Повна версія

Головна arrow Фінанси arrow Контролінг процесів господарської діяльності

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ВСТУП

"Особи, покликані вирішувати управлінські задачі, діють на базі індивідуальної функції корисності, володіючи обмеженими пізнаннями".

Юрген Вебер

Функціонування підприємства в умовах ринкової економіки актуалізує проблему раціонального витрачання ресурсів, докорінного поліпшення управління витратами для забезпечення конкурентоспроможності продукції.

Контролінг пронизує всі сектори життєдіяльності підприємства, і, для досягнення результату, усі сектори повинні працювати інтегровано. Система повинна застосовуватись одночасно в маркетингу, виробництві та постачанні, вона може бути фінансовою, логістичною, інвестиційною або проектною. Не менш важливо, що деякою мірою контролінг збігається з задачами фінансового менеджменту. Якщо досягнуті фінансові показники підприємства, можна говорити, що контролінг на підприємстві працює. Контролінг може існувати просто як функція усередині компанії.

Концепція управління сучасними підприємствами, що забезпечує вищевказаний алгоритм, одержала назву контролінг. І якщо західний бізнес в умовах твердої конкуренції давно живе за цими правилами, то в українському діловому середовищі ці модні починання вперше стали з'являтися лише близько п'яти років тому. їхнє виникнення було викликано високою динамікою розвитку ринку і виникненням гострої конкуренції на ньому. В основі системи контролінгу лежить регулярний і своєчасний збір інформації, її аналіз і планування на цій основі подальшої діяльності. Такий підхід дозволить менеджерам адекватно реагувати на ринкові зміни і швидко приймати ефективні управлінські рішення.

Нове віяння було підхоплено тими українськими компаніями, перед якими стояла задача розширення своєї присутності на ринку, одержання приросту прибутку і підвищення конкурентоздатності. Причини зрозумілі. В умовах загострення конкуренції більше шансів одержує те підприємство, що досягає мети з найменшими витратами. А для цього необхідно ефективне керування ними. Контролінг, як більш гнучка, у порівнянні з традиційним обліком, система, дозволяє вирішувати ці задачі. Фахівці підкреслюють, що облік лише враховує, тобто підбиває підсумок проробленій роботі, а система контролінгу дозволяє не просто визначити всі проблемні місця в роботі підприємства, але і надає інструментарій для того, щоб усунути їх.

Однією з причин фінансової кризи компаній є відсутність у керівництва своєчасної, повної і точної інформації не тільки про майбутнє, але і про дійсний фінансовий стан підприємства або фірми. А все тому, що бюджетування, або внутрішньофірмове фінансове планування, в українських компаніях (якщо воно взагалі є) носить суто поверхневий характер.

Підприємства, що впровадили контролінг, не просто контролюють і планують свої витрати, але і відзначають підвищення ефективності використання усіх видів ресурсів. Зокрема, вони одержують можливість мінімізувати втрати на кожнім з етапів упровадження контролінгу (у русі товарних потоків, виробництві, маркетингу, логістиці і т. д.), визначати пріоритетні напрямки використання обмежених фінансових ресурсів, а також можливість економії по кожній статті витрат. Як результат, менеджери говорять про зменшення собівартості виробленої продукції і, у кінцевому рахунку, про збільшення прибутку підприємства. Найбільш актуальне впровадження контролінгу на підприємствах і фірмах, що займаються не тільки оптово-роздрібною торгівлею, але і виробництвом. Тому впровадження програми контролінгу, наприклад, на підприємствах хлібобулочних виробів, — це побудова могутнього фундаменту для розвитку стабільного бізнесу і лідерства в конкурентній боротьбі.

Контролінг — це процес, що розглядається як оволодіння економічною ситуацією на підприємстві. Кожен менеджер несе відповідальність за реалізацію контролінгу. Сам же контролер повинен бути менеджером у сфері контролінгу. Контролер організовує контролінг, використовуючи визначені методичні підходи і техніки документування, виконуючи роль модератора, здійснюючи тайм-менеджмент, створюючи форми документів і анкети для заповнення, а також говорячи на звичній для менеджерів і фахівців мові термінів. Витрати на виробництво продукції є індикатором діяльності підприємства. їх збільшення може означати як зміни ситуації на ринку, так і недоліки у процесі виробництва. Проте, у будь-якому разі, фактична собівартість готової продукції є одним із ключових показників роботи підприємства, яка використовується для визначення потреби в обігових коштах, планування прибутку, визначення економічної ефективності окремих організаційно-технічних заходів і виробництва в цілому, для внутрішньозаводського планування, а також для формування цін. Це, в свою чергу, дає можливість створити проти витратний господарський механізм, що орієнтує підприємство на найбільш повне задоволення суспільних потреб при мінімальних витратах живої й опредмеченої праці, отримання максимальних кінцевих результатів на основі раціонального використання виробничих ресурсів

Відповідно до цього, контролер не контролює, а піклується про тс, щоб кожен міг контролювати себе сам у процесі досягнення поставлених керівництвом фірми цілей, насамперед, мети по прибутку. При цьому мається на увазі, що завдання дійсно ставляться. Крім того, самоконтроль функціонує тільки тоді, коли проводиться планування, за допомогою якого задаються критерії для самоконтролю. Саме тому контролер є також "продавцем" цілей і планів. Контролінг же з'являється у вигляді порівнянь планових і фактичних показників. Контролер пропонує сигнальну систему відхилень, що повинні направити менеджерів на здійснення корегувальних заходів, щоб плановий курс досягнення мети дійсно був витриманий, наскільки це можливо.

