Повна версія

Головна arrow Економіка arrow Економічна злочинність в Україні

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Лекція 5. ЕКОНОМІКО-КРИМІНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Передумови тінізації економічної діяльності в Україні

Вивчення проблеми нанесення збитків державі економічною злочинністю розглядалося в попередніх лекціях. Основними жертвами протиправних діянь у сфері економічних злочинів стають також власники господарюючих структур, кредитори, робітники та службовці, споживачі. В той же час основною метою проведеного дослідження є встановлення негативного впливу економічної злочинності на суспільство.

Безумовно, якщо збитки представниками економічної злочинності наносяться окремим акціонерним товариствам, то акціонери зазнають не лише власне збитків. При цьому знижується довіра безпосередньо до самих акцій як засобу розміщення вільних грошових коштів. Разом з тим промисловим підприємствам стане значно важче здійснювати інвестування, що у перспективі може негативно вплинути на зайнятість та реальну заробітну плату. Оцінюючи подібну ситуацію, можна спрогнозувати: якщо українська промисловість не зможе створити надійні умови праці для робітників та службовців, молодь перейде із виробництва в сферу послуг, кредитно-банківську та контрольно-ревізійну системи, де при такій же оплаті їм запропонують значно кращі умови праці. Поки ж промисловість приведе умови праці чи рівень заробітної плати у відповідність до сучасних вимог виробництва, виникне проблема з відсутністю кваліфікованої робочої сили, що, у свою чергу, погіршить економічну ситуацію в країні.

Спрогнозуємо іншу ситуацію при відповідних посяганнях на патент, що призведе до заниження цін для споживачів і недоотримання монопольних прибутків власників патентів. Але на сьогодні охорона патентів має за мету стимулювання досліджень та їх розвиток. Тимчасовий зиск для споживачів призведе до заниження інтересу промисловиків у розвитку нових патентів, що в перспективі може негативно вплинути на зайнятість у виробничій сфері.

У зв'язку з проявами діями економічної злочинності в Україні найбільш гострою стає проблема впливу на суспільство злочинності в сфері оподаткування товарів, робіт і послуг. Безумовно, кожний вид

податку є втручанням в ринкову економіку держави, обмежуючи при цьому можливості вільного ринку в максимальному використанні наявних ресурсів. Таким чином, збитки внаслідок ефективної податково системи стають ціною, яку платять всі члени суспільства для того, щоб мати можливість використовувати суспільні ресурси для визначеної державою загальної мети, наприклад оборони, і позитивно впливати на розподілення прибутків і майна між громадянами України. Деякі науковці [18,162] стверджують, що помірне використання нелегальної робочої сили може позитивно вплинути на рівень всієї економіки суспільства і стати засобом компенсування окремих економічній збитків від часткового ухилення від сплати податків. Сприяє цьому нелегальне використання виробничими структурами робочої сили. Безумовно, цей вплив залежить від стану національної економіки і співвідношення її з нелегальною робочою силою.

Якщо ж нелегальні працівники відмовляться від власного вільного часу на користь виконання тих чи інших робіт, то це позитивно вплине на загальний рівень національної економіки. Але цьому можлива альтернатива. Сьогоднішнє податкове законодавство, що відзначається досить високими маргінальними податками, заохочує неефективну з точки зору національної економіки ініціативу, яка протирічить перевагам спеціалізації. Відповідні категорії спеціалістів у масовому порядку використовують свої можливості у вільний час для виконання робіт, які взагалі не були б виконані чи виконувались би безкоштовно для влаштування власних осель чи їх довкілля, ухиляючись при цьому від безпосереднього оподаткування. На сьогодні ж економістами та іншими категоріями спеціалістів висувається аргумент, що альтернативній нелегальній роботі є вільний час чи робота у власному домашньому господарстві, яка не дає прибутків для держави. Виходячи з цього можна було б стверджувати, що держава у таких випадках не матиме збитків у бюджетній сфері.

