Повна версія

Головна arrow Фінанси arrow Валютні операції

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Ризики та способи захисту від них

Успіх діяльності комерційного банку залежить від того, наскільки ефективно він використовує наявні засоби, вкладаючи їх в різні активи. Найбільш поширеним шляхом використання банківських ресурсів є надання кредитів. Таким чином, прийняття кредитних ризиків - основа банківської справи, а управління ними традиційно вважалося головною проблемою теорії і практики банківського менеджменту. Кредитний ризик може бути визначений як невпевненість кредитора в тому, що боржник буде в змозі й матиме намір виконати свої зобов'язання відповідно до термінів і умов кредитної угоди. Кредитний ризик для банку складається з суми заборгованості клієнта за банківськими позиками і овердрафтами, а також із заборгованостей клієнтів за іншими операціями.

Слід відрізняти наступні рівні кредитного ризику:

  • - кредитний ризик за окремою угодою - вірогідність збитків від невиконання позичальником конкретної угоди;
  • - кредитний ризик всього портфеля - величина ризиків за всіма угодами кредитного портфеля.

Відповідно для кожного рівня використовуються різні методи оцінки ризику і методи управління ним.

Величина кредитного ризику - сума, яка може бути втрачена при несплаті або простроченні заборгованості (основна сума боргу плюс нараховані відсотки).

Максимальний потенційний збиток - це повна сума заборгованості в разі її невиплати клієнтом.

Схильність до кредитного ризику існує протягом всього періоду кредитування до настання терміну повного повернення кредиту й відсотків по ньому. Ступінь ризику, пов'язаного з певним позичальником і видом кредиту, базується на оцінці різних видів ризику, які виникають для банку при наданні кредиту. Необхідно враховувати, що ступінь ризику часто міняється з часом.

Види ризиків при кредитних операціях

Рис. 7.1. Види ризиків при кредитних операціях

У кожному випадку надання кредиту необхідно враховувати чинники, котрі впливають на рівень ризику, що виникає при кредитуванні окремих позичальників.

Виникнення кредитного ризику може бути викликане:

  • - нездатністю боржника створити адекватний майбутній грошовий потік у зв'язку з непередбаченими несприятливими змінами в діловому, економічному або політичному оточенні, в якому оперує позичальник;
  • - невпевненістю в майбутній вартості й якості (ліквідності та можливості продажу на ринку) предмету застави;
  • - "тріщинами" в діловій репутації позичальника.

У банківській практиці налічують понад п'ятдесят видів різних ризиків: ризик простого шахрайства і обманного банкрутства позичальника, відмова його партнерів від платежів за отримані товари, відсутність диверсифікації кредитних вкладень, пільгове кредитування споріднених, філійних (дочірніх) підприємств, політичні чинники.

У зв'язку з тим, що надання банками кредитів - це складний фінансовий механізм, який далеко виходить за рамки оцінки тільки фінансових можливостей позичальника, можна виділити наступні основні джерела кредитного ризику (табл. 7.2).

Таблиця 7.2. Джерела кредитного ризику

Найменування ризику

Характеристика джерела

  • 1. Ризик, пов'язаний з позичальником, гарантом, страховиком
  • 1.1. Об'єктивний (фінансових можливостей)
  • 1.2. Суб'єктивний (репутації)
  • 1.3. Юридичний
  • 1.1. Нездатність позичальника (гаранта, страховика) виконати свої зобов'язання за рахунок поточних грошових надходжень або за рахунок продажу активів
  • 1.2. Репутація позичальника (гаранта, страховика) у діловому світлі, його відповідальність і готовність виконати взяті зобов'язання
  • 1.3. Недоліки в складанні і оформленні кредитного договору, гарантії, договору страхування
  • 2. Ризик, пов'язаний з предметом застави
  • 2.1. Ліквідності
  • 2.2. Кон'юнктурний
  • 2.3. Загибелі
  • 2.4. Юридичний
  • 2.1. Неможливість реалізації предмету застави
  • 2.2. Можливе знецінення предмету застави за час дії кредитного договору
  • 2.3. Знищення предмету застави
  • 2.4. Недоліки в складанні і оформленні договору застави

3. Системний ризик

Зміни в економічній системі, які можуть вплинути на фінансовий стан позичальника (наприклад, зміна податкового законодавства)

4. Форс-мажорний ризик

Землетрус, катастрофи, смерчі, страйки, військові дії

У якості основних чинників, які служать для оцінки ризику, виступають:

1. Характеристика позичальника.

Бажання і рішучість позичальника погасити свої зобов'язання. Характеристика позичальника визначається на основі даних про погашення кредитів у минулому і експертних оцінок позичальника менеджерами.

2. Фінансові можливості.

Можливість позичальника погасити борг, тобто його здатність отримувати гроші по всіх своїх операціях (загальний приток грошей, отриманих позичальником у ході підприємницької діяльності) або за конкретним проектом і здатність управляти грошовими коштами. Важливе значення для погашення позики має динаміка дебіторської заборгованості підприємства і зміна його товарних запасів. Найчастіше саме з цими статтями пов'язані труднощі в погашенні позики.

3. Капітал.

Позичальник повинен бути в змозі розділити ризик проекту з банком, котрий кредитує, що повинно підтверджуватися достатністю в підприємства власних засобів.

4. Умови.

Тут оцінюється поточний стан і огляд місцевої, регіональної і загальнонаціональної економіки, а також галузі господарства позичальника і ступеня його залежності від цієї ситуації (зазвичай для оцінки економічних умов розглядається якнайгірша ситуація з погляду можливостей позичальника погасити борг):

  • - положення клієнта в галузі;
  • - частка клієнта на ринку;
  • - порівняльні результати діяльності позичальника на ринку з результатами його основних конкурентів;
  • - конкурентоспроможність продукції;
  • - чутливість виробництва до зміни ділового циклу, зміни технології;
  • - умови на ринку робочої сили і т.д.
  • 5. Застава є

Надійне забезпечення кредиту у формі застави або гарантії виступає додатковим захистом у процесі кредитування.