Оскільки мета підприємства і критерії планування формулюються переважно у формі чисел, контролерові для виконання його задачі необхідний відповідний набір інструментів. Коли мова йде про практику контролінгу, маються на увазі не цифри в дусі зазвичай звітності за минулий період, а підтримка удосконалень, тобто так званий управлінський облік (management accounting). Головне питання контролера про будь-яку кількісну інформацію відрізняється від питання, що задає собі бухгалтер, що піклується про те, щоб усе було правильно і зійшлося. Ключове питання контролера звучить так: кого інформує цей звіт, будучи першим кроком до розробки програми заходів щодо поліпшення ситуації? Коні ролер працює, орієнтуючись на одержувача, і є постачальником інформації. Він виконує сервісну функцію стосовно менеджерів, здійснюючі орієнтоване на поставлені цілі планування і регулювання. Виконувані ним функція обов'язково потрібна для реалізації сучасних стилі керування — при делегуванні повноважень, керуванні по цілям.

Харчова промисловість в Україні включає в себе понад 40 різноманітних галузей виробництва: борошномельно-круп'яну, цукрову, спиртову пивоварну, хлібопекарську, кондитерську, молочну, рибну, крохмально-мелясну, лікеро-горілчану, макаронну, м'ясну, олійно-жирову, виноробну, консервну, соляну, овочеву тощо. Крім харчосмакової продукції, харчова промисловість випускає добрива, комбікорми, тютюнові, косметичні вироби, мило тощо.

Перші офіційні документи з організації хлібопекарської промисловості належать до ХП ст., це наказ короля Франції Филипа ІІ Августа "Статут французьких будочників". В документі законодавчо регулюються відносини різних ремісників, що займалися виробництвом хліба на території Парижу. Цікавим є факт, що цей вид діяльності був ліцензованим на території Паризького округу, і там же прослідковуються перші паростки спрощеної системи оподаткування. При купівлі "Обаку" платник звільнявся від сплати деяких податків, ця плата могла бути у грошовій та натуральній формі — у вигляді грошей, або, наприклад вина.

В Україні до початку 19 ст. виробництво харчових продуктів існувало у вигляді кустарних промислів: млинарства, винокуріння, олійництва, видобутку солі, тютюнництва тощо. Як галузь фабричного виробництва харчова промисловість почала розвиватися у другій половині 19 ст.; лише цукрова промисловість зародилася раніше, коли у 1824 р. в с. Макошиному на Чернігівщині та в с. Трощині на Київщині побудовано перші цукрові заводи. Зростання міського населення, зокрема великих центрів споживання та будівництво залізниць сприяли розвиткові промислового виробництва у млинарстві, олійництві, спирто-пивоварінні. У1913 р. харчова промисловість вже була однією з найрозвинутіших галузей виробництва в Україні, що за кількістю великих підприємств (51,7 %) посідала перше, а за обсягом валової продукції (927 млн карб, у цінах 1926-27 рр., або 36,2 %) та кількістю робітників (169 тис, або 45,7 %) друге місце. У харчовій промисловості переважало невелике напівкустарне виробництво; з 150 тис. харчових підприємств лише 1,635 тис. належало до категорії великих (понад 100 робітників). У галузевій структурі харчової промисловості головне місце належало цукровій промисловості; на 203 цукроварнях України (84 % загальної кількості) працювало 130 тис. робітників (75 % усіх зайнятих у харчовій промисловості і вироблялося 56,1 % валової продукції харчової промисловості; у цукровій промисловості виникла перша монополія на Україні та взагалі в Російській Імперії — синдикат цукрозаводчиків. Друге місце належало борошномельно-круп'яній (18,7% валової продукції харчової промисловості). Менше розвинені були спиртова та горілчана, олійна, кондитерська, соляна й тютюнова галузі. Інші або перебували в зародковому стані у вигляді кустарних промислів (хлібопекарська, м'ясо-молочна), або взагалі не існували (маргаринова, харчоконцентратна, розлив мінеральних вод тощо). У 1913 р. в асортименті харчової промисловості України нараховувалося понад 100 назв продуктів; вироблено 1105 тис. т цукру-піску (81,3% загального російського виробництва продукції), 15,9 млн дл спирту (28,8 %), 1,1 млн т солі (53,6 %), 30,3 млн бляшанок (умовних) консервів (26,4 %), що йшло на потреби не лише українського ринку, але й інших районів Російської Імперії; частина продукції експортувалася за кордон.

 
<<   ЗМІСТ   >>