Електронні видання як вид електронних ресурсів

Електронні ресурси, як зазначається в Міжнародному стандарті з бібліографічного запису, це інформаційні ресурси, які керуються комп'ютером, у тому числі ті, які потребують використання периферійного пристрою, підключеного до комп'ютера [5].

Електронними ресурсами є електронні дані (інформація у вигляді чисел, букв, символів, зображень, уключаючи графічну інформацію, відеоінформацію тощо, або їх комбінації), електронні програми або об'єднання цих видів ресурсів у одному.

Термін "електронні ресурси" вміщує такі поняття, як цифрова форма фіксації інформації, комп'ютерні засоби й програмне забезпечення для відтворення та керування, а також електронне середовище для її розповсюдження (комп'ютерні мережі та засоби телекомунікаційного зв'язку).

Перелік основних видів електронних ресурсів наведено на схемі 5.1.

Схема 5.1 Види електронних ресурсів

Електронний ресурс може бути як самостійним документом (виданням, мультимедійним продуктом), так і складовою іншого електронного ресурсу. Він може також бути додатком до паперових документів тощо.

Відмінною ознакою електронних видань, що відрізняє цю категорію електронних ресурсів від будь-яких інших, є їх редакційно-видавнича обробка та наявність вихідних даних, що поєднує їх з традиційними виданнями.

За межами традиційних та електронних видань залишаються документи, що не підлягають редакційно-видавничій обробці, і з цієї причини не відносяться до процесів масової комунікації. Сюди ж не зараховуються всі повідомлення, подані в усній формі.

Основні ознаки видань

Особливе місце в документній комунікації посідають книги, газети, журнали, ноти, що складають групу видань - це певний вид документів (традиційні чи електронні), які мають свої специфічні ознаки, що різнять їх з іншими видами документів. Порівняння основних ознак традиційних і електронних видань подано на схемі 5.2.

Загальними для традиційних та електронних видань ознаками є:

• - наявність носія інформації;
• - необхідність редакційно-видавничого опрацювання;
• - обов'язковість вихідних даних;
• - наявність обумовленого накладу;
• - можливість візуального сприйняття.

Структура, реквізити та допоміжний апарат видань

Структура видання як виду документа залежить від його типу, принципів побудови, читацького й цільового призначення.

Схема 5.2 Основні ознаки видань

Так, принцип розміщення текстових документів у колективних збірниках буде таким: історична послідовність; алфавітна послідовність; жанрова ознака.

Принцип розміщення текстових документів у авторських збірниках та зібранні творів: авторська воля; жанрова ознака; хронологічна послідовність.

Основні реквізити традиційних видань:

• - Автор - творець документа, їм може бути окрема особа або колектив.
• - Заголовок - назва видання, що виступає в якості пошукового образу.
• - Надзаголовкові дані - найменування організації, від імені якої виходить видання, заголовок серії.
• - Підзаголовкові дані - тематика, читацька адреса і цільове призначення, порядковий номер, нумерація томів, випусків, частин, книг тощо.
• - Класифікаційний індекс - УДК, ББК та авторський знак.
• - Комплексний книготорговельний індекс - розміщується на виданнях з означеною ціною.
• - Знак охорони авторського права - розміщується в нижньому правому куті титулу.
• - Міжнародний стандартний номер - ISBN або ISSN - код реєстраційного характеру. Присвоюється міжнародною і національною агенцією за єдиною методикою.
• - Анотація - коротка характеристика видання з точки зору змісту, призначення, форми.
• - Реферат - скорочений виклад змісту видання.
• - Випускні дані - дата передачі оригіналу в набір, дата підпису видання до друку, формат паперу і доля аркушу, гарнітура шрифту, спосіб друку, обсяг видання, наклад, номер замовлення, назва і адреса видавництва.

Допоміжний апарат літературно-художнього видання, як правило, складається з матеріалів, що додають до текстів документів, а саме: вступної статті; післямови; різних варіантів і редакцій текстів автора; приміток; додатків інформаційно-довідкового характеру.