Повна версія

Головна arrow РПС arrow Регіональна економіка

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Регіональна економіка найбільших міст та агломерацій України

Регіональний аналіз розвитку промислового комплексу міст України

В умовах трансформації економічних відносин в українському суспільстві та переходу на ринкові засади господарювання галузева і територіальна структури промислового виробництва зазнали істотних змін. Так, за даними Державного комітету статистики України, валова додана вартість промисловості в загальному обсязі ВДВ скоротилась з 36 % у 1990 р. до 29,3 % у 2006 р. Частка обсягів виробництва продукції у добувній промисловості за період з 2002 по 2006 р. скоротилась з 10,4 до 8,2 %, частка виробництва обробної промисловості залишилась майже незмінною, а виробництво енергії, газу й води зросло з 13,2 до 18,3 %.

Проте найбільш глибокі і серйозні зміни торкнулись територіальної структури промисловості України. Трансформація окремих галузей господарства, закриття і перепрофілювання нерентабельних підприємств, часткове перенесення виробництва до територій пріоритетного розвитку та вільних економічних зон спричинили подальше істотне зниження обсягів виробництва і реалізації продукції у промислово депресивних Подільському, Пів-нічно-Східному і частково Центральному суспільно-географічних районах, а також на деяких територіях Полісся, Прикарпаття і Причорномор'я. Натомість зростання обсягів виробництва та підвищення показників ефективності його функціонування спостерігається в тих регіонах нашої держави, що в ринкових умовах отримали багато додаткових конкурентних переваг розвитку промисловості за рахунок сприятливих природно-сировинних (Донецька, Дніпропетровська, Луганська області), транспортно-комунікаційних (Волинська, Закарпатська, Миколаївська області) та соціально-економічних чинників. В останньому випадку мова йде про ті області України, в межах яких склались вигідні умови для розвитку потужних промислових агломерацій (Київська, Харківська, Одеська, Львівська) та великих промислових вузлів (Полтавська, Запорізька області).

Територіально-виробничі комплекси окремих міських поселень наведених вище областей (до яких слід додати Донеччину і Дніпропетровщину) в силу дії агломераційного (меншою мірою вузлового) ефекту території також зазнали істотних змін. В останні роки лише декілька міст України отримали високі показники обсягів виробництва і реалізації промислової продукції, причому переважна більшість цих міст розвивається у названих вище областях Україні (табл. 3.1).

Найвищі показники обсягів реалізованої промислової продукції серед міст України має Київ (переважно за рахунок розміщення в ньому головних офісів та управлінських філіалів компаній з виробництва і розподілення електроенергії, газу та води), а також деякі міста Донбасу та Придніпров'я (Запоріжжя, Донецьк, Маріуполь, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Кременчук, Лисичанськ та ін). У структурі виробництва цих міст значну частку посідає добувна промисловість (особливо в Кривому Розі, Донецьку та Макіївці), а також виробництво енергії, газу та води (Дніпропетровськ, Донецьк, Запоріжжя). Проте останнім часом у зв'язку з окресленими на початку трансформаційними процесами, в їх галузевій структурі поступово зростає частка обробної промисловості, особливо в Маріуполі, Донецьку, Запоріжжі та Дніпропетровську. Ці міста Донбасу та Придніпров'я в умовах реструктуризації господарського комплексу отримали нові якісні тенденції до розширення багатогалузевої спеціалізації. Традиційні за радянських часів галузі добувної промисловості постуло-

Таблиця 3.1. Частка обсягів реалізованої продукції найбільших промислових міст України, 2006 р., у % до загальної кількості промислової продукції міст по галузям

Міста України

Вся продукція

У тому числі продукція

добувної промисловості

обробної промисловості

виробництва енергії, газу та води

Київ

18,24

24,31

11,43

44,96

Запоріжжя

6,82

0,14

7,96

5,69

Донецьк

6,80

9,02

6,56

6,57

Маріуполь

6,74

-

9,08

0,30

Дніпропетровськ

5,43

0,39

5,80

6,75

Кривий Ріг

5,20

26,86

3,38

0,62

Кременчук

3,28

0,10

4,41

0,10

Харків

2,90

0,12

3,15

3,46

Лисичанськ

2,80

0,08

3,77

0,06

Дніпродзержинськ

1,86

-

2,50

0,12

Одеса

1,82

0,01

2,09

1,67

Львів

1,78

0,09

1,32

4,84

Єнакієве

1,78

0,23

2,38

-

Макіївка

1,48

2,85

1,60

0,14

Алчевськ

1,29

0,01

1,73

0,06

Миколаїв

1,27

0,01

1,54

0,82

Горлівка

1,26

0,64

0,79

3,75

Луганськ

1,24

0,97

0,98

2,58

Авдіївка

1,20

0,01

1,63

-

Черкаси

1,01

-

1,21

0,75

Всі міста України

100

100

100

100

во скорочують свої обсяги виробництва, відкриваючи широкі можливості для розвитку полікомпонентності галузевої структури та урізноманітнення людської діяльності, які призводять до формування потужного агломераційного ефекту території.