Вивчення цього питання дозволяє лише зробити висновок про те, що власник, виконуючи відповідну роботу у своєму господарстві, не зміг би зекономити кошти, оскільки в нього не виявилося б можливості відремонтувати його без сплати відповідної до затрат суми податків. При цьому вільна від податків діяльність значно збільшила б податкові надходження до бюджету держави. Так, у згаданих вище прикладах громадяни України могли б використати наявні у них кошти для придбання в магазинах чи на гуртових складах товарів першої необхідності. При проведенні операцій купівлі-продажу торговельним чи посередницьким підприємством сплачується податок на додану

вартість та податок з прибутку, які в подальшому використовуються для інших споживчих цілей, що дозволяє збільшити обіг грошових коштів, при якому на кожному його етапі державою отримується відповідна сума податку, яка у кінцевому результаті може значно перевищувати початкові надходження від виконання так званої нелегальної роботи.

Звідси можна зробити висновок, що при наявності відповідного контролю державних органів за використанням нелегальної робочої праці значно збільшаться податкові надходження до бюджету.

В економічній теорії та частка нелегальної праці, яка не конкурує з узаконеною щодо залучення робочої сили, може розглядатись як система позитивного внеску в економіку держави. Адже випуск продукції шляхом нелегального використання праці означає в цілому ріст зайнятості робочої сили, більш високий рівень виробництва і, якщо працівники в цьому випадку не приховають отриману заробітну плату, значно більші надходження до бюджету країни. Неконкуруюча частка нелегальної праці дозволяє значно підвищити рівень споживання, хоча продукція нелегальної праці, як засвідчує сьогодення, має значно нижчу якість. У той же час при виході України з кризового стану тіньове виробництво продукції, при дещо нижчій її собівартості ніж офіційне, дозволить наситити ринок споживання.

Питання нерентабельного використання робочої сили суб'єктами господарської діяльності передбачає саме функціонування тіньової економіки. Аналіз статистичних даних, оперативно-слідчої практики, матеріалів перевірок контрольно-ревізійних органів свідчить про щорічне зростання злочинності у підприємницькій сфері. При цьому все більш поширеними стають факти створення різного роду тіньових економічних структур. Про це свідчать дані Державної податкової адміністрації України, згідно з якими з підприємницької діяльності не сплачують платежі до бюджету майже 33,4% зареєстрованих приватних підприємств, 31,6% колективних підприємств, 30,5% підприємств з іноземними інвестиціями та 36,0% фізичних осіб-підприємців. Аналізуючи ці цифри, можна зробити висновок про те, що кожна третя підприємницька структура чи фізична особа-підприємець здійснюють свою діяльність в порушення чинного законодавства [9,10].

Аналізуючи криміногенну ситуацію, яка склалася в 1995-2008 рр. в Україні, можна зробити висновок, що злочинні угруповання руйнують економіку нашої держави, діючи з позиції тіньових економічних структур, вони укладають договори з державними чи колективними акціонерними товариствами, виконують посередницькі послуги, в

результаті чого розраховуються з акцептантами частково або взагалі цього не роблять. Особливо це стосується енерго- та металомістких виробництв підприємницьких структур.

Збільшенню масштабів та подальшій внутрішній реструктуризації тіньового сектора економіки сприяє заміна одних спонукальних мотивів на інші. Це відбувається на тлі посилення соціально-економічної кризи та політичної, ідеологічної і адміністративної дезорієнтації широких верств населення. Тому природно, що у досить значної частини населення за умови, коли міра праці практично не відповідає мірі особистого споживання, виникає та постійно генерується прагнення не лише до неофіційних заробітків, а й взагалі до пошуку будь-яких додаткових джерел особистих доходів. Останнє у кінцевому наслідку стає живильним середовищем та вагомим чинником, що сприяли і сприяють поглибленню розвитку процесів тінізації економіки. Наочно такс явище спостерігається в Україні протягом останніх п'ятнадцяти років. Тому функціонування тіньового економічного сектора є передусім надзвичайно небезпечним для існування України.

При розгляді цієї лекції проаналізуємо, насамперед, наявні якісні ознаки і риси диверсифікації тіньової економіки в легальну, а також визначимо засоби її впливу на відповідні органи та суб'єкти системи державного управління. Зокрема, тіньова економіка негативно впливає на стан соціально-економічної сфери та суспільства в цілому. Як відзначалося в першій лекції, у період економічної трансформації, який співпадав з періодом розбудови державної незалежності України, організована економічна злочинність була і на цей час залишається однією з небагатьох по-справжньому ефективно функціонуючих суспільних структур, що здатна швидко пристосовуватись до будь-яких соціальних, економічних і політичних змін.

