Повна версія

Головна arrow Філософія arrow Філософія

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Розвиток діалектичного методу у філософії Г. Гегеля

Філософія Гегеля - завершення і вище досягнення німецького класичного ідеалізму. Розвиваючи, вдосконалюючи діалектичний метод, Гегель застосував його для вивчення природи, суспільства і людини. Джерелом, розвитку по Гегелю є дух, але Гегель, за словами К. Маркса, у діалектиці ідей геніально вгадував діалектику речей.

Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770-1831) народився в сім'ї знатного чиновника, отримав освіту в гімназії і Тюбінгенському теологічному університеті. Студентські роки майбутнього філософа збіглися з великими політичними подіями. Він захоплено зустрів Французьку революцію; разом із Шеллінгом і Гельдерліном брав участь у символічній посадці "дерева волі" в 1791 році. Пізніше Гегель писав про Французьку революцію: "Це був чудовий схід сонця. Всі мислячої істоти святкували цю епоху. В той час панувало піднесене, зворушливе почуття, світ був охоплений ентузіазмом, начебто лише тепер наступило дійсне примирення божественного зі світом"1 . Після закінчення навчання Гегель працює домашнім учителем у Берні і Франкфурті-на-Майн і, викладає в Йєнському, Гейдельберзькому і Берлінському університетах, читає лекції по філософії релігії, філософії історії, логіці, натурфілософії, антропології, психології, філософії права, естетиці. Улітку 1831 року знаменитий філософ зненацька вмирає від холери. Основні роботи: "Феноменологія духу", "Наука логіки", "Енциклопедія філософських наук", "Філософія права"; посмертно по лекційних записах були видані: "Філософія історії", "Лекції по естетиці", "Лекції по історії філософії". Основні положення філософії Гегеля:

Філософія Гегеля - це об'єктивний ідеалізм. Першоосновою світу є Абсолютний Дух ("Абсолютна ідея").

Завдяки саморозвитку абсолютної ідеї світ перебуває в безперервній і постійній зміні, розвитку. Вивчаючи особливості саморозвитку духу, Гегель уперше представив діалектику як теорію розвитку і метод пізнання у систематичному вигляді, сформулювавши основні принципи, закони і категорії діалектики. Розвиток Гегель розуміє не як простий кількісний ріст, а як складний суперечливий процес: "Всі речі суперечливі в самих собі... Протиріччя є корінь всякого руху і життєдіяльності; лише, оскільки щось має в самому собі протиріччя, воно рухається, має імпульс і діяльність" (закон єдності і боротьби протилежностей).

Системоорганізуючим принципом у Гегеля є принцип тріади. В кожному явищі, процесі виділяються три основних стадії:

Ця логічна схема є основою закону заперечення заперечення.

У саморозвитку абсолютної ідеї Гегель виділяє три етапи і відповідно три частини свого вчення:

  • (Теза). Ідея існує у формі чистих логічних сутностей -логіка.
  • (Антитеза). Ідея "відчужує"себе в природу, "Вирішується із сама себе вільно відпустити себе в якості природи" - філософія природи.
  • (Синтез). Ідея повертається в себе; у суспільстві, у свідомості людини вона пізнає саму себе і існує в різних формах конкретного духу - філософія духу.

За принципом тріади систематизовані і логічні поняття (категорії). Логіка у Гегеля представлена як діалектика; тобто поняття в нього існують не в застиглому і ізольованому вигляді, а як рухливі, суперечливі, перехідні одна в одну логічні сутності.

Історію Гегель представляє як процес сходження духу по щаблях свободи (свобода розуміється як інтелектуальна свобода думки, духу) і виділяє три головних щаблі: (дивись схему 13).

В трьох вищих формах самосвідомості "абсолютного духу" - мистецтві (дух споглядає себе в почуттєвих образах), релігії (дух переживає себе в самозаглибленні, в уявленнях), філософії (дух мислить себе в наукових поняттях) завершується всесвітня історія, і світовий розум повністю усвідомлює себе і само задовольняється. Це замкнутість системи Гегеля, можливість завершення розвитку суперечить його діалектичному методу, відповідно до якого все у світі піддається нескінченному становленню, зміні розвитку.

Філософія Гегеля вплинула на духовну культуру, науку, філософію, стала одним з теоретичних джерел марксизму.

 
<<   ЗМІСТ   >>