В умовах реструктуризації господарського комплексу значна кількість промислових вузлів і центрів почала втрачати своє значення, скорочуючи обсяги виробництва та зменшуючи свою частку у загальнодержавних показниках. Так, група населених пунктів індустріального сходу України, що в минулому характеризувалась підвищеними показниками розвитку промислового комплексу, на сьогодні отримала менше 0,5 % від загального обсягу виробництва міст нашої держави. До неї належать Нікополь, Краматорськ, Харцизьк, Сєверодонецьк, Кіровоград, Артемівськ, Орджонікідзе, Свердловськ та ін. Причиною цього є скорочення частки сировинних галузей, які, перебуваючи в державній власності, через застарілість обладнання та специфічні умови праці поступово втрачають свою економічну ефективність. Ще однією причиною виступають низькі темпи розвитку передових ринково орієнтованих видів промислової діяльності, що не мають у цих містах належного інфраструктурного і соціально-комерційного забезпечення.

Втрачають свої виробничі потужності й інші промислові міста - обласні центри. Так, Одеса, Львів, Луганськ та інші отримали від 1 до 1,8 % від загальних обсягів виробництва міст України. Глибока системна криза промислових підприємств радянських часів ще не повністю перейшла в цих містах у стадію нарощення виробничого потенціалу на ринкових засадах господарювання. В них зберігається виробництво низькотехнологічної продукції, промисловий комплекс цих міст не повністю переорієнтувався на інноваційні модульні технології. Отже, ефект від агломерованості людської діяльності, розвитку висококомунікативного та розвиненого соціального середовища Одеси та Львова не використовується належним чином.

В Україні формуються три значні полюси індустріального зростання, що виникли на основі потужних агломераційних утворень. Столичний з ядром у м. Києві, Придніпровський з ядром у Дніпропетровську та Дніпродзержинську і Донецький з ядром у Донецьку та Макіївці. Зберігають високі позиції Харків, Запоріжжя, Маріуполь, Кривий Ріг тощо. Істотно знизили свої показники, проте залишаються в лідерах Львів, Одеса, Луганськ, Черкаси та деякі міста Донбасу.

Київський, Донецький та Придніпровський полюси зростання активно впливають на навколишні території, стимулюючи їх виробничу діяльність та формуючи підвищені показники ефективності виробництва. В поле їх впливу потрапили такі великі промислові вузли, як Білоцерківський, Горлівсько-Єнакіївський, Авдіївський, Кременчуцький, Криворізький, Запорізький тощо, що мають високі показники промислового розвитку і переважно входять до двадцятки найбільших індустріальних міст України за обсягами реалізованої продукції (див. табл. 3.1). У найближчому оточенні цих міст розвиваються невеликі міста, промислові підприємства яких визначаються високою ефективністю розвитку виробництва, незважаючи на відносно незначні абсолютні показники їх функціонування.

На території України формуються також інші полюси зростання індустріального потенціалу навколо Харкова та Львова. Вони не настільки розвинені, як попередні, однак мають необхідні передумови для подальшої активізації ринково спрямованої виробничої діяльності. їх зона впливу не отримала значного територіального поширення внаслідок недостатності розвитку індустріальної функції приміської зони навколо Харкова (через масове закриття нерентабельних підприємств машинобудівного комплексу радянських часів), а також через відносно невеликі показники промислового виробництва у Львові та в найближчих поселеннях.

Нарешті слід сказати, що в Україні простежується формування окремих вузлів і центрів, які мають відносно незначні обсяги виробництва і реалізації промислової продукції, проте визначаються їх підвищеним суспільно-географічним потенціалом. Це Луцьк, Черкаси, Вінниця, Кременчук, Полтава та їх подальша підтримка і розвиток допоможе сформувати нові зони тяжіння в промислово депресивних районах та сприятиме збалансованому регіональному розвитку промислового комплексу України.

 
<<   ЗМІСТ   >>