Саме період переходу внутрішньо-нештегрованої і коопераційно-неструктурованої економіки України до ринкових відносин лише надав корумпованим представникам органів влади потенційно необмежені економічні та політичні можливості для поширення вже "освоєних" і захоплених нових зон її монопольного впливу. Будучи досить надійно захищеною своїми високими владними покровителями віл будь-яких форм ефективного переслідування і покарання, вона підпорядковує під свій контроль не лише тіньову, а й легальну економіку. Можна впевнено стверджувати, що на цей час жодна державна структура України не має реального уявлення про реальний стан та динаміку цього процесу, тобто про те, скільки підприємств, установ і організацій знаходиться під монопольним контролем корумпованих осіб з апарату органів державного управління. Отже, у суспільства до цього часу відсутня репрезентативна інформація щодо фактичного стану і масштабів "кримінально-корумпованої" диверсифікації.

Навіть без особливих зусиль можна відтворити існуючу в країні систему двох величезних ринкових виробництв з практично адекватними і паралельно діючими управлінськими і виконавчими структурами, що системно охоплюють всі сфери життєдіяльності суспільства: економіку, фінанси, соціальну та духовну сферу, безпеку, політику, зовнішні зв'язки тощо.

Одне з них — це держава, її так звана офіційна економіка. Тут домінує глибока системна економічна криза та загальна організаційна розбалансованість, що супроводжується політичним протистоянням та падінням рівня життя законослухняних громадян, втрачається соціальний оптимізм та зростає соціальна напруга, знижується необхідно-достатній рівень економічної та політичної безпеки.

Другим є паразитичне, деструктивно-руйнівне для суспільства тіньове виробництво, розподіл і споживання. Це організована економічна злочинність, що є ретельно структурованою, гнучкою і мобільною системою, яка отримує надвисокі доходи. На цей час ця система відмінно захищає своїх робітників і службовців, максимально забезпечує задоволення їх постійно зростаючих матеріальних і духовних потреб. Кримінально-корумпована економіка має надзвичайно високу норму накопичення, що надає їй можливість для подальшого розширеного відтворення.

У цій ситуації не досить важко спрогнозувати можливий масовий перетік трудових, інтелектуальних, фінансових, матеріальних (у т. ч. і природних), технологічних, інформаційних та інших ресурсів із легального виробництва в тіньове.

Традиційно так склалося, що про масштаби тіньового сектора економіки керівники владних структур судять лише на основі даних про протокольне фіксування злочинів. Проте за умови високої латентності тіньової економічної діяльності не всі і навіть далеко не більшість злочинів попадають у поле зору правоохоронних органів і реєструються у відповідних графах звітів. Тому логіка підходів стосовно цього залишається примітивно простою, не піймали — не злодій, не зареєстрували — не вчинявся злочин. Але мова, насамперед, має йти не про формальний або юридичний бік справи, а про реальне визначення існуючих латентних (тобто ретельно прихованих від держави та суспільної свідомості) масштабів цього виду протиправної діяльності.

Таким чином, функціонування тіньової (кримінальної) економічної діяльності у власному автономному режимі не є закономірним явищем в нашій державі. Найбільш типовим явищем є те, що, проникаючи в бюрократичні структури, диверсифікуючи в офіційну економічну діяльність, вона активно формує кримінально-корумповане підприємництво. Зокрема не є великим секретом, що кримінальна економіка хабарями стимулює та зацікавлює, а за допомогою використання засобів силового тиску змушує працювати на себе адміністративно-командну систему управління. При цьому "кримінальна економіка" — складова колишньої тіньової економіки бюрократичного типу базувалася передусім на корупції та на витонченій системі розкрадання державного майна за допомогою адміністративного контролю над потоками матеріальних і фінансових ресурсів, що розподілялись з умов реального або штучно створюваного дефіциту, залишається таким же і до сьогодні

 
<<   ЗМІСТ   >>