти" їх взаємодію на кібернетичній моделі за допомогою електронно-обчислювальної машини (ЕОМ). У якості таких були вибрані: зростання світового народонаселення, а також промислового виробництва, продовольства, зменшення мінеральних ресурсів та посилення забруднення природного середовища.

Моделювання показало, що при існуючих темпах росту населення світу (понад 2% в рік, з подвоєнням за 33 року) і промислового виробництва (в 60-х роках XX століття - 5-7% в рік, з подвоєнням приблизно за 10 років) протягом перших десятиліть XXI століття мінеральні ресурси виявляться вичерпаними, зростання виробництва припиниться, а забруднення природного середовища стане безповоротним.

Щоб уникнути такої катастрофи і створити глобальну рівновагу, автори рекомендували різко скоротити темпи росту населення і промислового виробництва, звівши їх до рівня простого відтворення людей і машин за принципом: нове тільки замість вибуваючого старого (концепція "нульового росту").

Відтворимо деякі елементи методології і методики прогнозного моделювання.

1) Побудова базової моделі.

Нагадаємо основні індикатори базової моделі в розглянутому нами випадку:

Населення. В моделі Д.Медоуза тенденції росту населення екстраполюються на прийдешнє десятиліття. Виходячи із цього формується ряд висновків: (1) не існує можливостей для вирівнювання кривої росту населення до 2000 p.; (2) більшість імовірних батьків 2000 р. уже народжені; (3) очікується, що через 30 років населення світу складе близько 7 млрд. людей. Іншими словами, якщо знижувати смертність так успішно, як і колись, і, як і раніше безуспішно намагатися знизити плодючість, то в 2030 році кількість людей у світі зросте в 4 рази в порівнянні з 1970 роком.

Виробництво. Існував висновок, що зростання виробництва випереджає ріст населення. Висновок цей неточний, тому що був заснований на гіпотезі, що зростаюча промислова продукція світу рівномірно розподіляється серед всіх землян. В дійсності ж більша частина світового росту промислової продукції припадає на промислово розвинені країни, в яких темпи росту населення досить низькі.

Розрахунки показують, що в процесі економічного росту невпинно збільшується розрив між багатими і бідними країнами світу.

Продовольство. Третина населення світу (50-60% населення країн, які розвиваються) страждає від недоїдання. І хоча загальне сільськогосподарське виробництво у світі зростає, виробництво продуктів харчування на душу населения в країнах, що розвиваються, ледь зберігається на сучасному, досить низькому рівні.

Мінеральні ресурси. Можливість збільшення виробництва харчових продуктів в остаточному підсумку залежить від наявності ресурсів, які не поповнюються.

При сучасних темпах споживання природних ресурсів і подальшому збільшенні цих темпів, на думку Д.Медоуза, абсолютна більшість ресурсів, що не поповнюються, стануть вкраіі дорогими вже через 100 років.

Природа. Чи витримає біосфера? Людина лише недавно почала проявляти заклопотаність з приводу впливу її діяльності на природне середовище. Спроби кількісного виміру цього явища виникли ще пізніше і поки що недосконалі. Оскільки забруднення навколишнього середовища перебуває в Складній залежності від чисельності населення, індустріалізації і специфічних технологічних процесів, важко дати точну оцінку, наскільки швидко піднімається експонентна крива загального забруднення. Однак, якщо у світі буде 7 млрд. людей, а валовий національний продукт на душу населення буде таким же, як сьогодні в США, те загальне забруднення навколишнього середовища принаймні в 10 разів перевищить сучасний рівень (1970 рік). Чи зможуть природні системи витримати це - поки невідомо. Швидше за все, припустима межа буде досягнута у глобальному масштабі при експонентному зростанні населення і забруднень, вироблених кожною людиною.

2) Далі на підставі базової моделі йшла побудова пошукових різноманітних моделей.

 
<<   ЗМІСТ   >>