Описані вище чинники в зарубіжній практиці відомі як правило п'яти "СІ" і є критеріями якісної оцінки кредитоспроможності.

Способи захисту від кредитного ризику:

  • 1. Лімітування кредитів - це спосіб встановлення сум граничної заборгованості по позичках конкретному позичальнику. Встановлення лімітів кредитування - основний спосіб контролю формування кредитного портфеля, що використовується для зменшення ризиків. Це дозволяє банкам диверсифікувати кредитний портфель з метою скорочення концентрації і забезпечення стабільного прибутку. Встановлення лімітів - це спосіб встановлення сум граничної заборгованості по позиках конкретному позичальникові. Проводиться шляхом встановлення лімітів кредитування. Ліміт кредитування - це затверджений показник, що визначає в кількісному вираженні потенційно максимальну величину, в межах якої банк може здійснювати кредитні операції з даним клієнтом. Види лімітів:
    • - вихідні;
    • - внутрішньоквартальні;
    • - ліміт видач;
    • - контрольна цифра;
    • - плановий розмір кредиту;
    • - кредитна лінія - являє собою юридично оформлене зобов'язання банку перед позичальником надавати йому протягом визначеного угодою строку кредити в розмірах обумовленого ліміту.
  • 2. Вивчення та оцінка кредитоспроможності позичальника.

Надійність, фінансова стійкість клієнтів зменшують банківські ризики, сприяють отриманню банком вищого доходу. Проте банк має справу не тільки з клієнтами високого класу: серед них зустрічаються і такі клієнти, які мають фінансові утруднення із-за неправильної організації виробництва, слабкого вивчення ринку, невірно вибраної стратегії. У процесі роботи, передуючої укладенню кредитного договору, менеджер банку зобов'язаний ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника, вивчити чинники, які можуть спричинити непогашення позики.

3. Вимога від клієнтів достатнього та якісного забезпечення по виданих кредитах. Одним із способів мінімізації ризиків байку по кредитних операціях виступає забезпечення всіх видаваних кредитів. Це дає можливість у разі неповернення грошових коштів погасити заборгованість за рахунок засобів, отриманих від реалізації предмету застави.

Різні форми забезпечення зобов'язань позичальника перед банком повинні задовольняти наступним вимогам:

  • - висока ліквідність (під ліквідністю активів розуміється здатність останніх до конвертації в грошові кошти);
  • - здібність до тривалого зберігання (як мінімум, протягом терміну дії кредиту);
  • - стабільність цін на закладене майно;
  • - низькі витрати по зберіганню і реалізації застави.

При роботі із забезпеченням необхідно керуватися Законом України "Про заставу". Слід зазначити, що забезпечення не є обов'язковим засобом повернення кредиту, а лиш стимулюючим чинником для Позичальника і забезпечує погашення кредиту у разі неможливості погашення його Позичальником, при настанні критичних подій.

У якості забезпечення Банк розглядає заставу, гарантію, поруку. Вказані категорії забезпечення можуть бути використані як всі разом, такі окремо. З метою диверсифікації ризиків, пов'язаних із забезпеченням, бажаним є наявність в портфелі банку як різних категорій забезпечення, так і різних видів застави.

Заставодавцем може виступати як сам Позичальник, так і третя особа. Обов'язковою умовою є підтвердження права власності на предмет застави і узгодження передачі в заставу відповідним уповноваженим органом Заставодавця, згідно Статуту. При виборі забезпечення слід визначальним параметром враховувати його ліквідність, терміни реалізації, термін придатності (експлуатації) і відсутність фактів негативного впливу на імідж банку у разі реалізації предмету застави.

4. Диверсифікація позичок являє собою розподіл наданих кредитів між різними суб'єктами (юридичними та фізичними особами).

Одним із способів захисту від кредитного ризику є розподіл грошових коштів, що позичаються, між різними суб'єктами. Чим більшому числу позичальників буде переданий у тимчасове володіння позиковий капітал банку, тим меншим буде ступінь ризику несплати позики, оскільки вірогідність банкрутств багатьох позичальників значно нижча за вірогідність банкрутства одного або декількох позичальників. І навпаки, кредитний ризик банку зростає із збільшенням загального об'єму кредитування і ступеня концентрації кредитів серед обмеженого числа позичальників. Тому банки вважають за краще при постійному об'ємі кредитних вкладень надавати кредити більшій кількості незалежних один від одного клієнтів.

Для дотримання комерційними банками принципу диверсифікації кредитів, з метою захисту капіталів банку, а також засобів їх клієнтів, НБУ встановлений такий економічний норматив як максимально допустимий розмір ризику на одного позичальника. З метою дотримання комерційними банками принципу диверсифікації кредитів Національний банк України встановив такий економічний норматив, як максимальний розмір ризику на одного позичальника. Величина цього нормативу не повинна перевищувати 25 % власних коштів банку.

  • 5. Оперативність при стягненні боргу передбачає обов'язок банку підтримувати з позичальником контакт протягом усього строку користування позичкою. Банк повинен уважно стежити за станом справ у клієнта і в разі появи у нього проблемних ситуацій, що можуть призвести до несплати боргу, вжити відповідних попереджувальних заходів щодо захисту своїх інтересів.
  • 6. Страхування кредитних операцій означає, що банки повинні створювати страхові фонди як на мікро-, так і на макрорівні, а також страхувати окремі високоризикові кредитні операції в спеціалізованих страхових організаціях.
 
<<   ЗМІСТ   >>